Рішення № 10766211, 12.08.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.08.10           Справа № 10/61-10.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Малафеєвої І.В. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи №10/61-10

за позовом:           виробничо-комерційного приватного підприємства “Грод”,

          м Суми

до відповідача:          товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “Низи”,

          смт. Низи

про стягнення 281022,32 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:          Гримайло О.В. (довіреність № б/н від 01.06.2010р.)

від відповідача:          Немцев В.А.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 281022,32 грн. заборгованості (в т.ч. 199035 грн. основного боргу, 81987,32 грн. неустойки), за договорами купівлі-продажу № 3 від 05.01.2010 року та № 17/1 від 17.02.2010 року, а також судові витрати пов’язані з розглядом справи.

В судовому засіданні від 03.06.2010р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення неустойки і просить стягнути її в сумі 151649,57 грн.

Відповідач подав відзив на позов № 66 від 28.05.2010р., в якому зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано жодних доказів здійснення поставки зерна на користь відповідача у березні 2010 року на загальну суму 115148 грн. та крім того пункти 6.3 договорів, якими передбачена сплата неустойки суперечать вимогам чинного законодавства, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.06.2010 року позивач подав заперечення на відзив відповідача № б/н від б/д, в якому наголошує на тому, що поставки пшениці та ячменю відносяться безпосередньо до виконання умов договорів № 3 від 05.01.2010 року та № 17/1 від 17.02.2010 року і не можуть бути позадоговірними поставками. В підтвердження здійснення поставок зерна на користь відповідача подав відповідні накладні та акти звірення розрахунків між позивачем та відповідачем від 01.03.2010 року на суму 187589 грн. та від 26.03.2010 року на суму 214035 грн., підписані генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Низи». А що стосується вимоги по сплаті неустойки вважає її правомірною, оскільки відповідач підписуючи вищезазначені договори взяв на себе такі зобов’язання.

24.06.2010 року представник відповідача подав ще один відзив на позовну заяву № 84 від 24.06.2010 року, в якому також проти позову заперечує, посилаючись на його недоведеність, а що стосується неустойки, то на незаконність.

В судовому засіданні 29.07.2010 року представник відповідача в частині основного боргу в сумі 199035 грн. позовні вимоги визнав, а в іншій частині щодо стягнення неустойки – просив суд відмовити.

11.08.2010 року представник відповідача подав в судовому засіданні заяву, в якій зазначає про визнання основного боргу за поставлений товар на загальну суму 196035 грн. та про часткову сплату заборгованості в розмірі 3000 грн., що підтверджується позивачем.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

Відповідно до укладених договорів купівлі-продажу №3 від 05.01.2010 року та № 17/1 від 17.02.2010 року позивач зобов’язувався продати, а відповідач в свою чергу прийняти та оплатити товар на умовах та способом, визначеному в договорах.

На виконання умов договорів купівлі-продажу продажу №3 від 05.01.2010 року та № 17/1 від 17.02.2010 року позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 356567 грн., що підтверджується відповідними накладними, а саме: накладною № 4 від 05.01.2010 року на суму 14872 грн. за дов. № 009 від 04.01.2010 року; накладною № 5 від 06.01.2010 року на суму 14124 грн. за дов. № 009 від 04.01.2010 року; накладною № 6 від 13.01.2010 року на суму 20367 грн. за дов. № 009 від 04.01.2010 року; накладною № 7 від 18.01.2010 року на суму 20673 грн. за дов. № 009 від 04.01.2010 року; накладною № 12 від 26.01.2010 року на суму 29744 грн. за дов. № 009 від 04.01.2010 року; накладною № 14 від 28.01.2010 року на суму 20664 грн. за дов. № 009 від 28.01.2010 року; накладною № 20 від 04.02.2010 року на суму 17730 грн. за дов. № 0040 від 01.02.2010 року; накладною № 21 від 04.02.2010 року на суму 13662 грн. за дов. № 0040 від 01.02.2010 року; накладною № 25 від 08.02.2010 року на суму 13860 грн. за дов. № 0040 від 01.02.2010 року; накладною № 26 від 08.02.2010 року на суму 30834 грн. за дов. № 0040 від 01.02.2010 року; накладною № 34 від 17.02.2010 року на суму 16491 грн. за дов. № 0040 від 01.02.2010 року; накладною № 38 від 24.02.2010 року на суму 28428 грн. за дов. № 0040 від 01.02.2010 року; накладною № 44 від 04.03.2010 року на суму 26818 грн. за дов. № 0052 від 04.03.2010 року; накладною № 48 від 11.03.2010 року на суму 27818,50 грн. за дов. № 0052 від 11.03.2010 року; № 50 від 12.03.2010 року на суму 20151 грн. за дов. № 0052 від 12.03.2010 року; № 55 від 16.03.2010 року на суму 25921 грн. за дов. № 0052 від 12.03.2010 року; № 59 від 23.03.2010 року на суму 14409,50 грн. за дов. № 0052 від 12.03.2010 року.

Відповідно до п. 4.2 вищезазначених договорів покупець зобов’язаний на протязі 3-х банківських днів після отримання від продавця рахунку перерахувати на розрахунковий рахунок продавця грошові кошти, відповідно до п.п. 3.1 цих договорів, якими передбачено найменування, кількість та вартість товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договорів купівлі-продажу №3 від 05.01.2010 року та № 17/1 від 17.02.2010 року не сплатив своєчасно та в повному обсязі вартість отриманих товарів і станом на 28.04.2010 року його заборгованість складає 199035 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Із заяви відповідача про визнання основного боргу за поставлений товар і про часткову сплату заборгованості та пояснень позивача, наданих в судовому засіданні 11.08 2010 року вбачається, що 09.08.2010 року на рахунок позивача від відповідача надійшла часткова сплата заборгованості в сумі 3000 грн., тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору), а інша вимога щодо стягнення частини основного боргу в сумі 196035 грн. визнається судом правомірною та підлягає задоволенню.

Згідно з умовами п. 6.3 договорів купівлі-продажу №3 від 05.01.2010 року та №17/1 від 17.02.2010 року передбачена відповідальність за несвоєчасну оплату товару у формі неустойки у розмірі 1% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення і становить відповідно до поданого позивачем розрахунку 151649,57 грн.

Суд, не погоджується з позицією позивача, що зазначена неустойка за своєю правовою природою є штрафом.

Так, стаття 549 ЦК України визначає, що неустойка, як вид забезпечення зобов'язань, може виражатися у формі пені або у формі штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, суд не може погодитись також і з позицією відповідача, який вважає, що оскільки умови договорів купівлі-продажу в частині визначення неустойки не відповідають вимогам Закону, договори є нікчемними в цій частині.

Згідно зі ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Тому, відповідно до ст. ст. 230, ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України та зазначеного вище Закону, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, що становить суму в розмірі 8405,54 грн. в межах заявленого строку

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2074,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 139,60 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “Низи” (42355, Сумський район, смт. Низи, вул. Радгоспна, 21 і.к 30133608) на користь виробничо-комерційного приватного підприємства “Грод” (40000, м. Суми, вул. Петропавловська, 70, і.к. 14007649) 196035 грн. основного боргу, 8405,54 грн. пені, 2074,40 грн. державного мита та 139,60 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 3000 грн. – провадження у справі припинити.

4.          В частині стягнення 143244,03 грн. пені – відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                 І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2010 р.

Суддя