Рішення № 10767229, 06.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2010 р. Справа № 29/251-10

вх. № 6949/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Добреля І.В.

відповідача - Сисоєва О.В.

розглянувши справу за позовом ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харкімпекс", с. П'ятигірське

до СТОВ "Колос - 2000", с. Тернова

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство “Племінний завод Курганський” АТ “ХАРІМПЕКС” звернувся до господарського суду з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Колос 2000”, про визнанння недійсним договору суборенди землі №5/7, укладеного 01.04.2010р. між Дочірнім підприємством “Племінний завод Курганський” АТ “ХАРІМПЕКС” та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Колос 2000”. Крім того, в позовній заяві ДП “Племінний завод Курганський” АТ “ХАРІМПЕКС” просить покласти судові витрати на відповідача.

В обгрунтування позову ДП “Племінний завод Курганський” АТ “ХАРІМПЕКС” вказує на те, що договір суборенди землі від 01.04.2010р. №5/7 в порушення ст. 8 Закону України “Про оренду землі” на сьогоднішній день не зареєстрований у встановленому законом порядку і тому відповідно до ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Представник Позивача в судовому засіданні позов підтримує.

Відповідач надав письмовий відзив, згідно якого проти позову заперечує та вказує на те, що обов’язок, передбачений п. 8.2. договору суборенди землі від 01.04.2010 р. №5/ щодо державній реєстрації цього договору не виконав у зв’язку з фінансовою неплатоспроможністю. Проте, земельна ділянка, площею 655,9 га була передана Позивачеві на місцевості 01.04.2010 р. по акту приймання –передачі, після чого останній приступив к цільовому її використанню.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні наявні матеріали у справі, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

1 квітня 2010 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Колос 2000” (Орендар) та Дочірнім підприємством “Племінний завод Курганський” АТ “ХАРІМПЕКС” (Суборендар) укладено договір суборенди землі №5/7, за умовами якого Орендар надає, а Суборендар приймає в строкове платне суборендне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 655,9 гектарів, які знаходяться на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області. Договір укладено строком на п”ять місяців з 01.04.2010 р. по закінченню терміну збирання урожаю –01.09.2010 р. (п. 1.1., 2.2., 3.1. договору суборенди землі від 01.04.2010 р.).

Статтями 1,13,14, 18,20 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що оренда землі –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі –це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право на оренду земельних ділянок, що передавались СТОВ “Колос” в суборенду виникло на підставі договорів оренди землі, що укладались в січні-листопаді 2005 року між СТОВ “Колос 2000” та громадянами України, власниками земельних ділянок, згідно Списку –реєстру укладених договорів Орендарем з власниками земельних ділянок (Додаток №1), який є невід’ємною частиною договору суборенди землі від 01.04.2010р. №5/7. Договори оренди землі укладені у відповідності до Типової форми договору оренди землі, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220. Згідно договорів оренди землі громадяни України (Орендодавці) надали, а СТОВ “Колос 2000” (Орендар) прийняв в строкове платне користування земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення, які належать Орендодавцям на підставі державного акту, і знаходяться на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

Відомості щодо громадян, власників земельних ділянок, та документи на підставі яких були укладені договори оренди земелі з СТОВ “Колос 2000” містяться в Списку –реєстрі укладених договорів Орендарем з власниками земельних ділянок (прізвище, ім’я та по батькові власника земельної ділянки; ідентифікаційний номер; кадастровий номер земельної ділянки; площа земельної ділянки; дані державного акту на право власності на земельну ділянку; оцінка земельної ділянки, дата та номер державної реєстрації договорів оренди; строк, на який укладено договір), який є невід’ємною частиною договору суборенди землі від 01.04.2010р. №5/7.

Договори оренди землі відповідно до пункту 5 укладені строком на п’ять років та зареєстровані в Чугуївському районному відділі Харківської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державній реєстрації договорів оренди землі вчинено запис. Реєстрація договорів оренди проводилась з грудня 2007 року по червень 2008 року.

Статтею 8 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Право на передачу землі в суборенду погоджено з власниками земельних ділянок, про що свідчить список підписів власників земельних ділянок (орендодавців), які не заперечували проти укладання СТОВ “Колос 2000” договору суборенди на передачу належних ним земельних ділянок в суборенду (додаток №2 до договору суборенди від 01.04.2010р. №5/7).

Як встановлено судом, договори оренди землі укладені строком на п’ять років та зареєстровані з грудня 2007 року по червень 2008 року, а договір суборенди укладено строком на п”ять місяців з 01.04.2010 р. по 01.09.2010 р., тобто на строк, що не перевищує строку визначеного договрами оренди землі.

01.04.2010 р. Орендар передав згідно договору суборенди землі від 01.04.2010 р. №5/7 земельні ділянки, які розташована на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області, загальною площею 655, 9 га, в тому числі рілля –655,9 га для вирощування сільськогосподарських культур, а ДП “Племінний завод Курганський” АТ “ХАРІМПЕКС” прийняв ці земельні ділянки в строкове платне суборендне користування, про що між сторонами складено акт приймання –передачі (на місцевості) земельної ділянки, переданої в суборенду ДП “Племінний завод Курганський” АТ “ХАРІМПЕКС”.

Проаналізувавши умови договору суборенди землі від 01.04.2010 р. №5/7, господарський суд дійшов до висновку, що він не суперечить умовам договорів оренди землі, укладеним між СТОВ “Колос 2000” та громадянами України, власниками земельних ділянок та обмежується їх положеннями.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З наданого до господарського суду договору суборенди землі від 01.04.2010 р., укладеного у простій письмовій формі, вбачається, що сторони домовилися проте, що СТОВ “Колос 2000” передає, а ДП “Племінний завод Курганський” АТ “ХАРІМПЕКС” приймає на умовах суборенди строком на п”ять місяців земельні ділянки, загальною площею 655, 9 гектарів ріллі, зі сплатою суборендної плати у розмірі 14 800 грн. 00 коп., за весь час дії суборенди.

Договір суборенди землі від 01.04.2010 р. підписаний уповноваженими представниками сторін та завірений печатками. Зі сторони Орендаря - директором СТОВ “Колдос 2000” – Петришеною З.І., зі сторони Суборендаря –директором ДП “Племінний завод Курганський” АТ “ХАРІМПЕКС” - Михаліченко А.М.

Обидві сторони договору суборенди землі вчинили дії, що свідчать про прийняття його умов та подальше їх виконання.

Так, Орендар фактично передав Суборендарю земельні ділянки, які розташовані на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області, загальною площею 655,9 га, Суборендар прийняв їх та фактично приступив до використання цих земельних ділянок.

Відповідно до пункту 8.2. договору суборенди землі від 01.04.2010 р. на Орендаря був покладений обов’язок провести державну реєстрацію цього договору.

ДП “Племінний завод Курганський” АТ “ХАРІМПЕКС” звернулося до СТОВ “Колос 2000” з письмовим проханням повідомити про виконання обов”язку щодо проведення державної реєстрації договору суборенди землі від 01.04.2010 р. (листи від 17.05.2010 р. та від 01.07.2010 р.).

Проте, СТОВ „Колос 2000” свій обов’язок щодо реєстрації договору суборенди землі від 01.04.2010 р. не виконав.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Одним з основних видів господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання.

Згідно ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України майново –господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов’язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що стронами при укладенні договору суборенди землі від 01.04.2010 р. досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, в тому числі погоджено предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки законодавством України не визначено, що договір суборенди набирає чинності з моменту його державної реєстрації, тому в розумінні ст. ст. 173,175,179,180 Господарського кодексу України, ст.ст. 207, 626 Цивільного кодексу України договір суборенди землі, укладений між сторонами 01.04.2010 р. є чинним з моменту його укладення.

Як встановлено судом, між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору суборенди землі, фактичне передання Орендарем земельних ділянок та прийняття їх Суборендарем, тому господарський суд прийшов до висновку, що договір суборенди землі, укладений 1 квітня 2010 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Колос 2000” (63251, Харківська обл., Чугуївський район, с. Тернова, вул. Радянська, 16, код ЕДРПОУ 30762802,) та Дочірнім підприємством “Племінний завод Курганський” АТ “ХАРІМПЕКС” (64252, Харківська обл., Балаклійський р-н, с.П‘ятигірське, вул. Перемоги, 26, код ЕДРПОУ 33020778) за №5/7 є чинним з моменту його укладення.

Враховуючи викладене вище, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя (підпис)