Рішення № 10767252, 03.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 42/224-10

вх. № 6153/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Кірячок О.Ю. (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Агрофарм", м. Ірпінь Київської області

до ТОВ ТВФ "Югра", м. Харків

про стягнення 58813,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Агрофарм", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ ТВФ "Югра", про стягнення заборгованості за договором № 13-09/2009 від 09.09.2009р. у загальній сумі 58813,35 грн., в т.ч. 44992,70 грн. основної заборгованості; 8850,88 грн. пені; 3669,65 грн. інфляційних втрат; 1300,12 грн. 3% річних.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвала суду отримана відповідачем 15.07.2010р.

Відповідач про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.

Суд вважає, що в межах наданих повноважень ним створені належні умови для надання сторонами доказів, за таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Суд, вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

09 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофарм" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Югра" (відповідач) був укладений договір за № 13-09/2009 (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач прийняти та оплатити позивачу вартість товару на умовах, передбачених у Договорі.

У відповідності з умовами п.п. 3.1 - 3.4 Договору позивач зобов'язався на підставі замовлення відповідача в триденний термін здійснити поставку товару відповідачу за найменуваннями, вказаними у замовленні. При цьому датою передачі товару у власність вважається дата передачі позивачем товару відповідачу, яка зазначена у видатковій накладній.

На виконання своїх зобов'язань позивач 10 вересня 2009 року за видатковою накладною № 216 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 99992,70 грн. (довіреність № 6 на отримання ТМЦ від 10.09.2009 року).

Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач повинен був провести оплату вартості (ціни) товару протягом 30 (тридцяти) днів з дати передачі товару відповідачу.

Як зазначає позивач, що підтверджується виписками з банку. відповідачем були здійснені наступні оплати :

05 листопада 2009 року на суму 20000,00 гривень;

17 листопада 2009 року на суму 10000,00 гривень;

15 лютого 2010 року на суму 20000,00 гривень;

17 лютого 2010 року на суму 5000,00 гривень.

Тобто відповідачем здійснена часткова оплата отриманого товару з порушенням строків оплати, а саме відповідачем сплачено 55000,00 грн., неоплаченим залишився товар на суму 44992,70 грн.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред’явлено до стягнення 44992,70 грн.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору, а саме п.5.1 договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати товару відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,1% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а відповідно до ст.3 даного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунку пені, що зроблений позивачем вбачається, що пеня розрахована з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а саме в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, та нарахований розмір пені за період з 10.10.2009р. по 25.06.2010р. складає 8850,88 грн.

Наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, арифметично розмір пені обчислений вірно, тому наданий розрахунок приймається судом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок інфляційних втрат, згідно якого сума нарахованих інфляційних складає 3669,65 грн., та 3% річних, сума яких складає 1300,12 грн.

Надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, тому надані розрахунки приймаються судом.

Враховуючи викладене позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 588,13 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Югра" (61100 м. Харків, вул. Танкопія, 8-А, кв. 15, код 31634334, р/р 26003700764102 в Харківській філії КБ "Експобанк" МФО 351964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофарм" (08200 Київська область, м. Ірпінь, вул. Центральна, 113-А, код 21626643, р/р 26006500998101 в Борщагівській філії АБ КФС "Експобанк" м. Київ, МФО 320467) 44992,70 грн. основної заборгованості, 8850,88 грн. пені, 3669,65 грн. інфляційних втрат, 1300,12 грн. 3% річних, 588,13 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 09.08.2010р.