Рішення № 10766447, 05.08.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2010 р.Справа № 3/77-1201 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Дочірнього підприємства «РАО ТОВ РВФ «Сьомий вимір», м. Тернопіль вул. Гайова , 56 «б»( код ЄДРПОУ 32295262)

до відповідача Приватного малого підприємства «ВІК», м. Тернопіль вул. Львівська, 3/49          

про стягнення заборгованості на суму 1543 грн. 52 коп.

за участю представників сторін:

від позивача:                     Будій О.І. - представник по довіреності №221 від 29.07.2010р.

від відповідача:           не з‘явився          

Суть справи: До господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява за позовом Дочірнього підприємства «РАО ТОВ РВФ «Сьомий вимір», м. Тернопіль вул. Гайова , 56 «б»до відповідача Приватного малого підприємства «ВІК», м. Тернопіль вул. Львівська, 3/49 про стягнення заборгованості на суму 1543 грн. 52 коп. , в тому числі 1518 грн. 15 коп. основного боргу , 11 грн. 72 коп. - 3% річних , 13 грн. 65 коп. втрат від інфляційних процесів.

          Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату , час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, передбаченому ст.64 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 та пунктом 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 , свого письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, а тому спір вирішено по наявних у справі документах, в порядку ст.. 75 ГПК України .

У відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 05.08.2010р. на 12:10 год., що підтверджується ухвалою суду відповідно від 29.07.2010р.

В судовому засіданні представнику позивача, роз‘яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

Дочірнє підприємство «РАО ТОВ РВФ «Сьомий вимір»здійснило поставку товарно-матеріальних цінностей Приватному малу підприємству «ВІК»на суму 2018 грн. 15 коп., що підтверджується видатковою накладною №тДП-011604 від 21.05.2008р. належним чином підписаною повноважними представниками сторін та скріпленою печатками юридичних осіб .

Внаслідок невиконання відповідачем належним чином своїх зобов‘язань , станом на час подання позовної заяви , у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 1518 грн. 15 коп. , про що свідчить картка розрахунків Дочірнього підприємства «РАО ТОВ РВФ «Сьомий вимір»за період з 21.05.2008р. по 11.06.2010р., яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

18.03.2010р. та 07.04.2010р. позивачем надіслано відповідачу претензії відповідно за №210 та за №211 про неналежне виконання зобов’язання ( факт отримання даних претензій підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №4167634 та №4161555 , вручене представнику відповідача відповідно –02.04.2010р. та 15.04.2010р.), в порядку ст.. 530 ЦК України, на які відповіді не отримав.

У відповідності до ст. 692 ЦК України , покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оцінивши представлені документальні докази, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу на суму 1518 грн. 15 коп. , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню .

В результаті несвоєчасної оплати за отриманий товар позивач нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення – 13 грн. 65 коп. та 3% річних –11 грн. 72 коп. , які на день слухання справи позивачу не сплачені.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст.625 ЦК України)

З огляду на наведене , позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –13 грн. 65 коп. та 3% річних –11 грн. 72 коп., документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з тим, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р., з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду державного мита сплачено 119 грн. 00 коп., а належало до сплати 102 грн. 00 коп. , а тому решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв’язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України , покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 173 ГК України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Приватного малого підприємства «ВІК», м. Тернопіль вул. Львівська, 3/49 (код ЄДРПОУ 30497955) в користь Дочірнього підприємства «РАО ТОВ РВФ «Сьомий вимір», м. Тернопіль вул. Гайова , 56 «б»( код ЄДРПОУ 32295262) - 1518 грн. 15 коп. боргу , 13 грн. 65 коп. втрат від індексу інфляції , 11 грн. 72 коп. - 3% річних ,102 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті державного мита , 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу . Видати наказ.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю рекламно-видавничій фірмі «Сьомий вимір», м. Тернопіль вул. Гайова , 56 «б»( код ЄДРПОУ 24638262) із державного бюджету України зайво сплаченого державного мита в сумі 17 (сімнадцять) грн. 00 коп.

Оригінал платіжного доручення №301 від 06 липня 2010 року про сплату державного мита в сумі 119,00 грн., залишається в матеріалах справи №3/77-1201.

Видати довідку.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, «09»серпня 2010 року, через місцевий господарський суд.

5. Рішення направити сторонам по справі.

Суддя