Постанова № 10770373, 27.07.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

27 липня 2009 року Справа № 2-15/18207-2006                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача, Гогуа Оксана Костянтинівна, довіреність № 526/13-13-20 від 09.01.09, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі";

представник відповідача, Дідоренко Віра Анатоліївна, довіреність № 782 від 23.07.09, територіальне медичне об'єднання № 2;

розглянувши апеляційну скаргу територіального медичного об'єднання № 2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 11 червня 2009 року у справі №2-15/18207-2006

за позовом           Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (вул. Години, 2в,Керч,98303)

до           територіального медичного об'єднання № 2 (вул. 12 Квітня, 1,Керч,98300)

про стягнення 241509,10 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, територіального медичного об'єднання №2 про стягнення 241509,10грн. заборгованості.

          Позовні вимоги мотивовані, тим, що відповідно до договору № 1029 від 04.03.2003 року на відпустку води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 241509,10грн. за період з 01.06.2003 року по 01.09.2006 року, що і стало причиною для звернення позивача з позовом до господарського суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

          12 лютого 2007 року позивачем була надана заява про зміну позовних вимог у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги за період з 01.06.2003 року по 01.09.2006 року у розмірі 197737,42грн.

          Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2007 року провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої поставлені наступні питання: чи підтверджується заборгованість відповідача - Територіального медичного об'єднання №2 (98306, м. Керч, вул.. 12 Квітня, 1, код ЄДРПОУ 20669053) за надані послуги Керченським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства щодо водопостачання та водовідведення у розмірі 197737,42 грн. за період з 01.06.2003 р. по 01.09.2006 р.; якщо заборгованість існує, то встановити її фактичний розмір і період утворення.

          Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2008 року провадження у справі було поновлено.

           Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2009 року у справі № 2-15/18207-2006 позов Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" до територіального медичного об'єднання № 2 про стягнення 241509,10 грн. задоволено.

          Не погодившись з вказаним судовим рішенням, територіальне медичне об'єднання № 2 звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити у задоволені позовних вимог.

          Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

          Так, територіальне медичне об'єднання №2 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом неправомірно стягнуто з нього заборгованість у сумі 197737,42грн. за договором № 1029 від 04.03.2003 року.

          Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне

          04 березня 2003 року між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" (Водоканал) та відповідачем (Абонент) був укладений договір № 1029 на відпустку води з комунального водопроводу і прийом стоків в комунальну каналізацію, ( Т.3 а.с. 39-40)

          Згідно пункту 1 договору №1029 від 04.03.2003 року Водоканал приймає на себе водопостачання Абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу та прийом з очищенням стоків від Абонента в міський каналізаційний колектор в об'ємі згідно договору.

          Відповідно пункту 6 даного договору Водоканал надає Абоненту рахунок для оплати за воду та стоки згідно актів про витрати води або згідно актам про порушення до 01 числа, а Абонент зобов'язаний оплатити рахунок до 15 числа наступного місяця.

          Також, у пункті 6 Договору вказані тарифи на водопостачання та водовідведення. Тарифи можуть бути переглянуті по мірі уточнення вартості матеріалів, отриманих від Постачальників.

          Водоканал зобов'язується доводити до відома Абонента зміну тарифів через газету "Керченський рабочий".

          Так, у всіх випадках, не передбачених дійсним договором, сторони зобов'язані керуватися чинними Правилами користування комунальним водопроводом та каналізацією та іншими нормативними актами.

          Згідно пункту 21 термін дії договору становить з моменту підписання до 31.12.2003 року та вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо щонайменше за два місяці до закінчення терміну не послідує заява однієї зі сторін про розірвання договору.

          Так, на виконання умов договору позивачем надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами про витрати води та рахунками за надані послуги.

          Також, відповідачем здійснювалися часткові розрахунки за надані позивачем послуги згідно виставлених рахунків, що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками банку та відомостями розрахунків.

          Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 197737,42грн. за надані послуги за період з 01 червня 2003 року по 01 вересня 2006 року, що і стало підставою для звернення Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" з позовом до господарського суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.

          Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

          Пунктом 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України (далі - Правила), затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 року передбачено, що чинними на момент існування спірних правовідносин, тарифи на користування водою від комунальних водопроводів і ухвалення стічних вод в комунальну каналізацію визначаються згідно законодавства України без звичайних додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів і термінів їх введення.

          Також, згідно пункту 12.5 Правил рахунки за воду складаються відповідно до цих Правил на підставі тарифів, які діють в даній місцевості або населеному пункті. Рахунок вручається абонентові або пересилається поштою.

          Рахунок або інші платіжні документи за воду підлягають оплаті абонентами в триденний термін після їх подачі Водоканалом. Відлік цих термінів починається з наступного дня після вручення рахунку. У разі встановлення Водоканалом абонентові конкретного терміну оплати за воду відлік прострочення платежу починається з наступного дня після закінчення цього терміну (пункт 12.9 Правил).

          Згідно пункту 12.11 Правил претензії до Водоканалу за неправильне виписування рахунків або інших платіжних документів (обчислення суми, тарифікація) пред'являються підприємствами в порядку, встановленому господарським процесуальним кодексом України.

          Відповідно пункту 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 Раді міністрів Автономної Республіки Крим делеговано повноваження встановлювати тарифи на послуги з постачання води і водовідведення, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності для всіх споживачів і комплекс робіт, пов'язаних з відпусткою цим суб'єктам води і її очищення.

          Також, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим надано право керівникам організацій, підприємств всіх форм власності і відомчої підлеглості, що надають послуги з водопостачання і водовідведення, встановлювати тарифи за надані послуги для інших споживачів, виходячи з економічно обґрунтованих витрат і встановленого граничного рівня рентабельності, і включати в тарифи для інших споживачів не відшкодовану з бюджету суму витрат від надання послуг населенню за встановленими тарифами (пункт 16 Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 22.08.2000 року № 277).

          Згідно пункту 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875 встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.

          Пунктами 2, 3 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875 визначений порядок формування і затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, згідно з яким виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обгрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку.

          Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги у розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

          Крім цього, згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

          Згідно підпункту 2 пункту а) статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження виконавчого органу місцевої ради щодо затвердження у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів по оплаті комунальних послуг лише тих, що надаються підприємствами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

          Таким чином, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" не є комунальним підприємством. Як вбачається зі статуту підприємства (а.с. т 1. 22-29) входить до складу майна, що належить Автономній республіці Крим, а отже на нього не поширюються зазначені повноваження виконавчих органів місцевих рад.

          Згідно підпункту 2 пункту а) статті 28 названого Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчого органу місцевої ради віднесено погодження у встановленому порядку цих питань з підприємствами, які не належать до комунальної власності.

          Однак цю норму слід застосовувати з урахуванням відповідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який набрав чинності 30.07.2004 року і яким до компетенції органів місцевого самоврядування віднесено саме встановлення (затвердження) цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (стаття 7 Закону).

          Даний Закон взагалі не містить такого поняття як погодження органами місцевого самоврядування тарифів щодо оплати комунальних послуг.

          Таким чином, якщо закон, який набрав чинності пізніше, по іншому регулює ті ж самі відносини, що і закон, який діяв до набрання чинності цим законом, то слід застосовувати положення саме нового закону.

          Отже, з 30.07.2004 року ніякого погодження тарифів на житлово-комунальні послуги з органами місцевого самоврядування не вимагається.

          Крім цього, тарифи на теплову енергію відповідачем у судовому порядку не оскаржувались.

          Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

          Пунктом 6 Договору передбачено, що вказані тарифи на водопостачання та водовідведення, тарифи можуть бути переглянуті по мірі уточнення вартості матеріалів, отриманих від Постачальників.

          Як зазначалось раніше, водоканал зобов'язується доводити до відома Абонента зміну тарифів через газету "Керченський рабочий".

          Отже, позивачу угодою сторін надано повноваження на зміну тарифу на послуги водопостачання та відведення стоків.

          При дослідженні та співставленні наданих до матеріалів справи актів виконаних робіт, рахунків-фактур з даними повідомленнями про тарифи в газеті "Керченський рабочий" та в рішенні № 194 виконавчого комітету Керченської міської ради Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2005 року "Про тарифи на послуги водопостачання та водовідведення в місті Керч" встановлено, що в рахунках, виставлених позивачем, застосовані тарифи, які опубліковані в газеті та відображені в рішенні за відповідний період, ( т3. а.с. 111-118 ).

          Таким чином, позивач інформував відповідача про зміну тарифів шляхом публікацій у засобах масової інформації.

          Відповідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

          Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          А згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Також, статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

          З урахуванням вищевикладеного, відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати за надані йому послуги згідно виставлених рахунків. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 1029 від 04.03.2003 року, через що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 197737,42 грн. підлягають задоволенню.

          Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв’язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

          Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу територіального медичного об'єднання № 2 залишити без задоволення.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2009 року у справі №2-15/18207-2006 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді