Постанова № 10770545, 30.07.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

27 липня 2009 року Справа № 5020-3/211

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

прокурора: не з'явився, Прокурор Балаклавського району міста Севастополя;

позивача: не з'явився, Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради;

відповідача: Гріднев Олег Ренатович, довіреність № 10 від 03.04.09, приватне підприємство "Гри Ойл";

третьої особи: не з'явився, Севастопольська міська рада;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Гри Ойл" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 19.05.2009 у справі №5020-3/211

за позовом           Прокурора Балаклавського району міста Севастополя (вул. 7 Листопада, 3,Севастополь,99042)

в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (вул. Л. Павліченко, 2,Севастополь,99011)

до          приватного підприємства "Гри Ойл" (вул. Гоголя, 20-б, кв. 1,м.Севастополь,99011)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

про стягнення суми боргу в розмірі 5106,78 грн.                                                  

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Прокурор Балаклавського району міста Севастополя, діючи в інтересах держави в особі комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Гри Ойл" про стягнення суми заборгованості за спожиту теплоенергію у розмірі 5106,78 грн., в тому числі інфляційних втрат.

                    Позовні вимоги, з посиланням на статті 121, 140, 143 Конституції України, статтю 36-1 Закону України “Про прокуратуру“, статті 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, мотивовані невиконанням відповідачем взятих зобов’язань за договором купівлі-продажу теплової енергії № 386 від 02.11.2008, у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 4212,55 грн.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя у справі № 5020-3/211 (суддя Головко В.О.) позов Прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради задоволено.

                    З приватного підприємства "Гри Ойл" на користь комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради стягнуто 4122,55 грн. основної заборгованості, 894,23 грн. збитків від інфляції. Вирішено питання розподілу судових витрат.

                    Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове.

                    Заявник скарги з посиланням на статтю 2 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що прокурор неправильно визначив позивача за вимогами про захист інтересів держави, в зв’язку з чим позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

                    У поясненнях до апеляційної скарги відповідач стверджує про відсутність в оскаржуваному рішенні суду посилань на докази виникнення за ним заборгованості за договором у періоди з листопада по грудень 2006 року, з січня 2007 року по квітень 2007 року, з листопада 2007 року по грудень 2007 року, з січня 2008 року по березень 2008 року. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на цей період договірні відносини між сторонами були відсутні, а зазначений позивачем у рахунках-фактурах за вказаний період договір від 13.06.2001 є розірваним з 29.04.2004, що було встановлено у рішенні господарського суду міста Севастополя від 23.11.2006 у справі № 20-12/226 за позовом комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради до приватного підприємства "Гри Ойл" про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії у розмірі 7723,67 грн.

                    У зв’язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Волкова К.В. на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.07.2009 здійснено його заміну на суддю Голика В.С.

                    У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 27.07.2009 року, представники позивача та відповідача підтримали свої вимоги та заперечення у повному обсязі. На вимогу апеляційного суду сторони надали акти звірки взаємних розрахунків. Крім того, за актом, підписаним обома сторонами, за договором № 386, відповідачем надана квітанція про сплату заборгованості в розмірі 1810,29 грн.

                    Прокурор та третя особа у судові засідання не з’являлися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки судову колегію не сповістили, про відкладання справи слуханням не заявляли.

                    Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з врахуванням наявних у справі доказів судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю прокурора та третьої особи.

                    При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини.

                    Як свідчать матеріали справи, 02.11.2007 між комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (продавець) та приватним підприємством "Гри Ойл" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №386, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов’язується передати покупцю теплову енергії до меж балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно і відповідної якості, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (а.с. 11-13).

                    Вказаний договір приватне підприємство "Гри Ойл" було зобов’язано укласти на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 06.03.2008 у справі № 5020-11/006 на умовах комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради, виключивши пункт 10.2 з договору. При цьому, договір № 386 від 02.11.2007 набирає законної сили з моменту набрання рішенням законної сили, тобто з 22.03.2008 (а.с. 15-16).

                    Згідно з розділом 2 договору тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ), а саме –централізоване опалення для підприємств, організацій та установ в опалювальний сезон, складає 7,40 грн./м2.

                    Розрахунковим періодом згідно з пунктом 4.1 договору є календарний місяць.

                    Розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 25 числа поточного місяця згідно з тарифами, діючими на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається доставленим на адресу відповідача у випадку, якщо останній до 25 числа поточного місяця не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць (пункт 4.7 договору).

                    Встановлено, що позивач в період дії договору на виконання його умов, а також й у період відсутності договору між сторонами надавав відповідачу послуги з теплопостачання, що підтверджується відповідними рахунками, які надсилались відповідачу (а.с. 18-33).

                    Однак, в порушення умов договору № 386 від 02.11.2007 в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, відповідач не розрахувався повністю з позивачем за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість за отриману теплову енергію, яка за листопад та грудень 2006 року, з січня 2007 року по квітень 2007 року, з листопада 2007 року по грудень 2007 року, з січня 2008 року по березень 2008 року, з листопада 2008 року по грудень 2008 року, а також за січень та лютий 2009 року складає 4212,55 грн.

                    Несплата виниклої заборгованості з’явилась підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради до суду з вимогою до відповідача про сплату основного боргу, пені за кожен день прострочення та збитків від інфляції.

                    Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Гри Ойл" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

                    Укладення договорів купівлі-продажу регулюється нормами параграфу 1 розділу III Цивільного кодексу України.

                    Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                    За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

                    Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, повну оплату отриманої теплової енергії згідно умов договору не здійснив, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 4212,55 грн.

Проте, як вважає колегія апеляційного суду, господарським судом не в повній мірі наданий правовий аналіз правовідносинам, які склалися між сторонами, та підставам для задоволення позову про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи заявлений позов, прокурор посилається на порушення відповідачем умов договору № 386 від 02.11.2007 в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, а саме - відповідач не розрахувався повністю з позивачем за надані послуги за період з листопада по грудень 2006 року, з січня 2007 року по квітень 2007 року, з листопада 2007 року по грудень 2007 року, з січня 2008 року по березень 2008 року, з листопада 2008 року по грудень 2008 року, а також за січень та лютий 2009 року.

                    Однак, як вже зазначалось, договір № 386 від 02.11.2007 приватне підприємство "Гри Ойл" було зобов’язано укласти на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 06.03.2008 у справі № 5020-11/006 на умовах комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради. При цьому, договір № 386 від 02.11.2007 набрав законної сили з моменту набрання рішенням законної сили, тобто з 22.03.2008.

                    Всупереч зазначеному, прокурор та позивач, визначаючи суму основної заборгованості, яка виникла за договором № 386 від 02.11.2007, включили до цієї суми й заборгованість, яка виникла за відповідачем у період, коли між сторонами договірні відносини були відсутні. Так, позивачем у рахунках-фактурах підставою для сплати наданих послуг зазначений договір від 13.06.2001 (а.с. 18-27), однак даний договір є розірваним з 29.04.2004, що було встановлено у рішенні господарського суду міста Севастополя від 23.11.2006 у справі № 20-12/226 за позовом комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради до приватного підприємства "Гри Ойл" про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії у розмірі 7723,67 грн.

Господарський суд першої інстанції при вирішенні даного спору на наведені обставини уваги не звернув та стягнув всю суму з відповідача як заборгованість за договором, хоча повинен був з'ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав).

                    За змістом частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зміна предмету або підстави позову є виключним правом позивача, яким він може скористатися до прийняття судового рішення.

                    З врахуванням того, що підставою для задоволення вимог позову позивач визначив саме невиконання відповідачем зобов’язань з оплати отриманих послуг за договором № 386 від 02.11.2007, вимоги про стягнення суми заборгованості за фактичне бездоговірне отримання послуг з теплопостачання, тобто тих, які виникли після припинення дії договору від 13.06.2001 та до укладення нового № 386 від 02.11.2007, задоволенню не підлягають.

З цього приводу слід зазначити, що заявлені до стягнення суми позивач обгрунтував цілком договірними відносинами, які у певний період фактично були розірвані, крім того, наданий судовій колегії позивачем акт взаємних розрахунків за період до набрання сили договором № 386 не підписаний відповідачем, а судове рішення від 06.03.2008 у справі № 5020-11/2006, яким приватне підприємство "Гри Ойл" було зобов’язано укласти договір № 386 від 02.11.2007 з позивачем, виключає пункт 10.2 з договору, згідно з яким дія цього договору розповсюджується на невиконані обов’язки сторін за договором № 386 від 13.06.2001 року (а.с.16, а.с.13).

                    Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № 386 від 02.11.2007 є такими, що підлягають задоволенню.

                    Наданий сторонами судовій колегії акт звірки взаємних розрахунків від 22.07.2009 (а.с. 92) свідчить про те, що сума заборгованості за договором № 386 від 02.11.2007 за період з березня 2008 року по липень 2009 року складає 1810,29 грн., однак, враховуючи те, що вимоги про сплату боргу були заявлені позивачем за період з березня 2008 року по лютий 2009 року, з відповідача підлягає стягненню 1377,01 грн., тобто за виключенням суми за березень 2009 року.

                    Слід зазначити, що відповідач надав докази сплати заборгованості за договором           № 386 від 02.11.2007 у повному обсязі, про що свідчить надана суду апеляційної інстанції квитанція № КП125/1 від 27.07.2009 на суму 1810,29 грн. (а.с. 93), однак, сплата зазначеної суми після прийняття рішення судом першої інстанції не може бути підставою для скасування в цій частині рішення суду.           

                    Поряд з основною заборгованістю позивачем також заявлялись вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 894,23 грн.

                    Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

                    З огляду на те, що сума основної заборгованості становить 1377,01 грн., суд апеляційної інстанції, зробивши відповідний розрахунок, вважає, що у відповідача виник обов’язок погасити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення платежу за період з березня 2008 року по лютий 2009 року в сумі 151,47 грн. (1377, 01 грн. (сума основного боргу) х 1,1 (сума індексів інфляції за спірний період):100).

                    Доводи апеляційної скарги про те, що комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради є самостійним господарюючим суб'єктом та не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, а тому прокурор неправильно визначив позивача за вимогами про захист інтересів держави, в зв’язку з чим позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими.

                    Відповідно до вимог статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

                    Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом, що відповідає

позиції Конституційного суду України з цього питання, викладеній у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999, згідно з яким прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

                    Звертаючись з позовною заявою в інтересах держави в особі комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради, прокурор посилався на те, що основним видом діяльності підприємства є виробництво, розподіл і відпуск теплової енергії споживачам (пункт 2.2 Статуту).

                    Згідно з пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 передбачений обов’язок споживача теплової енергії вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. Несплата цих послуг негативно позначається на роботі підприємства по обслуговуванню споживачів, якість послуг, що надаються населенню, чим порушуються економічні і соціальні інтереси держави. Зазначена правова позиція викладена також у постановах Вищого господарського суду України від 02.10.2007 у справах № 20-2/132, 20-2/130.

На думку судової колегії, прокурор в позовній заяві належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, у зв’язку з чим ухилення відповідача від сплати коштів за отриману теплову енергію зачіпає інтереси держави, а тому доводи відповідача про те, що прокурор пред’явив позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності, є необґрунтованими, тобто такими, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції дано неповну юридичну оцінку обставинам справи, тому апеляційна скарга приватного підприємства "Гри Ойл" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення зміні. Стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості у розмірі 1377,01 грн., збитки від інфляції в сумі 151,47 грн. та судові витрати.

                    Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 4), 104 (пункти 1, 3 частина перша), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                    

                                                            ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Гри Ойл" задовольнити частково.

                    2. Рішення господарського суду міста Севастополя у справі № 5020-3/211 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

                    Позов задовольнити частково.

                    Стягнути з приватного підприємства "Гри Ойл" (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20б, кв. 1, ЄДРПОУ 30025096, р/р 26002317131001 в СФ КБ “Приватбанк“, МФО 324935) на користь комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, код у ЄДРПОУ 03358357, р/р 26030945206831 в СФ АКБ "Укрсоцбанк, МФО 324195) суму заборгованості у розмірі 1377,01 грн., збитки від інфляції в сумі 151,47 грн.

                    3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

                    4. Стягнути з приватного підприємства "Гри Ойл" (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20б, кв. 1, ЄДРПОУ 30025096, р/р 26002317131001 в СФ КБ “Приватбанк“, МФО 324935) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито в сумі 102,00 грн.

                    5. Стягнути з приватного підприємства "Гри Ойл" (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20б, кв. 1, ЄДРПОУ 30025096, р/р 26002317131001 в СФ КБ “Приватбанк“, МФО 324935) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. на р/р 31216259700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.

                    Господарському суду міста Севастополя видати наказ.                              

Головуючий суддя                                                            

Судді