Рішення № 107713731, 01.11.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4048/22

Провадження № 2/761/7779/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Бражніченко І.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Шевченківського районної в місті Києві державна адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, згідно з якою з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог просила суд:

1. Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за фактичним місцем її проживання.

2. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 12 000,00 грн. щомісячно з 31.01.2022 року і до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням індексації.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 лютого 2019 року між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем було укладено шлюб та зареєстровано Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що складено відповідний актовий запис за 296. Після шлюбу Позивачу присвоєно прізвище - ОСОБА_5 . У шлюбі у сторін народилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачем зазначено, що сімейне життя у сторін не склалося через систематичні непорозуміння, різні погляди на життя, несумісні звички та характери. На зазначених вище підставах рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року у справі №761/22528/21 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Після припинення фактичних шлюбних відносин, дитина проживає разом із матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 . Необхідність звернення із цими позовними вимогами, позивачем обумовлене тим, що існує правова невизначеність місця проживання малолітньої дитини, а також питання утримання, що порушує права та законні інтереси матері та дитини, наявний спір між сторонами щодо реалізації батьківських прав та обов`язків, а тому, їхній спільний розгляд є доцільним та сприятиме захисту прав та інтересів малолітньої дитини на гармонійний розвиток в спокійному та стійкому середовищі.

У позовній заяві вказано, що між сторонами не існує жодної домовленості щодо визначення місця проживання малолітньої дитини та способів участі іншого із батьків, який проживає окремо у вихованні дитини як в усному порядку, так і в договірному порядку.

Так, позивачем вказано, що вона проживає у квартирі, з сучасним ремонтом та обладнанням, де створені всі умови для проживання, виховання та утримання дитини. Зокрема, для доньки у позивача спеціально виділено кімнату, в якій є ліжко, місце для ігор та відпочинку, а також є іграшки, книжки, особисті речі, що сприяє здоровому та комфортному відпочинку та організованому дозвіллю дитини. Отже, Позивачем створені для малолітньої дитини належні умови проживання, умови для розвитку та навчання. Позивач слідкує за розпорядком дня, харчуванням, у разі необхідності надає рекомендоване лікарем лікування, організовує відпочинок, здобуття дошкільної освіти, дозвілля тощо. З огляду на вік дитини, яка потребує материнської турботи, проживання дитини з матір`ю є життєво необхідним, а тому, відповідає інтересам дитини. На противагу вищенаведеному, бездіяльність Відповідача у частині виховання, відсутність участі у забезпеченні її культурного, освітнього, оздоровчого та матеріального благополуччя позивач вважає неналежними та такими, що суперечать інтересам дитини. Зважаючи на материнські почуття, материнські любов та турботу за дитину, Позивач вважає, що в інтересах малолітньої доньки їй краще проживати разом із матір`ю, а не з батьком, який не виконував та жодним чином не зможе виконувати батьківські обов`язки так, як це робить мати.

Позивачем зазначено, що вона веде здоровий спосіб життя, схильностей до негативних звичок не має, антисоціальними проявами не вирізняється, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувалася, у психоневрологічному диспансері та у нарколога на обліку не перебуває, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, у взаємовідносинах із малолітньою донькою має тісний фізичний та емоційний контакт, зважаючи на її вік не може бути відірвана від матері, мати має стабільний дохід, а від так, має можливість у повному обсязі забезпечити оптимальні умови для проживання та задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові, підтримки, моральної та матеріальної забезпеченості, оскільки, сторони не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати їх малолітня дитина, з метою уникнення та запобігання негативних наслідків для психологічного здоров`я дитини, що може зашкодити розвиткові дитини, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини на гармонійний розвиток в спокійному та стійкому середовищі, Позивач просить суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю за фактичним місцем її проживання.

Окрім того, у позовній заяві вказано, що після припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами було погоджено, що відповідач щомісячно сплачує позивачці 22 000,00 гривень на утримання спільної доньки. В період з травня 2021 року по вересень 2021 року відповідач сплачував позивачці 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень на утримання дочки. Починаючи з жовтня 2021 року Відповідач зменшив суму утримання до 12 000 (дванадцяти тисяч) гривень без попереднього погодження із Позивачкою і без належного обґрунтування, чим допустив порушення усних домовленостей між сторонами.

Позивачем зазначено, що витрати на утримання малолітньої доньки на сьогодні є досить високими. До припинення фактичних шлюбних відносин з Відповідачем дитина звикла до певного рівня забезпеченості та комфорту, та Позивач продовжує підтримувати утримання та забезпечення дитини на високому рівні. Так, до обов`язкових витрат на утримання входять: придбання продуктів харчування, необхідного одягу, взуття, придбання речей для розвитку та навчання, лікування, оплата няні тощо. Окрім зазначеного, необхідно постійно здійснювати сплату за комунальні послуги та нести інші непередбачувані витрати. У зв`язку із зазначеним, перелік витрат на утримання малолітньої дитини є наступним:

- харчування (в т.ч. вітаміни): у зв`язку із розвитком дитина потребує п`ятиразового, збалансованого харчування - 4000 грн. / міс.;

- комунальні послуги: позивачка проживає у власній квартирі, але сплата за комунальні послуги залежить від кількості проживаючих, оскільки, у квартирі зареєстровані та проживають 3-є осіб, то дитина є повноцінним користувачем комунальних послуг- 6000 грн. / на дитину припадає: 2000 грн. / міс.;

- витрати, пов`язані із відвідуванням навчального закладу: наразі, дитина проходить адаптивний період у ясла-садочку, а відтак, необхідно придбання товарів та речей для відвідування навчального закладу - 1 000 грн. / міс.;

- послуги няні: у зв`язку із тим, що відповідач покинув сім`ю у січні 2021 року коли позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, то для можливості забезпечення себе та доньки змушена вийти на роботу та скористатися послугами няні - 14 000 грн. /міс.;

- проїзд: у зв`язку із дією карантину, позивачка обмежила користування громадським транспортом - 1 000 грн. / міс.;

- засоби догляду та побутові засоби: у зв`язку із чутливим типом шкіри за рекомендацією дерматолога для догляду за шкірою дитини використовуються засоби - Лярош позе. Крім того, для дівчинки потрібні засоби для волосся, заколки, резинки, обручі - 1 500 грн. /міс.

- одяг (в т.ч. взуття)- 4 000 грн. /міс. (12 000грн. /сезон);

- книги, іграшки, канцелярські товари: для повноцінного розвитку дитини необхідні є книжки, іграшки відповідно до віку, картон, альбоми для малювання, олівці тощо - 2 000 грн. / міс.;

- дозвілля (кінотеатри, цирк, дитячі кафе, атракціони тощо) - 3 000 грн. /міс.;

- домашні витрати - постільна білизна, полотенця, ковдри, подушки, домашнє взуття відповідно до віку - 1000 грн. / міс.;

- медичні витрати планові відвідини педіатра (750 грн. одна консультація), медикаменти при простудних захворюваннях, пластирі, мікстури від кашлю, вітаміни, крем від сонця, назальні спреї тощо - 1000 грн./міс.; Базові витрати: 34500,00 грн. Планові витрати: меблі, ремонт кімнати (покупка настільної лампи, ліжка, матраца, шафи та інших одиниць для зберігання речей, стола і стільців для відповідного віку дитини) - 50 000,00грн.

У позові зазначено, що позивачка несе фактичні витрати на утримання доньки близько 34500 грн. щомісячно. При визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, суд має прагнути не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. Визначаючи розмір аліментних платежів, позивачка виходила з віку дитини та особливостей організації життя, витрат Позивача для духовного, фізичного та естетичного розвитку, нормального харчування та підтриманням стану здоров`я, придбання одягу, товарів для забезпечення потреб дитини, відвідування закладів та зон відпочинку, забезпечення її підручниками та розвиваючими іграми, канцтоварами та літературою, які є виправданими та відповідають інтересам дитини.

У зв`язку із чим позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2022 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

03.08.2022 року до суду надійшла заява представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії квитанцій, які підтверджують участь відповідача в утриманні дитини.

01.08.2022 року до суду надійшов відзив відповідача у якому останні просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки у розмірі 3000,00 грн. та визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_6 з матір`ю - ОСОБА_1 . У відзиві зазначено, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 відповідач не ухилявся та не ухиляється на сьогодні щодо надання матеріальної допомоги в добровільному порядку на утримання дитини в межах своїх можливостей та регулярно пересилає кошти на її утримання на підтвердження чого надано копії квитанцій. Відповідачем вказано, що вважає, що доводи ОСОБА_7 про стягнення витрат на послуги няні по заслуговують на увагу, оскільки, такі витрати не пов`язані із особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) щодо дитини в розумінні ст. 185 СК України. У відзиві вказано, що діючим законодавством чітко передбачено, що витрати на комунальні послуги не відносяться ні до аліментів, ні до додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами. Крім того, ОСОБА_1 не надано будь-яких належних доказів на підтвердження цих обставин та про наявність таких доказів не зазначено. Відповідачем вказано, що вказані позивачем витрати у розмірі 34 500,00 грн., нічим не підтверджені та частково відносять до додаткових витрат на дитину.

Так, відповідачем у відзиві зазначено, що він наразі перебуває в ЗСУ та отримує офіційно заробітну плату, що підтверджується відповідною довідкою про доходи та враховуючи, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про його спроможність сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі 22 000, 00 грн., а тому вважає, за доцільне стягувати аліменти на утримання доньки в розмірі 3000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.08.2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни, про забезпечення доказів в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

02.08.2022 року до суду надійшла копія висновку від 01.08.2022 № 109-3268 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

16.08.2022 року до суду надійшла відповідь позивача на відзиву у якій позивачем викладено обставини аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

30.08.2022 року до суду надійшов лист з Головного управління ДПС у Сумській області.

19.09.2022 року до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в частині стягнення аліментів, відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 12 000,00 грн. щомісячно з 31.01.2022 року і до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням індексації.

Ухвалою від 20.09.2022 року закрито підготовче засідання у вказаній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з урахування заяви про зменшення їх розміру та просили задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву у якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, задовольнити позовні вимоги частково, в частині стягнення з нього на утримання дитини аліменти в розмірі 3000,00 грн. Проти позовних вимог щодо визначення місця проживання доньки з матір`ю - не заперечує.

Третя особи Орган піки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явилися свого представника не направили, про дату час та місце розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 між сторонами 16.02.2019 року зареєстровано шлюб Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що складено відповідний актовий запис за 296. Після шлюбу Позивачу присвоєно прізвище - ОСОБА_5 (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке виданого 22.08.2019 року Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис за №1274, встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 17).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2021 року шлюб, укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований, 16.02.2019 у Печерському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в м. Києві, актовий запис №296, - розірвано (а.с. 18-19).

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. ст. 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з ч. 1, 2 і ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Згідно ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру №126415-2019 від 15.03.2019 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15).

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Також, судом встановлено, що згідно довідки від 07.10.2021 року № 565 виданої ОСОБА_1 , в тому, що вона дійсно працює в Акціонерному товаристві «Ідея Банк» з 01.07.2021 року на посаді начальника Відділу онлайн-маркетингу та продажу та дохід за період липень 2021 - Вересень 2021 становить 181 125,00 грн. (а.с. 25).

Згідно ч.1 ст. 160 , ч.1 ст. 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно із п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Однак, зважаючи на вік дитини сторін, її думка не з`ясовувалась.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959р., зокрема у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991р., визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення.

Враховуючи висновок від 01.08.2022 року № 109-3268 органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому вказано, що керуючись інтересами дитини Орган опіки і піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, дійшов висновку, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доцільно проживати з матір`ю, гр. ОСОБА_1 , однією родиною, що забезпечить найкращій інтереси дитини.

Крім того, у вказаному висновку зазначено, що під час розгляду позовної заяви та проведення відповідної роботи для виготовлення висновку, представником Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації обстежено умови проживання дитини в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . У квартирі, де проживає дитини створені належні умови для проживання та навчання, задоволені усі необхідні потреби дитини. На момент обстеження умов проживання в квартирі було прибрано та охайно.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Згідно із статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім`ї або без адекватних засобів підтримки.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Крім того, під час вирішення цієї справи суд враховує статтю 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).

Оскільки відповідач визнав позов в частині визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю (позивачем), про що вказав безпосередньо в своїй заяві та відзиві і це визнання не порушує законних прав та інтересів сторін, суд приймає таке визнання позову.

В даному випадку суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах найкращим інтересам малолітньої дитини відповідатиме проживання разом із матір`ю за місцем проживання якої створено всі умови для гармонійного розвитку дитини.

Суд також враховує, що доказів того, що мати перешкоджає батьку спілкуватись з дитиною та вчиняє якісь перешкоди для зустрічі батька з ним в процесі розгляду справи не здобуто та відповідачем суду не надано.

Тому, враховуючи вищезазначені норми Закону, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, а саме те, що дитина проживає разом з матір`ю та остання має можливість забезпечувати нормальний всебічний розвиток дитини, виходячи із інтересів дитини, суд прийшов до висновку, що слід визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за фактичним місцем її проживання.

Суд вважає, що встановлення саме такого порядку проживання буде повністю відповідати інтересам дитини, а також не буде порушувати права батьків щодо виховання та спілкування з дітьми, тому позов про визначення місця проживання дитини підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позовної заяви про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 12 000,00 грн. щомісячно з 31.01.2022 року і до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням індексації, слід зазначити наступне.

Як вбачається з позовної заява та не заперечується сторонами та визначено судом дитина проживає разом з матір`ю (позивачем).

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для його задоволення, вказувала, що відповідач не надає достатньої матеріальної допомоги на утримання їх спільної дитини хоча вказаний обов`язок відповідача, як батька, передбачений ст. 180 СК України.

Разом із цим, відповідно до копії інформації про дохід відповідача ОСОБА_3 , його дохід становить: - березень 2022 року - 3096,52 грн.; - квітень 2022 року 13 801,08 грн.; - травень 2022 року - 13 801,08 грн.; - червень 2022 року - 14 038,13 грн.; - липень 2022 року - 14 140,77 грн. (а.с. 134).

Так, відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тлумачення положень статті 180 СК України свідчить, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні,чи їх шлюб розірвано.

При цьому, аналіз глави 15 СК України дозволяє зробити висновок, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як передбачено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

Згідно ст.. 7 Закону України « Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Згідно із ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ч. 3 ст. 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

При цьому, матеріалами справ підтверджено, що у відповідача є витрати, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати, зокрема 26.08.2022 року та 09.09.2022 року відповідачем надіслано на рахунок позивача кошти на утримання дитини ОСОБА_4 по 25 000,00 грн., що підтверджується відповідними копіями квитанцій. Крім того, відповідачем у відзиві зазначено та надано копії відповідних квитанцій, що підтверджують надсилання коштів на утримання доньки у розмірі, що перевищують його заробіток (дохід).

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено відсутність перешкод для виконання відповідачем обов`язку по утриманню власної дитини і сплати аліментів у розмірі, достатньому для забезпечення дітей можливості нормального розвитку.

Крім того, в складі витрат на утримання дітей позивач зазначає витрати, які відносять до складу додаткових витрат на дітей, питання про відшкодування яких вирішується ст. 185 СК України.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З урахуванням вищенаведених положень законодавства, встановлених обставин справи, зокрема, часткове визнання відповідачем позову, а саме в частині стягнення з нього на користь позивача на утримання їх спільної з позивачем дитини в сумі - 3000,00 грн., суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 10000,00 грн. щомісячно з індексацією стягуваних сум відповідно до закону, починаючи із 01 лютого 2022 року і до досягнення донькою повноліття

При цьому, слід зазначити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 24, 56, 110, 112, 141, 160, 161 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 206, 258, 265, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за фактичним місцем її проживання.

Стягнути з на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 10000,00 грн. щомісячно з індексацією стягуваних сум відповідно до закону, починаючи із 01 лютого 2022 року і до досягнення донькою повноліття.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37405111, адреса: 01030, м. Київ, бульвар Шевченка,26/4.

Повний текс рішення складено 23.11.2022.

Суддя: