Постанова № 10770073, 21.07.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

16 липня 2009 року Справа № 20-11/353-4/304-11/403-9/121 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 20-2347 від 21 серпня 2007 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;

відповідача: Таратуткіна Віта Володимирівна, довіреність № 185 від 03 листопада 2008 року, комунальне підприємство "Орбіта"

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 22 квітня 2009 року у справі №20-11/353-4/304-11/403-9/121

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, АР Крим, 99011)

представник ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 99011)

до комунального підприємства "Орбіта", ідентифікаційний код 20702980 (просп. Жовтневої Революції, 8, Гагарінський район, місто Севастополь, АР Крим, 99038)

про визнання недійсним договору на господарське обслуговування № 60 від 22 серпня 2005 року

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2007 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 на підставі статей 203, 215, 629, 632, 651, 652 Цивільного кодексу України та статей 188, 189 Господарського кодексу України звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до КП "Орбіта" про визнання недійсним договору на господарське обслуговування № 60 від 22 серпня 2005 року в частині калькуляції - розрахунку вартості експлуатаційних витрат для торгівельних павільйонів на ринку "Юмашевський" на 01 лютого 2007 року, спонукання затвердити нову калькуляцію (а. с. 2-4 том 1).

Позовні вимоги мотивовані тим, що КП "Орбіта" безпідставно завищує вартість господарського обслуговування, що є порушенням та зміною умов договору.

Заявою від 22 квітня 2009 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги та, посилаючись на порушення відповідачем статті 180 Господарського кодексу України, статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України та статей 13, 19, 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” № 1875-IV від 24 червня 2006 року, просила визнати договір № 60 від 22 серпня 2005 року недійсними в цілому ( а. с. 1-2 том 2).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 квітня 2009 року у задоволені позову відмовлено (а. с. 14-19 том 2).

Рішення суду мотивовано тим, що оскаржувальний договір передбачений нормами цивільного законодавства, а його зміст становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Не погодившись з рішенням суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням доповнення від 22 червня 2009 року), в якій просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (а. с. 29-32, 36-37 том 2).

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку щодо нерозповсюдження на спірні правовідносини положень Закону України „Про житлово-комунальні послуги” та висновку про продовження договору оренди землі, на підставі якого КП "Орбіта" користувалось земельною ділянкою для потреб ринку, а значить строк дії договору № 60 від 22 серпня 2005 рок також закінчився, тобто висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи.

23 червня 2009 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від КП "Орбіта" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду міста Севастополя залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення (а. с. 38-41 том 2).

Ухвалою суду від 25 червня 2009 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 16 липня 2009 року (а. с. 48-50 том 2).

Розпорядженням в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 липня 2009 року у зв'язку з відпусткою суддю Антонову І.В. замінено на суддю Градову О.Г.

У судовому засіданні 16 липня 2009 року представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 підтримував доводи апеляційної скарги, представник КП "Орбіта" заперечував.

Розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 12 червня 1997 року між Севастопольською міською державною адміністрацією та КП "Орбіта" укладено договір № 148 про право користування землею на умовах оренди (а. с. 6-8 том 2).

Відповідно до розділу 1 цього договору Севастопольська міська державна адміністрація розпорядженням № 451-р від 17 березня 1997 року надає, а КП "Орбіта" приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,7339 га, розташовану в районі вул. Юмашева у місті Севастополі. Земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 10 років для реконструкції та обслуговування будівель та споруд торгового ринку.

Пунктом 5.2 договору № 148 від 12 червня 1997 року передбачено, що за закінченням строку користування земельною ділянкою договір може бути пролонгований на наступний період, якщо жодна зі сторін не вимагає його розірвання.

22 серпня 2005 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та КП "Орбіта" був укладений договір № 60 на господарське обслуговування, яким регулюються взаємовідносини сторін по наданню господарських послуг у зв'язку з розміщенням павільйону позивача на території ринку по пр. Окт. Революції, 61 у місті Севастополі (а. с. 8 том 1).

Згідно з пунктом 2 вказаного договору до обов'язків КП "Орбіта" віднесено: - визначення на підставі договору і згідно затвердженого проекту реконструкції ринку місця для розміщення павільйону субєкта підприємницької діяльності з метою організації стаціонарної торгівлі на території ринка;

- здійснення сприяння у вирішенні поточних завдань, повязаних з створенням умов для торгової діяльності павільйону;

- здійснення контролю за дотриманням вимог санітарних та протипожежних норм та правил;

- здійснення постійного прибирання прилеглої території до павільйону, створення місця для збору сміття та організації його вивозу, забезпечення підключення електроенергії до павільйону;

- розглядання пропозицій субєктів підприємницької діяльності по поліпшенню організації обслуговування та надання послуг;

- затвердження калькуляцію на послуги з господарського обслуговування павільйону;

- до 7-го числа місяця наступного за звітним надання СПД рахунку на сплату послуг з господарського обслуговування.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачена свобода договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як свідчать матеріали справи, пунктом 2.1.6 договору № 60 від 22 серпня 2005 року було передбачено право КП „Орбіта” на затвердження калькуляції на послуги з господарського обслуговування павільйону СПД, яка є невідємною частиною договору (а. с. 8 том 1).

Таким чином, сторони висловили свою волю шляхом досягнення згоди з вище перелічених умов правочину та виконували його протягом 2005-2006 років.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 в обґрунтування позову посилається на порушення відповідачем вимог статей 180, 181 Господарського кодексу України стосовно зміни умов договору.

Відповідно до пункту 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Однак, пунктом 2.2.3 договору № 60 від 22 серпня 2005 року на КП „Орбіта” покладено обов'язок по повідомленню фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зміну цін та витрат, що не можна вважати зміною умов договору, оскільки, як було зазначено вище, пунктом 2.1.6 договорів обовязок по затвердженню калькуляції на послуги з господарського обслуговування покладено на відповідача, тобто, умовами договорів не передбачено обовязок КП „Орбіта” погоджувати калькуляцію з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Позивач наполягає на невідповідності оспорюваного правочину положенням Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.

Однак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на правовідносини, які склались між сторонами, вищезгаданий закон не розповсюджується, оскільки він визначає засади організаційних та господарських відносин, які виникають в сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями та споживачами, тоді як правовідносини сторін за договором № 60 від 22 серпня 2005 року виникають з діяльності позивача як субєкта підприємництва та діяльності відповідача як ринкового господарства.

З врахуванням вищенаведеного, підстав для визнання договору № 60 від 22 серпня 2005 року недійсним внаслідок його невідповідності вимогам статей 180, 181 Господарського кодексу України та Закону України „Про житлово-комунальні послуги” не вбачається.

Як свідчать матеріали справи, пунктом 3.1 спірного договору визначено строк його дії - до закінчення строку оренди земельної ділянки під ринок по проспекту Окт. Революції, 61 у місті Севастополі (а. с. 8 том 1, зворот).

Позивач посилається на те, що строк дії договору № 60 від 22 серпня 2005 року закінчився, так як договір № 148 від 12 червня 1997 року про право користування землею на умовах оренди укладено строком до 12 червня 2007 року.

Однак, пунктом 5.2 договору № 148 від 12 червня 1997 року передбачено, що за закінченням строку користування земельною ділянкою договір може бути пролонгований на наступний період, якщо жодна зі сторін не вимагає його розірвання (а. с. 6-8 том 2).

Відповідно до статті 33 Закону України „Про оренду землі” після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не надала належних доказів на підтвердження припинення дії договору оренди землі № 148 від 12 червня 1997 року.

Заявник апеляційної скарги, не заперечуючи факту надання їй певних господарських послуг відповідачем, посилається на те, що кількість та вартість таких послуг, а також їх якість не відповідають заявленим КП „Орбіта” послугам у калькуляції.

Судова колегія вважає, що зазначені обставини не можуть бути предметом дослідження у даній справі, оскільки неналежне виконання умов договору не є підставою для визнання його недійсним, а наслідки порушення умов договору визначені статтею 611 Цивільного кодексу України та виходять за межі заявленого спору.

На підставі вище викладеного, судова колегія прийшла до висновку, що рішення господарського суду АР Крим відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального закону, скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 101, 103 пункт 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 квітня 2009 року у справі №20-11/353-4/304-11/403-9/121 залишити без змін.

Головуючий суддя

Судді