Вирок № 107703403, 06.12.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 183/2972/22

Провадження № 1-кп/204/764/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022130000000215 від 16.06.2022 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луганськ, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.110, ч.2 ст. 260 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст.260 КК України, за наступних обставин.

У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.

В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

Самопроголошеним Головою «ЛНР» 07 жовтня 2014 року виданий указ № 15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.

Оскільки ОСОБА_5 , будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, ідеологічно розділяв такий розвиток подій, то у подальшому 6 жовтня 2021 року у нього виник умисел на участь у діяльності НЗФ «ЛНР» з метою здійснення збройного опору силам АТО/ООС задля досягнення кінцевої цілі - зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого Конституцією України порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_5 6 жовтня 2021 року на тимчасово окупованій території Луганської області у м. Краснодон добровільно вступив до лав (підписав контракт на проходження військової служби) не передбаченого законом збройного формування «військової часини Л73438 народної міліції Луганської народної республіки (далі «НМ ЛНР») з місцем дислокації у с. Ювілейне м. Луганськ на посаду «навідник-оператор БМП» у званні рядового - структурної частини «Народної міліції ЛНР», узявши до виконання визначені йому в «ЛНР» функції щодо учинення збройного опору силам Антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил (комплексу військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, направлених на деокупацію тимчасово окупованої території Луганської області та боротьбу з тероризмом) залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, й з метою збройного опору силам АТО/ООС (недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації) отримав від не встановлених досудовим слідством співучасників «ЛНР» для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю автомат системи Калашникова, із боєприпасами до них, військову екіпіровку.

У подальшому з 06.10.2021 до 24.02.2022 на тимчасово окупованій території Луганської області ОСОБА_5 , перебуваючи у в/ч НОМЕР_1 НМ ЛНР на посаді «навідник-оператор БМП», виконував функції: транспортування військової техніки, виїзд на лінію бойового зіткнення зі збройними силами України, несення служби у добовому наряді, виконання інших наказів спрямованих на посилення обороноздатності «НМ ЛНР», тим самим, систематично учиняв умисні дії з метою зміни меж території, державного кордону України.

Відповідно до відведеної йому ролі у плані спільних злочинних дій та на виконання функцій, покладених на нього обов`язків, ОСОБА_5 у період з 06.10.2021 до 24.02.2022, з власної ініціативи, виконував обов`язки, які покладені на нього військовою службою у вищевказаних НЗФ окупаційної адміністрації РФ, які направлені на чинення збройного опору ЗС України та іншим правоохоронним органам України з метою зміни меж території та державного кордону України.

Отже встановлено, що ОСОБА_5 з моменту вступу до НЗФ «ЛНР» до 24.02.2022, перебуваючи в місті Луганськ та інших населених пунктах на території проведення Антитерористичної операції (ООС), яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 за №254-VIII, є тимчасово окупованою територією України, вчиняв умисні дії, спрямовані на участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.

Таким чином громадянин України ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, тобто в умисних діях, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинених за попередньою змовою групою осіб. А також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, тобто в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_4 в м. Дніпро 17 червня 2022 року, з додержанням наступних вимог.

Згідно з цією угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України.

Із змісту угоди вбачається, що ОСОБА_5 зобов`язався під час судового розгляду в повному обсязі беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі пред`явленого обвинувачення.

Також, сторонами угоди визначено та узгоджене покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення, а саме за ч.2 ст. 110 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі, без конфіскації майна, та за ч. 2 ст. 260 КК України покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, без конфіскації майна. Сторонами визначено, що остаточно обвинуваченому слід призначити покарання за сукупністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 10 років позбавлення волі, без конфіскації майна. Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_5 згоден.

Наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, положення ст.ст. 473, 394, 424, 474, 476 КПК України та ст. 389-1 КК України оговорені сторонами.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що права, надані йому законом у зв`язку з укладенням угоди про визнання винуватості, розуміє. З наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний. Характер обвинувачення та його суть зрозумілі. Обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим. Виконати взяті на себе відповідно угоди про визнання винуватості зобов`язання він в змозі реально. Свою вину у вчиненні інкримінованих правопорушень, а саме дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, а також участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань визнав, та пояснив про скоєння ним кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно доправил ст.ст.468,469КПК Україниу кримінальномупровадженні щодокримінальнихпроступків,злочинів невеликоїчи середньоїтяжкості,тяжких злочинів,внаслідок якихшкода завданалише державнимчи суспільнимінтересам, а також особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буд підтверджена доказами, може бутиукладена угодаміж прокуроромта підозрюванимчи обвинуваченимпро визнаннявинуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просив затвердити вказану угоду, призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Захисник ОСОБА_4 , вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, в судовому засіданні просив затвердити вказану угоду та призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винним, згідно із ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості міжпрокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 110 КК України, тобто умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинених за попередньою змовою групою осіб. Також суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив умисні дії, які виразилися в участі у діяльності не передбачених законами збройних формувань та його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 260 КК України.

Речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 471-475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 17 червня 2022 року, укладену між прокурором заступником начальника відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110 КК України та ч.2 ст.260 КК України, за якими призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 17 червня 2022 року покарання:

-за ч. 2 ст. 110 КК України у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі, без конфіскації майна;

-за ч. 2 ст. 260 КК України у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.

Строк покарання ОСОБА_5 рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1