Постанова № 10768225, 02.08.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2010 року Справа № 33/340-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П.

суддів Чус О.В. (доповідач), Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання Соловйовій О.І.

Представники сторін:

від позивача: Семенова О.Д., довіреність №б/н від 02.08.10, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліт", м. Дніпропетровськна рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2010 року у справі №33/340-09

за позовом: Закритого акціонерного товариства "СОЛДІ і КО" в особі Дніпропетровського філіалу закритого акціонерного товариства "Солді і Ко", м. Дніпропетровськ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліт", м. Дніпропетровськ

про стягнення 21 424 грн. 64 коп.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2009 р. Закрите акціонерне товариство "СОЛДІ і КО" в особі Дніпропетровського філіалу закритого акціонерного товариства "Солді і Ко", м. Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліт", м. Дніпропетровськпро стягнення 21 424 грн. 64 коп.

19.03.10р. Представник позивача надав до господарського суду Дніпропетровської області уточнену позовну заяву, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліт", м. Дніпропетровськ на користь Закритого акціонерного товариства "СОЛДІ і КО" в особі Дніпропетровського філіалу закритого акціонерного товариства "Солді і Ко", м. Дніпропетровськ 19816, 27 грн. заборгованості за поставлений товар + 3 269, 68 грн. інфляційних збитків + 719, 90 грн. 3% річних, а загалом суму 23 805, 85 грн. на п/р 26003000372001 в ПуАТ “КБ ”АкордБанк”, МФО 380634, код ЄДРПОУ 23162981.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.10р. по справі 33/340-09 (суддя –Рудовська І.А.) позовні вимоги, із врахуванням уточнень –задоволені.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить суд залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

          Як вбачається з матеріалів справи, письмово поставка товару сторонами не була оформлена, але згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є цивільні права та обов'язки які виникають із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

          Цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Фактичні дії сторін свідчать про існування між сторонами відносин поставки, в результаті чого у відповідача виникли грошові зобов”язання по сплаті вартості поставленого товару.

          За усною домовленістю сторін відповідачем по справі було отримано від позивача товар на загальну суму 19816, 27 грн., згідно видаткових накладних (а.с. 25-46).

          Листом від 17.12.08р. за вих. № 02, позивач направив відповідачу претензію з вимогою оплати отриманого ним товару.

          Зазначений лист –вимогу відповідач отримав 23.12.08р., але залишив її без розгляду. (а.с. 48).

          Згідно ст.. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          У зв”язку з тим, що термін оплати поставленого позивачем товару сторонами не визначений, господарський суд вірно послався на п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

          Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, щодо спірних взаємовідносин, передбачено, зобов’язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

          Згідно ст.. 599 Цивільного кодексу України зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Згідно ст.. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених з змісту зобов’язань ( неналежне виконання).

Як вбачається позивач належним чином та в повному обсязі виконав покладений на нього обов”язок згідно домовленості між сторонами щодо поставки продукції, відповідач відповідно до ст.. 33, 34 Господарського процесуального кодексу не надав доказів розрахування перед позивачем за отриманий товар.

          Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки господарського суду, викладені в рішенні, а стягнута з відповідача сума інфляційних витрат –3 269, 68 грн., та 3% річних –719, 90 грн. на користь позивача правомірною.

За таких обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліт", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2010 року у справі №33/340-09 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      П.П.Павловський

Суддя                                                                                          О.В. Чус

Суддя                                                                                          В.В. Швець