Постанова № 10770267, 23.07.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

21 липня 2009 року Справа № 2-21/1482.1-2009 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивач: не з'явився, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1,

відповідача: не з'явився, Алуштинська міська рада,

відповідача: не з'явився, Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації",

третя особа: не з'явився, виконавчий комітет Алуштинської міської ради,

прокурор: не з'явився, прокуратура Автономної Республіки Крим,

розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 21 травня 2009 року у справі №2-21/1482.1-2009

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,98500)

до Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)

Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)

3-тя особа виконавчий комітет Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)

прокуратура Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач, субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів, Алуштинської міської ради, Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виконавчий комітет Алуштинської міської ради, за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим, про визнання права власності на самочинне побудоване нерухоме майно зупинку для атракціону «Паровозик»по вул. Набережній у м. Алушті напроти ресторану «Морський», яка складається з площі-платформи з навісом, приміщення каси і лавочок для відпочиваючих, площею забудови 24.0 кв.м.; зупинку для атракціону «Паровозик»по вул. Набережній у м. Алушті напроти кафе «Водолій», яка складається з площі - платформи з навісом, приміщення каси і лавочок для відпочиваючих, площею забудови 24.0 кв.м.; зобовязання Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» зареєструвати в державному реєстрі власності за субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на зазначене майно (т.1, а.с. 2-4).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 376, 392 Цивільного кодексу України.

Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.

Остаточно, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2009 року у справі № 2-21/1482.1-2009 (суддя Чонгова С.І.), що оскаржується, у позові субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в обґрунтування відмови у позові в частині визнання права власності на спірне нерухоме майно, послався на відсутність у позивача доказів наявності прав на земельні ділянки, на яких розташовані спірні побудовані обєкти.

Щодо вимог позивача про зобовязання здійснити державну реєстрації цього права власності, суд зазначив, що оскільки позивачем не було надано правовстановлюючих документів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, підстав для задоволення позову в цієї частині немає.

Не погодившись з рішенням суду, субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у справі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням міським господарським судом норм матеріального права та неповним дослідженням обставин, що мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача доказів наявності прав користування земельної ділянки, на якій розташовані спірні обєкти, оскільки рішеннями Алуштинської міської ради від 25 лютого 2009 року №№ 37/49, 37/50 було продовжено дію договорів оренди земельних ділянок, що знаходяться під самочинним будівництвом.

Так, особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, вважає, що судом першої інстанції було порушено вимоги статті 376 Цивільного кодексу України, а саме її частини 3, якою передбачена можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване майно.

У судове засідання, призначене на 21 липня 2009 року, представники сторін та прокурор не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від відповідача, Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Оскільки явка сторін не визнавалась обовязковою, з урахуванням вимог частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності незявившихся представників сторін.

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, про що зроблено запис 14 вересня 2000 року у журналі обліку реєстраційних справ за номером 04055736Ф0020ІІІ і підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності фізичної особи (а.с. 10).

Рішенням постійнодіючої комісії з питань будівництва, архітектури, землекористування, житлово-комунального господарства, транспорту та звязку Алуштинської міської ради від 25 грудня 2001 року № 80/9 виконавчому комітету Алуштинської міської ради було рекомендовано надати позивачу дозвіл на збір матеріалів попереднього узгодження відводу земельних ділянок для розміщення двох зупинок за маршрутом атракціону «Паровозик»по вулиці Набережній в місті Алушті напроти кафе «Водолій»та ресторану «Морський»у Професорському куточку м. Алушта (а. с.13).

Рішенням 3 сесії 24 скликання Алуштинської міської ради від 26 червня 2002 року № 3/43 було затверджено матеріали попереднього узгодження місцезнаходження земельних ділянок для розміщення атракціону «Паровозик»(а.с. 41).

Рішенням Алуштинської міської ради 6-ої сесії 24-ого скликання № 6/94 від 27 листопада 2002 року «Про надання земельної ділянки в оренду підприємцю під розміщення зупинки»був затверджений проект відводу земельної ділянки субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 під розміщення зупинки атракціону «Паровозик»по вул. Набережній у м. Алушті напроти кафе «Водолій», позивачу надано в оренду земельну ділянку площею 0.0023 га для використання у комерційних цілях під розміщення зупинки строком до 01 січня 2005 року (а.с. 12).

07 травня 2003 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 Алуштинською міською радою укладено договори оренди земельних ділянок за №№ 50, 51.

В цій період позивачем на зазначених земельних ділянках за власні кошти господарським способом було здійснено будівництво обєктів нерухомості, а саме зупинки для атракціону «Паровозик»по вул. Набережній у м. Алушті напроти ресторану «Морський», яка складається з площі-платформи з навісом, приміщення каси і лавочок для відпочиваючих, площею забудови 24.0 кв.м.; зупинки для атракціону «Паровозик»по вул. Набережній у м. Алушті напроти кафе «Водолій», яка складається з площі - платформи з навісом, приміщення каси і лавочок для відпочиваючих, площею забудови 24.0 кв.м., що підтверджується відповідними актами прийому виконаних підрядних робіт (а. с. 64-69).

У травні 2004 року на ці об'єкти було складено паспорти тимчасових об'єктів торгівлі (обслуговування) (а.с.14-15).

Рішеннями 24-ої сесії 4-ого скликання Алуштинської міської ради від 03.08.2005 № 24/166 та № 24/167 було продовжено дію раніше укладених договорів оренди земельних ділянок до 01 січня 2008 року (а.с. 52, 59).

Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, посилаючись на безпідставну відмову відповідачів визнати та оформити за ним право власності на вказані нерухомі обєкти, звернувся на підставі статей 376, 392 Цивільного кодексу України до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання за ним цього права та його державну реєстрацію (а.с. 2-4).

Відмовляючи у позові, господарський суд виходив з того, що дію договорів оренди, на яких розташоване самочинне побудоване майно, припинено через сплив строку, а тому позов не підлягає задоволенню з підстав, на яких він ґрунтується.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є визнання права власності на обєкти нерухомого майна, що були збудовані самочинно.

Судом першої інстанції було встановлено, що будівництво зупинок для атракціону «Паровозик»по вул. Набережній у м. Алушті напроти ресторану «Морський»та кафе «Водолій» здійснювались субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 за відсутності на це відповідного дозволу та затвердженого у встановленому законом порядку проекту.

Якщо будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України вони вважаються самочинним будівництвом.

При цьому, частина 3 статті 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість легалізації самочинного будівництва шляхом визнання права власності на таке самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду за особою, яка його здійснила на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, для правильного вирішення спору суду належить на підставі належних та допустимих доказів встановити, чи є обєкт, за визнанням права власності на який звернувся позивач, самочинним, за яких саме ознак самочинності, якими є необхідні умови легалізації такого обєкту (визнання на нього права власності в судовому порядку), та чи дотримано їх позивачем.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Алуштинської міської ради 6-ої сесії 24-ого скликання № 6/94 від 27 листопада 2002 року був затверджений проект відводу земельної ділянки субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 під розміщення зупинки атракціону «Паровозик»по вул. Набережній у м. Алушті напроти кафе «Водолій», позивачу надано в оренду земельну ділянку площею 0.0023 га для використання у комерційних цілях під розміщення зупинки строком до 01 січня 2005 року (а.с. 12). На підставі вказаного рішення 07 травня 2003 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 і Алуштинською міською радою укладено договори оренди земельних ділянок за №№ 50, 51.

Рішеннями 24-ої сесії 4-ого скликання Алуштинської міської ради від 03 серпня 2005 року № 24/166 та № 24/167 було продовжено дію раніше укладених договорів оренди земельних ділянок до 01 січня 2008 року (а.с. 52, 59).

25 лютого 2009 року рішеннями Алуштинської міської ради № 37/49 та 37/50 дію договорів оренди № 50, 51, укладених 07 травня 2003 року з позивачем, поновлено на 49 років. Земельні ділянки, передані за даними договорами, віднесено до категорії земель загальної та житлової забудові (а.с.118-119).

Отже, земельні ділянки було надано в оренду під вже збудоване в 2003 року майно. Тому з дати прийняття місцевою радою відповідних рішень № 37/49 та 37/50 існують підстави для задоволення позову з огляду на частину 3 статті 376 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача доказів наявності прав на земельні ділянки, на яких розташовані спірні обєкти.

Крім того, доказів порушення прав інших осіб визнанням права власності на зазначені споруди суду надано не було.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи, призначеної судом першої інстанції, самовільно побудовані обєкти є капітальною спорудою з третьою групою капітальності (а.с. 98-111).

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання за ним права власності на спірне майно.

Відповідно підлягають задоволенню вимоги позивача про зобовязання Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» зареєструвати в державному реєстрі за субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на зазначене майно, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за наявності кадастрового плану земельної ділянки та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна, речові права стосовно яких підлягають державній реєстрації.

Пунктом 3 статті 17 зазначеного Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність і інших, передбачених законом підстав.

Стаття 19 Закону встановлює перелік документів для державної реєстрація прав на нерухоме майно до яких також відносяться рішення суду стосовно речових прав на І нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Згідно пункту 1.4. Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно»(далі Положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції № 7/5 від 7 лютого 12002 року (з наступними змінами), державна реєстрація прав власності на нерухоме майно це внесення запису до реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцем знаходження об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулося до БТІ.

Відповідно до пункту 10 Переліку правовстановлюючих документів на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, додатку № 1 до Положення такими документами являються також рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Крім того, судом першої інстанції, на думку судової колегії, були порушені норми процесуального права, що виразилося у наступному.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2009 року дану справу прийнято до провадження суду та призначено до розгляду на 21 квітня 2009 року (т.2, а.с. 78-79).

При цьому, даною ухвалою суд витребував у позивача документи на підтвердження права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірне майно.

З матеріалів справи також вбачається, що 17 квітня 2009 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з його зайнятістю у Вищому господарському суді України, що підтверджується відповідними документами (т.2, а.с. 81).

Ухвалою від 21 квітня 2009 року розгляд справи знову був відкладений до 21 травня 2009 року, у звязку з необхідністю витребування у позивача вищевказані документи. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що у разі їх неподання позов, відповідно до пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, буде залишено без розгляду (а.с. 84-85).

Однак, суд першої інстанції, в порушення статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, не надав можливості позивачу скористатися своїм правом на захист, та розглянув справу за відсутності представника позивача без витребування документів, необхідних для її розгляду та не залишивши позов без розгляду.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та про невідповідність висновків суду обставинам справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про задоволення позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2009 року у справі №2-21/1482.1-2009 скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі.

Позов задовольнити.

Визнати за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно - зупинку атракціону «Паровозик»по вул. Набережній в м. Алушті напроти ресторану «Морський», яке складається з площі - платформи з навісом, приміщення каси і лавочок для відпочиваючих, площею забудови 24,0 кв.м.

Визнати за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно - зупинку атракціону «Паровозик»по вул. Набережній в м. Алушті напроти кафе «Водолій», яке складається з площі-платформи з навісом, приміщення каси і лавочок для відпочиваючих, площею забудови 24,0 кв.м.

Зобов'язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації зареєструвати в державному реєстрі власності за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно - зупинку атракціону «Паровозик»по вул. Набережній в м. Алушті напроти ресторану «Морський», яке складається з площі-платформи з навісом, приміщення каси і лавочок для відпочиваючих, площею забудови 24,0 кв.м.

Зобов'язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації зареєструвати в державному реєстрі власності за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно - зупинку атракціону «Паровозик»по вул. Набережній в м. Алушті напроти кафе «Водолій», яке складається з площі-платформи з навісом, приміщення каси і лавочок для відпочиваючих, площею забудови 24,0 кв.м.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя

Судді