Рішення № 10766349, 01.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" червня 2010 р.Справа № 12/44-753 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", вул. Шевченка, 12, м. Київ, в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Тернопіль", вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль,46000           

до селянського (фермерського) господарства "Обрій", вул. Головна, 11, с. Вербів, Підгаєцького району, Тернопільської області,48022

За участю представників від:

позивача: Нитка Р.О. –в.о. начальника юридичного відділу (довіреність №2594 від 05.05.2010р.);

відповідача: не з’явився.

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Тернопіль" звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до селянського фермерського господарства "Обрій" про звернення стягнення на заставне майно на суму 734 395,27 грн. по кредитному договору № 03-1/119 від 09 червня 2006 року, а саме: оборотний плуг Євро Діамант, 2006 року випуску, реєстраційний № 20-00850; каток подрібнювач Варіопак, 2006 року випуску, реєстраційний №20-00851; каток грунтоущільнювач Варіопак, 2006 року випуску, реєстраційний № 20-00849; зернову сівалку СЗ-3,6, 1998 року випуску, реєстраційний № 20-00841; трактор АТЛЕС 946, 2006 року випуску, реєстраційний № 13059 ТА; зерно озимого ріпаку врожаю 2010 року в кількості 105 тон; зерно озимого ячменю врожаю 2010 року в кількості 40 тон; зерно озимої пшениці врожаю 2010 року в кількості 500 тон; зерно кукурудзи врожаю 2009 року в кількості 100 тон; зерно пшениці в кількості 80 тон; поголів'я свиней на відгодівлі в кількості 170 голів.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач своїх зобов’язань по кредитному договору №03-1/119 від 09.06.2006р. не виконав, станом на 21.04.2010р. заборгував 734395грн.27коп., з них: 708300грн.00коп. –боргу по кредиту та 26095грн.27коп. - несплачених відсотків за користування кредитом.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, його повноважний представник в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду від 18.05.2010р. знаходяться в матеріалах справи), проте своїм конституційним правом на захист не скористався.

Позивач надав суду уточнення позовних вимог від 21.05.2010р. №09/129 (вх.№0802(н) 26.04.2010р.), в яких уточнив позовні вимоги, а саме: просить суд стягнути з відповідача 734395грн.27коп., з них: 708300грн.00коп. –боргу по кредиту та 26095грн.27коп. - несплачених відсотків за користування кредитом.

Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, враховуючи, що така подана позивачем відповідно до вимог ст.22 ГПК України до прийняття рішення у справі, а тому приймається судом і спір вирішується відповідно до уточнених позовних вимог.

Справа розглядається згідно вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання укладеного між сторонами 09 червня 2006 року кредитного договору №03-1/119, (надалі –договір), банк (позивач - по справі) надав позичальнику (відповідачу - по справі), шляхом оплати його розрахункового документу (платіжного доручення) безпосередньо з позичкового рахунку, відкритого банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль", на рахунок контрагента позичальника відповідно до цільового призначення кредиту, а саме: придбання сільськогосподарської техніки, кредит у сумі 1238300грн.00коп. (підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення №1 від 15.06.2006р.), а останній зобов'язувався повернути кредит у відповідності до графіку з кінцевим терміном повернення –не пізніше 23.03.2010р., а в разі несвоєчасної сплати плати за кредит відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка несплачена у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати остаточного повернення всіх отриманих в межах кредиту сум (п.п. 2.1.- 2.3., 3.1. договору).

У п.п. 3.2.-3.5. договору сторони погодили, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 17 відсотків річних; нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом; при розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році; відсотки за користування кредитом нараховуються банком 10, 20 числа та в останній робочий день поточного місяця та сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця; у випадку порушення позичальником встановленого п.2.2 цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 34 відсотки річних у валюті кредиту, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.3, 3.4. цього договору.

Пунктами 6.1. та 6.6. договору сторони встановили, що він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього Договору.

30 вересня 2008 року сторони уклали договір про внесення змін №1 до кредитного договору, згідно якого сторони домовились внести зміни та доповнення до п.п. 3.2., 3.5. кредитного договору, а саме: встановили, що відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи з встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 22% річних у валюті кредиту; у випадку порушення позичальником встановленого п.2.2 договору строку погашення одержаного кредиту позичальник надалі сплачує за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 44% відсотки річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п.3.3, 3.4. договору.

13 жовтня 2009 року сторони уклали договір про внесення змін №2 до кредитного договору, згідно якого внесли зміни в п. 2.2., 3.10., 4.3.9. кредитного договору.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із кредитного договору, згідно якого та в силу ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов’язання згідно договору щодо погашення кредиту та відсотків за користування кредитом в сумах та в строки, обумовлені кредитним договором, виконував несвоєчасно і не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на 21.04.2010 року заборгував позивачу по поверненню кредиту - 708300грн.00коп. та в повному обсязі не сплатив нараховані відсотки за користування кредитом (згідно поданого позивачем розрахунку) за період з листопада 2009 по березень 2010р. в сумі 26095грн.27коп.

У відповідності до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне суду не надав, тому згідно вимог ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг 734395грн.27коп., з них: 708300грн.00коп. –боргу по кредиту та 26095грн.27коп. - несплачених відсотків за користування кредитом.

При таких обставинах, позовні вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Тернопіль", м. Тернопіль про стягнення з селянського (фермерського) господарства "Обрій", вул. Головна, 11, с. Вербів, Підгаєцького району, Тернопільської області, 734395грн.27коп., з них: 708300грн.00коп. –боргу по кредиту та 26095грн.27коп. - несплачених відсотків за користування кредитом є такими, що підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та неоспорені відповідачем.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.          

2.          Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Обрій", вул. Головна, 11, с. Вербів, Підгаєцького району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 14053543, на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", вул. Шевченка, 12, м. Київ 1, в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Тернопіль", вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 09338427, 708300грн.00коп. боргу по кредиту, 26095грн.27коп. боргу по несплачених відсотків за користування кредитом, 7343грн.95коп. витрат по сплаті державного мита, 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 04 червня 2010р. через місцевий господарський суд.

Суддя