Рішення № 107688241, 22.11.2022, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

справа №133/9/22

22.11.22

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,

за участі секретаря судових засідань Гаврилюк О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» суму заборгованості за кредитним договором №КК/41964 від 16.11.2020 у розмірі 30 357,28 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 23 712,13 грн та заборгованості за відсотками 6 644,97 грн. Крім того просив стягнути 2270,00 грн сплаченого судового збору та 3035,72 грн витрат на професійну правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.08.2020 між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-Договір №26200021419275/980/РКО про надання комплексних банківських послуг та Додаток до Заяви-Договору, відповідно до яких, відповідачеві встановлено максимальний ліміт у розмірі 200 000,00 грн. Згідно додатку до договору, відповідач зобов`язався сплачувати позивачу 36,00 % річних за користування кредитом, та повернути кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені договором. Позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит. У свою чергу, відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за вказаним договором у відповідача виникла заборгованість станом на 06.10.2021, яка становить 30357,28 грн., що складається з: 23712,31 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6644,97 грн - заборгованість по простроченим відсоткам.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем - письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд справи, про що свідчить розписка про вручення судової кореспонденції, що була направлена на адресу її зареєстрованого місця проживання, із зазначенням дати отримання -12.10.2022. Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від відповідача до суду не надходили.

21.11.2022 представник позивача надав клопотання про розгляд справи без участі представника АТ «Кредобанк»; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 16.11.2020 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано додаток про відкриття кредитної лінії №КК/41964 до Заяви-Договору № 26200021419275/980/РКО від 28.08.2020, відповідно до якого, відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 200 000,00 грн., термін кредитної лінії до 15.11.2023. Згідно такого Додатку, відповідач зобов`язався сплачувати позивачу 36,00 % річних за користування кредитом, та повернути кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені договором. (а.с. 12,13).

Відповідно до п. 1.3.2.7.2 Додатку про відкриття кредитної лінії, позичальник, не пізніше останнього дня кожного календарного місяця, починаючи з наступного календарного місяця за місцем, в якому виникла кредитна заборгованість, зобов`язується здійснювати погашення не менше 5% від розміру фактичної заборгованості за кредитною лінією станом на кінець попереднього календарного місяця, а також сплачувати Банку нараховані проценти, комісію та інші платежі, передбачені Кредитним договором.

Пунктом 1.3.2.7.5 додатку визначено, що банк має право в будь-який момент, без обгрунтування причин такого рішення, вимагати від клієнта повернути усю суму заборгованості за кредитним договором, за умови направлення клієнту попередження про це за 30 календарних днів до запланованої дати повернення; клієнт зобов`язаний повернути банку усю суму заборгованості за кредитним договором не пізніше 31 календарного дня від дати відправлення банком відповідного повідомлення клієнту.

Пунктом 1.3.2.9.5 додатку передбачено, якщо після закінчення строку кредитування кредит не буде повернуто (повністю або частково) банку, банк, відповідно до ст. 625 ЦК України має право вимагати, а клієнт зобов`язаний сплатити банку залишок заборгованості за кредитом з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також суму процентів у розмірі визначеному згідно з п.1.3.2.3.2.1 цього додатку від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту, сума /ліміт кредиту 200 000 грн; строк кредитування 36 місяців; процентна ставка - 36% річних у разі погашення кредиту після останнього дня місяця, наступного за місяцем отримання кредиту;0,00001 % річних - у разі погашення кредиту не пізніше останнього дня місяця, наступного за місяцем отримання кредиту (а.с.13).

Вказані Додаток та паспорт споживчого кредиту містять підписи відповідачки ОСОБА_1 ..

Відповідно до розрахунку заборгованості по КК/41964, у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 06.10.2021 становить 30357,28 грн, з яких:

- неповернута сума кредиту - 23712,31 гривень;

- прострочені відсотки - 6644,97 гривень (а.с.6).

Також у справі міститься довідка про рух коштів за період з 16.11.2020 по 07.10.2021 по рахунку № НОМЕР_1 , які підтверджують отримання відповідачем і використання коштів банку клієнтом, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором (а.с.7-11).

Відповідно до досудової вимоги від 10.09.2021 № 2/2021, відповідача повідомлено про наявність заборгованості за кредитним договором у розмірі 23712,31 грн - за тілом кредиту, 5157,78 грн - за відсотками, яку запропоновано сплатити протягом 30 днів з моменту отримання вимоги.

Звертаючись до суду з даним позовом, АТ «Кредобанк» посилалося на те, що умови кредитного договору належним чином відповідачем ОСОБА_1 не виконуються, у зв`язку з чим просило стягнути заборгованість з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частина 1 ст. 1049 ЦК України визначає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до вимог ст. 1056 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивачем виконано умови додатку про відкриття кредитної лінії №КК/41964 від 16.11.2020, а саме - ОСОБА_1 відкрито кредитну лінію та встановлено кредит лінії 200 000,00 грн, та надано відповідні кошти.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідачем ОСОБА_1 порушено умови зазначеного кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв`язку з чим станом на 06.10.2021 загальна заборгованість складає 30357,28 грн, з яких: 23712,31 грн заборгованість за тілом кредиту, 6644,97 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про обгрунтованість вимог Акціонерного Товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Щодо вимог сторони позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3 035,72 грн, суд зазначає таке.

Встановлено, що між адвокатським об`єднанням «БІЗНЕС І ПРАВО» та АТ «Кредобанк» укладено договір про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року.

Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно із ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування, заявником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження її фактичної сплати, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку. Так, суду надана лише часткова копія Договору про надання правової допомоги від 11.02.2019 - перша та остання його сторінки, а тому не вбачається за можливе встановити умови такого довору; також надано копії посвідчення адвоката, його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність та ордер, виданий на підставі договору про надання правової допомоги.

Отже, ввказані документи, є недостатніми для того, щоб дійти висновку про розмір витрат на правничу допомогу адвоката та їх фактичну сплату.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову представнику позивача в стягненні витрат на професійну правову допомогу.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2270,00 грн, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись ст.526,610,625,1048, 1050, 1054, 1055 , 1056 ЦК України, ст.76-81,141,263-265,279,354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (ЄДРПОУ 09807862; адреса: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78) заборгованість за кредитним договором № КК/41964 від 16.11.2020 у розмірі 30 357 (тридцять тисяч триста п`ятдесят сім) гривень 28 коп., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 23 712,31 грн, та заборгованості по відсотках у розмірі 6644,97 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (ЄДРПОУ 09807862; адреса: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" витрат на правничу допомогу у розмірі 3 035,72 грн - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 22.11.2022