Рішення № 107670117, 02.12.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/4778/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802)

до відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, б.66, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 13967927)

про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника адвоката Руденко Г.В., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1) визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №64 від 06.04.2022 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу;

2) визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, оформлену протоколом №111850001572 від 06.04.2022 року в призначенні пенсії за віком;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити з 25.03.2022 року пенсію за віком з урахуванням страхового стажу (періоду роботи) 02.04.1985-15.11.1993 років у Чорноморському суднобудівному заводі.

Позов мотивовано тим, що після досягнення шістдесятирічного віку ОСОБА_1 у березні 2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення їй пенсії за віком. Однак, листом відповідача-1 від 25.04.2022 року позивача повідомлено про відмову у призначенні йому пенсії за віком у зв`язку з тим, що страховий стаж заявника становить 25 років 2 місяці та 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано період роботи 02.04.1985-15.11.1993 років у Чорноморському суднобудівному заводі, оскільки запис у трудовій книжці про період роботи в цьому кооперативі містить виправлення в даті прийняття на роботу. Позивач вважає таку відмову неправомірною, що й стало підставою для звернення до суду.

Суддя ухвалою від 18.10.2022 року залишив без руху позовну заяву та встановив строк для усунення недоліків - сплати судового збору. Позивач на виконання ухвали надав суду докази усунення недоліків у позовній заяві.

Ухвалою від 03.11.2022 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій (а.с.37).

Від відповідача-1 10.11.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що позивач 25.03.2022 року звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, за результатами розгляду винесено рішення від 06.04.2022 року №64 про відмову у призначенні пенсії, мотивоване тим, що в трудовій книжці запис про спірний період роботи 02.04.1985-15.11.1993 років у Чорноморському суднобудівному заводі, містить виправлення в даті прийняття на роботу (а.с. 41-47).

Відповідачем-2 16.11.2022 року до суду надано відзив на позов, за змістом якого, ГУ ПФУ в Полтавській області вважає спірне рішення №64 від 06.04.2022 та протокол визначення права на пенсію №111850001572 від 06.04.2022, правомірними та такими, що винесено з дотриманням законодавства при виконанні владних повноважень. Зазначив, що в розрахунок страхового стажу не враховано періоди роботи 02.04.1985-15.11.1993 років у Чорноморському суднобудівному заводі, оскільки записи в трудовій книжці здійснені із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме, містить виправлення в записі дати прийняття на роботу (а.с. 49-72).

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв`язку з незарахуванням до страхового стажу окремого періоду роботи позивача при розгляді питання про призначення йому пенсії за віком.

Відповідно до копії паспорта, що міститься в матеріалах справи (а.с.18) 18.03.2022 року позивачеві виповнилось 60 років, з 19.03.2022 року вона досягла віку, що дає право на призначення пенсії за віком.

Відповідачі 1 та 2 у відзивах зазначають, що під час визначення права на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 , станом на 06.04.2022 року було пораховано стаж, який відповідно до протоколу склав 25 років 2 місяці, 29 днів, який відповідно є недостатнім для призначення пенсії за віком. Спірний період не зараховано під час опрацювання заяви на призначення пенсії, оскільки запис про прийняття на роботу, зроблений 02.04.1985 року в трудовій книжці, містить виправлення.

Суд не погоджується з такими доводами відповідачів з наступних підстав.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту Закон №1058-IV).

Згідно статті 62 Закону № 1058-IV, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12 серпня 1993 року (далі по тексту - Порядок №637), яким також визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача, та встановлено, що у трудовій книжці № НОМЕР_2 виданій на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на аркушах №№4-9 (а.с.15 зв.), зроблено записи 6-10 про період роботи з 02.04.1985 по 15.11.1993 років у Чорноморському суднобудівному заводі.

Вказані записи містять всі необхідні атрибути, що відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою держпраці від 20.06.1974 №162 (далі по тексту - Інструкція №162) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі по тексту - Інструкція №58), якими керувався роботодавець при веденні трудових книжок у вказаний період.

Запис про прийняття на роботу зроблено 02.04.1985 року, проте містить виправлення в даті наказу №67 день винесення наказу (число виправлено з 22 на 02), місяць та рік вказано чітко, без виправлень, тобто виправлена дата наказу відповідає даті, якою зроблено запис про прийняття на роботу - 02.04.1985 року.

Отже виправлена дата наказу - 02 квітня 1985, є логічною, адже неможливо зробити запис 02.04.1985 року про призначення особи на посаду за наказом, якого ще не може бути винесено 22.04.1985 року.

Суд звертає увагу що у спірному рішенні №64 від 06.04.2022 та протоколі визначення права на пенсію №111850001572 від 06.04.2022, з приводу дати внесення запису №6 до трудової книжки № НОМЕР_2 про прийняття на роботу, нарікань у відповідачів не було.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю Української РСР, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п`ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Записи про причини звільнення в трудовій книжці мають робитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Порядок ведення трудових книжок на той час був врегульований Інструкціями №162 та №58.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи впиняються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Пунктами 2.5 2.9 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводяться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація на новому місці роботи зобов`язана надати працівнику у цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності адміністрація підприємства видає робітникам і службовцям на їх прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або їх невідповідності фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу проводиться на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт, не вказаних у трудовій книжці. Показання свідків не можуть слугувати підставою для виправлення внесених раніше записів.

За таких підстав суд залишає без розгляду заяву позивача, що міститься в матеріалах справи, про виклик та допит свідків.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР від 06.09.1973 року №656 «Про трудові книжки працівників та службовців» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Доказів того, що записи про період роботи з 02.04.1985 року по 15.11.1993 року є неправильними чи неточними, відповідачами суду не надано. Відтак, ця трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії, та не потребує підтвердження додатковими документами, а не зарахування цього періоду до страхового стажу позивача, на підставі чіткого та логічного виправлення, є протиправним.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, трудовий стаж позивача за період 02.04.1985 року по 15.11.1993 року мав бути врахований під час розгляду заяви про призначення пенсії від 25.03.2022.

Натомість, позивач після отримання архівної довідки, що підтверджує спірний період роботи, звернулась із заявою про призначення пенсії до відповідача -1 яким було прийнято рішення №111850001572 від 04.08.2022 про призначення пенсії за віком, але з дати звернення з 28.07.2022 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (№800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах дії відповідача 2 є протиправними, оскільки, розглядаючи заяву позивача від 25.03.2022, всупереч вимогам Закону 1058-IV та Порядку №22-1 прийняв рішення №64 від 06.04.2022 року про відмову у призначенні пенсії.

Тож право позивача, порушене протиправними діями відповідача-2, має бути відновлено шляхом визнання протиправним та скасування рішення №64 від 06.04.2022 року та зобов`язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 25.03.2022 року, зарахувати до загального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії з дати настання права з 19.03.2022, спірного періоду з 02.04.1985 року по 15.11.1993 року на Чорноморському суднобудівному заводі, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області лише було направлено повідомлення про відмову в призначенні пенсії та ураховуючи, цей орган не розглядав заяву позивача, підстави для зобов`язання останнього повторно розглянути заяву про призначення пенсії відсутні. Відтак позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задоволенню не підлягають.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанцій про сплату судового збору, позивачем за подання даного адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 1984,80 грн. (а.с. 28,29).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992.40 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №64 від 06.04.2022 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 за заявою від 25.03.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.03.2022 року, зарахувати до загального стажу період роботи з 02.04.1985 року по 15.11.1993 на Чорноморському суднобудівному заводі та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. Науменко