Рішення № 107696504, 24.11.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2022 року м. Ужгород№ 260/2652/22 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Рошко Л.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 не з`явився;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), яким просить суд: "1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України № 1 від 07.02.2022 року "Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років"; 2. 3обов`язати Головне управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 22.12.2020 року, відповідно до поданої ним заяви від 22.12.2020 року з доданими документами на ім`я Головного управління Пенсійного фонду України через Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та забезпечити виплату такої з 22.12.2020 року; 3. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року позовну заяву було залишено без руху.

01 серпня 2022 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року було постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 досяг 45-ти річного віку та набув право на пенсію за вислугу років, відповідно до статті 12 пункту б Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ чинної в редакції на час звільнення позивача з військової служби (08 серпня 2005 року). У зв`язку із чим, 22 грудня 2020 року позивачем подано до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву з відповідним пакетом документів для направити до Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області для призначення пенсії за вислугу років. Однак, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 260/4411/21, зобов`язано Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вчинити дії за заявою ОСОБА_1 від 22 грудня 2020 року щодо оформлення протягом 10-ти днів всіх необхідних документів та сформувати подання про призначення пенсії. На виконання вказаного рішення суду Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було надіслано до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подання про призначення пенсії за віком позивачу від 27 січня 2022 року № 1819. На вказане звернення відповідач Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07 лютого 2022 року за № 1 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутності необхідної для призначення пенсії календарної вислуги (20 років) визначеної статтею 12 пунктом "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, не набув умов, визначених статтею 12 пунктом "б" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (досягнення на день звільнення 45-річного віку та наявність 25 років страхового стажу) та не являється військовослужбовцем Збройних Сил України (для застосування статті 12 пунктів "в" та "г" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ). Таку відмову позивач вважає необґрунтованою, в зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області просить суд відмовити повністю в задоволенні позову з наступних підстав. Відповідач вказує, що позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутності необхідної для призначення пенсії календарної вислуги (20 років) визначеної статтею 12 пунктом "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, не набув умов, визначених статтею 12 пунктом "б" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (досягнення на день звільнення 45-річного віку та наявність 25 років страхового стажу) та не являється військовослужбовцем Збройних Сил України (для застосування статті 12 пунктів "в" та "г" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ).

23 листопада 2022 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача, відповідно до якого остання просила розглянути дану справу без участі позивача та його представника (а.с. 213).

Відповідач у судове засідання не з`явився та не забезпечив явку своїх представника, хоча судом вживалися заходи щодо його виклику, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

Судом вживалися заходи направлення відповідачу повістки про виклик в судове засідання призначене на 21 листопада 2022 року було надсилано з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 20 жовтня 2022 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, у зв`язку з чим представник відповідача вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 212).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України їх неявка не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом статті 92 частини 1 пункту 6 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

22 грудня 2020 року представник позивача звернулася до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із пакетом документів в інтересах позивача та заявою в якій просила розглянути заяву та подані документи ОСОБА_1 та направити їх до ГУ ПФУ у Закарпатській області для призначення пенсії за вислугу років. В тому числі, була подана заява (оригінал) про призначення пенсії від 22 грудня 2020 року за особистим підписом ОСОБА_1 (а.с.а.с. 47,48).

13 березня 2021 року Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки листом № 2274/9 повідомив, що в результаті розгляду заяви встановлено, що надана заява для призначення пенсії ОСОБА_1 не відповідає вимогам Пенсійного фонду, а саме порядку 3.1. Бланк заяви заповнюється у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки особисто заявником, до заяви надаються оригінали документів, які засвідчують особу власника та інші документи з яких необхідно виготовити копії (посвідчення, свідоцтва тощо). З отриманих документів вбачається, що ОСОБА_1 звільнявся зі служби 2 рази, перший раз 08 серпня 2005 року другий раз 09 жовтня 2015 року. Умови призначення пенсії не виконувалися ні при першому звільненні, ні при другому звільненні, відповідно підстав для складання розрахунку загального страхового стажу на пенсію за вислугою строків з урахуванням страхового стажу немає. Відсутність розрахунку вислуги, як обов`язкового документа для прийняття рішення щодо складання подання уповноваженим органом не дає підстав для подання документів до територіального управління Пенсійного фонду України. Зважаючи на вищезазначене документи повертаються без реалізації (а.с.а.с. 87, 88)

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 260/4411/21 позов ОСОБА_1 до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки по заяві про призначення пенсії від 22.12.2020 року ОСОБА_1 . Зобов`язано Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вчинити дії за заявою ОСОБА_1 від 22.12.2020 року щодо оформлення протягом 10-ти днів всіх необхідних документів та сформувати подання про призначення пенсії відповідно до пункту 12 (додаток 2) Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій № 3-1 від 30.01.2007 року та відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (а.с.а.с. 20-98).

На виконання вказаного рішення суду Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було надіслано до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подання про призначення пенсії за віком позивачу від 27 січня 2022 року № 1819 (а.с.а.с. 171-194).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в області від 07 лютого 2022 року за № 1 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутності необхідної для призначення пенсії календарної вислуги (20 років) визначеної статтею 12 пунктом "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, не набув умов, визначених статтею 12 пунктом "б" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (досягнення на день звільнення 45-річного віку та наявність 25 років страхового стажу) та не являється військовослужбовцем Збройних Сил України (для застосування статті 12 пунктів "в" та "г" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ) (а.с.а.с. 123,124).

Позивач, вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його права, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Цим Законом Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, і надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 12 пункту "б" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі по тексту Закон України № 2262-ХІІ), в редакції, чинній на сьогодні, мають право на пенсію за вислугу років: особи офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"- "д" статті цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначену у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 1 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (уповноважені структурні підрозділи).

Згідно з пунктом 12 цього Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.

Надаючи тлумачення наведеним нормам, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.11.2018 справа №537/1980/16-а зазначила, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні.

Як судом було встановлено, Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було надіслано до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подання про призначення пенсії за віком позивачу від 27 січня 2022 року № 1819 (а.с.а.с. 171-194).

Як вбачається із вказаного подання про призначення пенсії вислуга років позивача (загальна) з урахуванням страхового стажу станом на 22 грудня 2020 року для призначення пенсії складає 25 років 02 місяці 08 днів, календарному обчисленні 13 років 00 місяців 01 днів (а.с. 172).

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 203 від 08 серпня 2005 року капітана ОСОБА_1 , було звільнено з військової служби у запас, у зв`язку зі скороченням штатів (а.с. 71).

До позову додано копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , зі змісту якого убачається, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто станом на час звільнення з військової служби позивачеві виповнилось 30 повних років (а.с.а.с. 54-56).

Умови призначення пенсії за вислугу років визначені статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на пенсію за вислугу років на підставі статті 12 пункту "б" Закону України № 2262-ХІІ у редакції від 31 липня 2002 року, оскільки обсяг досягнутих військовослужбовцем гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до статті 12 пункту "б" Закону України № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 31 липня 2002 року), що діяла на час звільнення позивача з військової служби у запас, право на пенсію за вислугу років: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Станом на 22 червня 2020 року (коли позивачу виповнилось 45 років) стаття 12 пункт "б" Закону України № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 04.04.2006 № 3591-IV, набрав чинності 29.04.2006) передбачала, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Відтак, із прийняттям чинної редакції Закону України № 2262-ХІІ, відбулося звуження змісту та обсягу прав і свобод, коли в позивача виникло право на пенсію.

Так, судом встановлено, що вислуга років позивача (загальна) з урахуванням страхового стажу станом на 22 грудня 2020 року для призначення пенсії складає 25 років 02 місяці 08 днів, календарному обчисленні 13 років 00 місяців 01 днів (а.с. 172).

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини, закріплені Конституцією України, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Норми статті 58 Конституції України закріпили принцип незворотності дії в час законів та інших правових актів, відповідного до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип належить розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Статтею 6 частиною 2 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення ЄСПЛ "Федоренко проти України" від 01.06.2006, №25921/02, здійснюючи прецедентне тлумачення статті першої Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті першої Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "на явне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності".

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини).

Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися активом: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є активом, на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

У постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 826/3694/16 ВС підкреслив, що складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій. У сталій практиці ЄСПЛ принцип легітимних очікувань пов`язаний з розширеним тлумаченням поняття "майно". Зокрема, ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що поняття "майно" має автономне значення, яке є незалежним від офіційної класифікації у національному законодавстві і не обмежується правом власності на фізичні товари; деякі інші права та інтереси, які складають активи, також можуть розглядатися як "права на майно", і таким чином, як "майно"; питання, яке необхідно розглянути в кожному випадку, полягає в тому, чи обставини справи, якщо їх розглядати в цілому, надавали заявникові право власності на матеріально-правові інтереси, захищені статтею 1 Першого протоколу. Поняття "майно" (possessions) може означати "існуюче майно" (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення 151 ЄСПЛ у справах: "Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium", п. 31, заява № 17849/91).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі "легітимні очікування" та "майнові права". Концепція "майна" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві; певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (постанова Великої Палати Верховного Суду (далі по тексту ВП ВС) від 11 вересня 2019 року, що ухвалена у справі № 1522/16455/12).

Принцип легітимних (законних) очікувань виражає, зокрема, позицію, що органи публічної влади повинні не лише дотримуватися приписів актів законодавства, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Тобто, якщо суб`єкт владних повноважень створив для осіб обґрунтовані підстави сподіватися на отримання певних прав понад ті, що ґарантуються у відповідності до принципів справедливості і природного права, відповідні особи вважаються такими, які мають легітимні (законні) очікування, що підлягають захисту. Такий підхід забезпечує особам, на яких поширюється дія рішень органів публічної влади, можливість завбачливо вибудувати свою поведінку та очікувати настання відповідних наслідків.

Як судом було вже встановлено, що відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 203 від 08 серпня 2005 року капітана ОСОБА_1 , було звільнено з військової служби у запас, у зв`язку зі скороченням штатів. Однак, станом на час звільнення з військової служби позивачеві виповнилось 30 повних років (а.с.а.с. 54-56, 71).

Станом на час звільнення позивача зі служби діяли положення статті 12 пункту "б" Закону України № 2262-ХІІ у редакції від 31 липня 2002 року.

При цьому, станом на 22 червня 2020 року коли позивачу виповнилось 45 років та станом на час звернення із заявою про призначення пенсії через Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки діяли положення статті 12 пункт "б" Закону України № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 04.04.2006 № 3591-IV, які звужували зміст та обсяг прав і свобод позивача, коли в останнього виникло право на пенсію за вислугою років.

Суд робить висновок, що позивач володів правом щодо правомірних (законних) очікувань щодо призначення йому пенсії відповідно до статті 12 пункту "б" Закону України № 2262-ХІІ у редакції від 31 липня 2002 року, яка діяла на час його звільнення з військової служби, звичайно, при умові виконання всіх вимог що є необхідними для призначення такої пенсії, а саме: необхідний вік 45 років, мінімальний страховий стаж 25 років, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба.

На час звільнення позивач мав лише необхідний стаж військової служби, інші умови позивачем були набуті вже після його звільнення.

Норма статті 12 пункту "б" Закону України № 2262-ХІІ у редакції від 31 липня 2002 року сформульована таким чином, що інші умови для призначення відповідної пенсії можна було б набути й пізніше і лише після набуття всіх умов могла би бути призначена відповідна пенсія.

Норма статті 12 пункту "б" Закону України № 2262-ХІІ, що викладена у редакції після звільнення позивача, порушила законні очікування позивача щодо його права на мирне володіння майном, звузило зміст та обсяг існуючого права на пенсію за вислугу років.

Суд зазначає, що Конституційним Судом України неодноразово розглядались питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони. Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

Враховуючи наведене, а також обставини подання всіх необхідних документів для призначення пенсії за вислугою років на переконання суду наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 1 від 07 лютого 2022 року про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Як судом було встановлено, що позивач в особі представника, 22 грудня 2020 року звернувся до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із пакетом документів в інтересах позивача та заявою в якій просить розглянути заяву та подані документи ОСОБА_1 та направити їх до ГУ ПФУ у Закарпатській області для призначення пенсії за вислугу років. В тому числі, була подана заява (оригінал) про призначення пенсії від 22 грудня 2020 року за особистим підписом ОСОБА_1 (а.с.а.с. 47,48).

Однак, Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки протиправно було відмовлено у оформленні протягом 10-ти днів до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області всіх необхідних документів для призначення позивачу пенсії за віком.

На виконання вказаного рішення суду Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було надіслано до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подання про призначення пенсії за віком позивачу від 27 січня 2022 року № 1819 (а.с.а.с. 171-194).

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 22 грудня 2020 року, оскільки саме з цієї дати позивач завернувся через Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки із заявою про призначення йому пенсії за віком.

У відповідності до статті 2 частини 1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про чисельність Збройних Сил України на 2000-2004 роки" затверджено чисельність Збройних Сил України за станом на: 30 грудня 2000 року - 30 грудня 2001 року - у кількості 400000 чоловік, у тому числі 310000 військовослужбовців; 30 грудня 2002 року - у кількості 394750 чоловік, у тому числі 307500 військовослужбовців; 30 грудня 2003 року - у кількості 390000 чоловік, у тому числі 305000 військовослужбовців; 30 грудня 2004 року - у кількості до 285000 чоловік, у тому числі 210000 військовослужбовців.

Судом також враховано, що позивач був звільнений з військової служби у зв`язку із діями держави щодо скорочення штатів (а.с. 71). Після звільнення брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. На сьогодні у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України виконує завдання по захисту й обороні України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, виконуючи своє завдання щодо справедливого вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 1 від 07 лютого 2022 року "Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років".

3обов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 22 грудня 2020 року, з врахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 24 листопада 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було виготовлено 05 грудня 2022 року.

СуддяС.Є. Гаврилко