Рішення № 10767632, 13.08.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2010 Справа № 13/108-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк",

до Малого приватного підприємства "Таврія"

за участі:

3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – спільного сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „Насіння-сервіс”,

представників сторін:

позивача –Сіліна О.М. (представника за дорученням),

відповідача –Уланівського С.Є. (представника за дорученням),

3-ї особи –не з’явився,

про стягнення 3345519,49 грн за рахунок іпотечного та заставленого майна,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як майнового поручителя, за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна, а також в заставу –товарів в обороті 3345519,49 грн, з яких: 2 000 000 грн заборгованості по кредиту, 874395,74 грн нарахованих відсотків по кредиту, 338136,98 грн пені за непогашення кредиту та 132886,77 грн пені за непогашення відсотків. Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобов’язань по поверненню кредиту та сплаті процентів за його користування, як майнового поручителя, за виконання зобов’язань спільним сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою „Насіння-сервіс” по кредитному договору № 16-юр про відкриття кредитної лінії від 18.03.2008 р.

В свою чергу, відповідачем зазначені вимоги не визнаються, з посиланням на неправомірність нарахування пені через пропуск строку позовної давності та необхідність її застосування при вирішенні спору, а також підписання позовної заяви не уповноваженою особою, оскільки її підписано представником за довіреністю, яку видав виконуючий обов’язки голови правління банку, а не сам голова.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 22 липня, 10 та 13 серпня поточного року.

Крім викладеного судом встановлено, що між акціонерним комерційним банком „Імексбанк”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Імексбанк”, та спільним сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою „Насіння-сервіс” 18 березня 2008 року укладено кредитний договір № 16-юр про відкриття кредитної лінії, за умовами якого Банк зобов’язався надати позичальнику кредит в розмірі до 2 000 000 грн строком до 17 березня 2009 року, та зі сплатою 18 % річних. Пунктом 2.6. договору сторонами погоджено, що позичальник зобов’язується сплачувати проценти щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця в період дії договору. Поряд з цим, додатковими угодами № 1 від 18.03.2008 р., № 2 від 14.05.2008 р., № 3 від 22.10.2008 р. сторонами договору змінювалася процентна ставка за кредитом відповідно до кожної з них до 22, 23 та 28 відсотків річних.

На виконання умов договору позивач надав позичальнику кредит в розмірі 2 000 000 грн шляхом перерахування вказаної суми, свідченням чому є виписка з рахунку за період з18 березня по 29 липня 2009 року.

За обліковими даними позивача позичальник станом на 23 червня 2010 року не сплатив суму кредиту та проценти за його користування, а саме 2000 000 грн по кредиту та 874395,74 грн нарахованих процентів за його користування, у зв’язку з чим заборгував 2874395,74 грн.

За своєю юридичною природою, укладений між позивачем та третьою особою договір є кредитним договором, правовідносини за яким витікають з положень статті 1054 ЦК України, за якою за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Несплата суми кредиту та процентів за його користування за договором є порушенням взятих 3-ю особою на себе зобов’язань та положень частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, згідно до яких одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Крім того, позивачем нарахована пеня в розмірі 338136,98 грн за непогашення кредиту за період з 29.07.2009 р. по 24.06.2010 р. та в розмірі 132886,77 грн за непогашення процентів за кредитом за період з 12.02.2009 р. по 24.06.2010 р. Зокрема, за умовами пункту 4.1. договору сторони обумовили відповідальність позичальника у випадку прострочення сплати кредиту та процентів шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення платежу від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до положень статті 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Проте, згідно до частини 6 статті 232 того ж Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В даному випадку, пунктом 2.12. договору кредиту його сторонами погоджено, що: „У випадку, коли кредитором застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується кредитором з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно... ”.

Таким чином, нарахування пені в розмірі 338136,98 грн за непогашення процентів за кредитом за період з 29.07.2009 р. по 24.06.2010 р., та в розмірі 132886,77 грн за непогашення процентів за кредитом за період з 12.02.2009 р. по 24.06.2010 р. тобто за весь час прострочення, без обмеження її шестимісячним строком, є правомірним.

Водночас, до правовідносин щодо нарахування пені підлягають застосування положення цивільного законодавства, якими регулюється строк позовної давності. Зокрема, за статтею 258 ЦК України до стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік, а згідно до частини 4 статті 267 того ж Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Безпосередньо перебіг строку позовної давності за частиною 1 статті 261 Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

В даному випадку позивачем нарахована пеня за непогашення процентів за кредитом в період з 12.02.2009 р. по 24.06.2010 р., при тому, що позивач звернувся до суду з позовом 29 червня 2010 року, тобто стягнення нарахованої пені за період з 12 лютого по 29 червня 2009 року в розмірі 10954,07 здійснене поза межами річного строку позовної давності, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. При цьому судом враховується безпосередньо заява відповідача про застосування строку позовної давності, висловлена у відзиві на позов.

З метою забезпечення взятих на себе 3-ю особою зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 18 березня 2008 року укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого відповідач, виступаючи в якості майнового поручителя, зобов’язався відповідати за виконання кредитного договору № 66-юр від 18.03.2008 р., укладеного між Банком та 3-ю особою, а також всіх додаткових угод до нього, які можуть укладатися в майбутньому власним нерухомим майном, переданим в іпотеку, а саме: комплексом нежитлових виробничих будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 53; і складаються з: адміністративної будівлі з ганком, загальною площею 250,3 м2 – літери А, а; туалету –літера Б; котельні, загальною площею 27 м2 –літера В; майстерні, загальною площею 237,7 м2 –літера Г; прибудови –літера Г1; прибудови –літера Г2; навісу –літера Г3; їдальні, загальною площею 116,6 м2 –літера Е; прибудови –літера Е1; вагової, площею 12,9 м2 –літери Ж, Ж1; щеплю вальної з прибудовами, площею 169,6 м2 –літери З, З1, з; свинарника з прибудовою, загальною площею 332,2 м2 –літери И, И1; складу, загальною площею 514,9 м2 –літера Л; мийки –літера К; підвалу зі входом, загальною площею 530,2 м2 –під літера Л, л; складів з прибудовою, площею 159,9 м2 –літери М, М1, М2; заправки –літера Н; заправки –літера О; підвалу зі входом –літера П; складу з прибудовою, загальною площею 94,9 м2 –літери Р, Р1; навісу –літера С; складу, загальною площею 462,9 м2 –літера Т; підвалу, загальною площею 436,4 м2 –під літера Д; складу, загальною площею 23,9 м2 –літера У; гаражів, загальною площею 235,4 м2 –літери Ф, Ф1; кузні, загальною площею 77,2 м2 –літера Ц; складу, загальною площею 21,4 м2 –літера Х; плотні, загальною площею 60,4 м2 –літера Ц1; огорожі - № 1, 2, 3; споруд - № 4, 5, 6, 7, 8, 9; мостіння –№ І.

Водночас, пунктом 9.5. договору сторони дійшли згоди, що у разі внесення змін до кредитного договору щодо зміни строку повернення кредиту, розміру відсотків за користування кредитом (в тому числі їх збільшенні) та штрафних санкцій, зміни до цього договору не вносяться.

Також, між позивачем та відповідачем 15 травня 2009 року укладено договір застави товарів в обороті, за умовами якого відповідач, виступаючи в якості майнового поручителя, зобов’язався перед Банком за виконання 3-ю особою зобов’язань по вказаному вище кредитному договору № 16-юр від 18.03.2008 р., у зв’язку з чим передав у заставу ікру кабачкову в кількості 1497006 банок, ємністю 0,5 літра, по ціні 1,67 грн за 1 банку, на загальну суму 2 500 000,02 грн.

Аналіз правовідносин сторін вказує на те, що за своєю юридичною природою між сторонами укладено договори іпотеки (як різновиду застави у відповідності до статті 575 Цивільного кодексу України) та застави, а тому згідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Поряд з цим, у відповідності до частини 1 статті 7 Закону України „Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Враховуючи викладені обставини, предмет спору та підстави заявлених вимог, суд зазначає, що відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися серед іншого порукою та заставою, а також іншими видами забезпечення, які встановлені договором або законом. Зокрема, за змістом статті 553 того ж Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, а відповідно до статті 572 в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). В свою чергу, за статтею 575 того ж Кодексу іпотека є різновидом застави, а саме заставою нерухомого майна. Водночас, статтею 583 ЦК України встановлена майнова порука, а саме зазначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

З метою погашення заборгованості за договором кредиту відповідачем, як майновим поручителем, позивач звернувся до останнього з відповідними листом-повідомленням № 535 від 3 червня 2010 року, але борг не був сплачений.

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на вказані вище обставини, а також той факт, що позовна заява підписана представником банку, який діяв за довіреністю, виданою виконуючим обов’язки голови правління банку, яка, в свою чергу, виконувала ці обов’язки за наказом № 676-к від 04.11.2009 р.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                        в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з малого приватного підприємства „Таврія” (розташованого за адресою: Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22-а; код 14129039, розрахунковий рахунок 26008018864001 в АТ „Імексбанк” м. Нікополь, МФО 328384) на користь публічного акціонерного товариства „Імексбанк” (розташованого за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-а; код 20971504, рахунок 12000009999027 в НБУ, МФО 328384) –2000000 грн заборгованості по кредиту, 874395,74 грн нарахованих відсотків по кредиту, 338136,98 грн пені за непогашення кредиту та 121932,70 грн пені за непогашення відсотків шляхом звернення стягнення на:

іпотечне майно –комплекс нежитлових виробничих будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 53; і складаються з: адміністративної будівлі з ганком, загальною площею 250,3 м2 – літери А, а; туалету –літера Б; котельні, загальною площею 27 м2 –літера В; майстерні, загальною площею 237,7 м2 –літера Г; прибудови –літера Г1; прибудови –літера Г2; навісу –літера Г3; їдальні, загальною площею 116,6 м2 –літера Е; прибудови –літера Е1; вагової, площею 12,9 м2 –літери Ж, Ж1; щеплю вальної з прибудовами, площею 169,6 м2 –літери З, З1, з; свинарника з прибудовою, загальною площею 332,2 м2 –літери И, И1; складу, загальною площею 514,9 м2 –літера Л; мийки –літера К; підвалу зі входом, загальною площею 530,2 м2 –під літера Л, л; складів з прибудовою, площею 159,9 м2 –літери М, М1, М2; заправки –літера Н; заправки –літера О; підвалу зі входом –літера П; складу з прибудовою, загальною площею 94,9 м2 –літери Р, Р1; навісу –літера С; складу, загальною площею 462,9 м2 –літера Т; підвалу, загальною площею 436,4 м2 –під літера Д; складу, загальною площею 23,9 м2 –літера У; гаражів, загальною площею 235,4 м2 –літери Ф, Ф1; кузні, загальною площею 77,2 м2 –літера Ц; складу, загальною площею 21,4 м2 –літера Х; плотні, загальною площею 60,4 м2 –літера Ц1; огорожі - № 1, 2, 3; споруд - № 4, 5, 6, 7, 8, 9; мостіння –№ І; за договором іпотеки від 18.03.2008 р.;

заставне майна –товари в обороті, а саме ікру кабачкову в кількості 1497006 банок, ємністю 0,5 літра, по ціні 1,67 грн за 1 банку, на загальну суму 2 500 000,02 грн, передану в заставу за договором застави від 15 травня 2009 року.

3. Стягнути з малого приватного підприємства „Таврія” (розташованого за адресою: Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22-а; код 14129039, розрахунковий рахунок 26008018864001 в АТ „Імексбанк” м. Нікополь, МФО 328384) на користь публічного акціонерного товариства „Імексбанк” (розташованого за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-а; код 20971504, рахунок 12000009999027 в НБУ, МФО 328384) –25500 грн компенсації по сплаті державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

                    Суддя М.К. Закурін