Рішення № 107716504, 06.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2022Справа № 910/8295/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Струмок»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія»

про стягнення 41550,38 грн,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Струмок» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» про стягнення 41550,38 00 грн, в тому числі: 29779,75 грн боргу, 5768,30 грн пені, 572,75 грн 3% річних, 5429,58 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач передав позивачеві обсяг газу менший, ніж обсяг, за який заплатив позивач. Відповідач не задовольнив вимогу позивача про повернення коштів, чим порушив права позивача.

Суд своєю ухвалою від 05.09.2022 відкрив провадження у справі № 910/8295/22, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у поданому суду відзиві зазначив, що повернув позивачеві 29779,75 грн (платіжне доручення від 12.09.2022). Одночасно відповідач відхилив позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

07 грудня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Струмок» (споживач) та товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (постачальник) уклали договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АР167-1592-20 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць. Оплата до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки, остаточний розрахунок - до 10 числа місяця наступного за звітним (розділ 4 Договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У додаткових угодах до Договору сторони узгоджували ціну кубометра газу.

Сторони продовжили дію Договору до 31.12.2021.

За період дії Договору позивач перерахував відповідачеві 887471,35 грн.

У свою чергу відповідач поставив природний газ на загальну суму 857691,60 грн, тобто відповідач не поставив природний газ на суму 29779,75 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання сплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суду не надано доказів, що сторони досягли згоди щодо строку повернення попередньої оплати, оскільки строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України), виходячи з положень ст. 530 ЦК України строк є встановленим у разі зазначення цього періоду у часі, або вказівки на подію, яка неминуче має настати. В інших випадках строк є не встановленим.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

11 липня 2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою від 16.05.2022 про повернення 29779,75 грн (поштове відправлення 7840507518307).

Згідно з відомостями Укрпошти відповідач отримав це поштове відправлення 18.07.2022.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен був повернути 29779,75 грн до 25.07.2022.

Відповідач вимогу не задовольнив.

Станом на день звернення з позовом до суду відповідач не повернув 29779,75 грн.

Належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 29779,75 грн. Під час розгляду справи в суді відповідач погасив 29779,75 грн боргу, у зв`язку з чим суд закриває провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 5768,30 грн пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Законом передбачена обов`язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Оскільки сторонами не додержані вимоги закону щодо письмової форми пені, підстави для її стягнення відсутні.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду № 918/631/19 від 22.09.2020 правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Як зазначено вище відповідач повинен був повернути попередню оплату до 25.07.2022, тобто зобов`язання з повернення попередньої оплати є простроченим з 26.07.2022.

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 327,48 грн інфляційних втрат, 68,51 грн 3% річних за період з 26.07.2022 по 22.08.2022. Суд відмовляє в частині стягнення 5102,10 грн інфляційних втрат, 504,24 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 327,48 грн інфляційних втрат, 68,51 грн 3% річних. Суд закриває провадження у справі в частині стягнення 29779,75 грн боргу. Суд відмовляє в частині стягнення 5768,30 грн пені, 5102,10 грн інфляційних втрат, 504,24 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд покладає на відповідача судовий збір з вимог про стягнення 30166,74 грн, оскільки неправильні дії відповідача призвели до звернення з позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Струмок» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія».

Закрити провадження у справі в частині стягнення 29779,75 грн боргу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010, код 38863790) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Струмок» (вул. Княгині Ольги, 3, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405, код 22172121) 327,48 грн інфляційних втрат, 68,51 грн 3% річних, 1801,28 грн судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун