Рішення № 10767812, 12.08.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2010 р.Справа № 6/1435-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДП СВ Альтера-Рівне” м. Рівне

до Виробничо-комерційного підприємства „ДЕЛІС” м. Нетішин

про стягнення заборгованості у сумі 17000,00грн.

Суддя Танасюк О. Є.

За участю представників:

позивача : Ярмольчук С.М. –директор (згідно протоколу №1 від 20.10.2006р.)

відповідача: не з’явився

Суть спору: Позивач у позові просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 17000,00грн. заборгованості за поставлені електроматеріали у відповідності до укладеної між сторонами усної домовленості,

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання усної домовленості позивачем на адресу відповідача було поставлено електроматеріали згідно видаткових накладних на суму 20606,58грн. Відповідачем частково погашено заборгованість у сумі 3606,58грн., що підтверджується банківською випискою, поданою до позовної заяви, станом на день подання позову до суду у відповідача існує заборгованість в сумі 17000,00 грн., яку позивач просить стягнути.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному об’ємі, посилаючись на те, що вони підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідач своїм правом щодо участі в судовому засіданні відповідно до ст.22 ГПК України не скористався, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи рекомендованим листом, який отримав, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 04.08.2010р. Тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальнісю „ ДП СВ Альтера-Рівне” м. Рівне, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстрована виконавчим комітетом Рівненської міської ради 26.10.2006р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № 814024, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного управління статистики у Рівненській області № 143727 від 09.12.2009р.

Виробничо-комерційне підприємство „ДЕЛІС” м. Нетішин, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстрована виконавчим комітетом Нетішинської міської ради 16.04.1992р, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 6627387 від 06.08.2010р .

Позивачем –ТзОВ „ДП СВ Альтера-Рівне ” м. Рівне на адресу відповідача –ВКП „ДЕЛІС” м. Нетішин, у відповідності до усної між сторонами домовленості було здійснено поставку електроматеріалів на суму 20606,58 грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.02.2010р. № РН-000040 на суму 436,98грн., № РН-000041 на суму 18885,01грн. та № 1284,59грн., згідно довіреності від 03-10/02 від 14.01.2010р.

23.06.2010р. позивачем направлено на адресу відповідача вимогу за вих. № 2306-1/40про повернення грошових коштів у сумі 20606,58 грн.

02.07.2010р. відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача суму 3606,58 грн. в рахунок сплати боргу, що підтверджується банківською випискою від 02.07.2010р.

Враховуючи, що відповідачем не повернуті кошти в сумі 17000,00 грн., позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається ( ст. 525 ЦК України).

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до усної між сторонами домовленості позивачем було здійснено поставку електроматеріалів на суму 20606,58 грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.02.2010р. № РН-000040 на суму 436,98грн., № РН-000041 на суму 18885,01грн. та № 1284,59грн., згідно довіреності від 03-10/02 від 14.01.2010р.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач частково провів розрахунок за отримані електроматеріали на суму 3606,58 грн., що підтверджується банківською випискою від 02.07.2010р., залишок несплаченої заборгованості станом на 13.07.2010р. становить 17000,00 грн. Доказів про погашення даної суми боргу суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 22, 44, 49, ст.ст. 82-84, ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ДП СВ Альтера-Рівне” м. Рівне до Виробничо-комерційного підприємства „ДЕЛІС” м. Хмельницький про стягнення заборгованості у сумі 17000,00грн. задоволити.

Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства „ДЕЛІС” м. Нетішин, вул. Солов’ївська, б.139, (код ЄДРПОУ 14160026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДП СВ Альтера-Рівне” м. Рівне, вул. Грушевського, 2А (код ЄДРПОУ 34703845) 17000,00грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 170 грн. (сто сімдесят гривень 00коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя