Рішення № 107713760, 11.11.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14019/19

Провадження № 2/761/300/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

за участю

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Сороки Валерія Миколайовича про визнання права власності за об`єктом нерухомості та скасування внесеного за заявою набувача запису до державного реєстру, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд, з урахуванням заяви про зміну предмета позову скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46046129 від 20.03.2019 11:57:28, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Сорокою Валерієм Миколайовичем та припинити право власності АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790327980000, номер запису про право власності 30777906); скасувати державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790327980000, номер запису про право власності 30777906); поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 . Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 28 грудня 2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та позивачем було укладено Договір кредиту №08-038/649к. Згідно п.1.1. кредитного договору, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 160 000,00 доларів США, зі сплатою 11,95% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 28 грудня 2026 року. В забезпечення виконання Договору кредиту між АКБСР «Укрсоцбанк» та Позивачем, 28 грудня 2006 року було укладено Іпотечний договір №02-038/1283і. Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов`язань за Договором кредиту №08-038/649к від 28 грудня 2006 року, нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Позивачем було отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно з якою, власником квартири АДРЕСА_2 , є не Позивач, а Акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Відповідно до вищевказаної довідки, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46046129 від 20.03.2019 11:57:28, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», м. Київ Сорокою Валнрієм Миколайовичем. Підставою виникнення права власності зазначено Іпотечний договір, серія та номер: 8880, виданий 28.12.2006, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ханіна А.В.; Лист, серія та номер: 654, виданий 14.09.2017, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М.; Заява, серія та номер: БН.виданий 14.09.2017, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк». ОСОБА_1 вважає, що перехід права власності на належну позивачу квартиру відбувся незаконно, всупереч вимог Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що призвело до порушення його прав, які підлягають захисту шляхом, визначеним в позові.

Провадження у справ відкрито 29 травня 2019 року, відповідно до приписів ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Представник Акціонерного товариства «Альфа - банк» в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», м. Київ Сорока Валерій Миколайович в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у змісті позовної заяви, письмових поясненнях долучених до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази та надавши їм належну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 28 грудня 2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 08-038/649к.

Згідно п.1.1. кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 160 000,00 доларів США, зі сплатою 11,95% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 28 грудня 2026 року.

Відповідно до п.1.2. Договору кредиту - Кредит надається Позичальнику на наступні цілі: придбання нерухомого майна - яким є трикімнатна квартира, загальною площею 103,2 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

28.12.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 8877.

Також судом встановлено, що в забезпечення виконання умов кредитного договору, 28.12.2006 року між позивачем та АКБСР «УКРСОЦБАНК» укладено Іпотечний договір №02-038/1283і, відповідно до умов якого Іпотекодавець передав банку в іпотеку у якості забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором кредиту №08-038/649к від 28.12.2006 року наступне нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно умов іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання.

За змістом п. 4.5.3. іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Як свідчать матеріали справи, 20.03.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», м. Київ Сорокою В.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46046129 від 20.03.2019 11:57:28 та вчинено перереєстрацію права власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна: 1790327980000) та належить йому на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 28.12.2006 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В., зареєстровано в реєстрі за № 8877.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення перереєстрації. А подана Відповідачем АТ «Альфа-Банк» через приватного нотаріуса Кобелєву А.М. заяву за вих. № 469/02-24 від 14.09.2017 року про обов`язок сплатити заборгованість за кредитним договором та попереджено, що у разі невиконання вимоги протягом тридцяти денного строку ПАТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки не була отримана, оскільки вона надісланна за невідомою позивачу адресою - АДРЕСА_5 .

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 зазначеного Закону).

Отже, за змістом ч. 1 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Вимоги ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (ч. 3 зазначеної статті).

Умови договору іпотеки та вимоги ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270.

Судом встановлено, що заява-повідомлення про виконання зобов`язання надіслана за адресою АДРЕСА_5 , яка не є адресою проживання/реєстрації відповідача.

Отже, таке повідомлення не було отримане ОСОБА_1 . Доказів зворотного матеріали справи н містять.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається, що банк як іпотекодержатель отримав право прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання здійснюється у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Як свідчить пункт 4.5.3 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Отже, правовою підставою переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» міг бути договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, та який був би правовою підставою для реєстрації права власності квартири за банком.

Разом з тим, судом встановлено, що між банком і позивачем відсутній договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання, та є правовою підставою для реєстрації права власності на квартиру за банком, тому суд надходить висновку про те, що дії державного реєстратора щодо реєстрації за банком права власності на спірну квартиру не можна вважати законними.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 (провадження № 14-486цс18), постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 367/7589/15-ц; постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 357/4329/19 (провадження № 61-20970св21) з аналогічними обставинами.

Докази на підтвердження зворотного під час розгляду справи отриано не було.

Про відсутність між позивачем та банком окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та необхідність його укладення зазначено і у Довідці, складеній за результатами проведення камеральною перевіркою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича від 28 жовтня 2019 року.

У документі значено, що на порушення вимог статей 10, 23 Закону «Про іпотеку» державним реєстратором Сорокою В.М. проведено державну реєстрацію права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна (квартиру АДРЕСА_2 ) без подання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя (оскільки іпотечний договір № 8880 не містить відповідного застереження), а також документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем вимоги.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Як свідчать матеріали справи, і це не спростовано під чс розгляду справи, норми вказаного Закону підлягають застосуванню до спірних праовідносин, оскільки предмет іпотеки є єдиним житлом позивача, в якому він зареєстрований та постійно проживає.

Згідно з Постановою Верховного суду від 31.10.2018 року у справі №465/1310/17 звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна.

Дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке є забезпеченням за валютними кредитами, розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення.

Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, суд вважає, що у даному випадку відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у зв`язку з чим оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону.

Слід зазначити, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

Відповідно до абзаців першого-третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-ІV (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасуванн, Законом України я на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки ґрунтуються на належних, допустимих і достовірних доказах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рзподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 4, 10- 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 102, 133, 137, 141, 158, 209, 210, 247, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», ст.ст. 15,391 ЦКУкраїни, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Сороки Валерія Миколайовича про визнання права власності за об`єктом нерухомості та скасування внесеного за заявою набувача запису до державного реєстру - задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46046129 від 20.03.2019 11:57:28, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Сорокою Валерієм Миколайовичем та припинити право власності АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790327980000, номер запису про право власності 30777906).

Скасувати державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790327980000, номер запису про право власності 30777906).

Поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.11.2022 року

Суддя: