Ухвала суду № 107655122, 01.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

01 грудня 2022 року м. Київ №826/18587/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України №2158-о від 28 жовтня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнано протиправним та скасовано накази Головного управління Міндоходів у м. Києві №754-о від 29 жовтня 2014 року «По особовому складу податкової міліції» та №770-о від 11 листопада 2014 року «По особовому складу» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади та податкової міліції та зміни дати звільнення; зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у м. Києві або на рівнозначній посаді з 02 листопада 2014 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 листопада 2014 року по 14 травня 2021 року у розмірі 723 340,73 грн (сімсот двадцять три тисячі триста сорок грн 73 коп.); стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 по 2 500,00 грн з кожного у відшкодування моральної шкоди; зобов`язано Державну податкову службу України надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, визначених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади». В решті позовних вимог відмовлено.

До канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва 16.09.2022 надійшло клопотання ОСОБА_1 , в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із невиконанням пункту 7 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2021 року у справі №826/18587/14.

Зважаючи на те, що статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не визначено обов`язковість розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у судовому засіданні, на підставі частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання у письмовому провадженні.

Розглянувши заяву та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Водночас, правові норми, закріплені у частині 1 статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, пункту 1 частини шостої статті 246 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині рішення також зазначається, у разі необхідності, порядок та строк виконання рішення.

Аналізуючи наведені положення КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, тобто відповідачем у справі, суд наділений правом під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у судових рішеннях Верховного суду, зокрема, в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №807/2358/15, також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 800/305/17.

Суд звертає увагу, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав виконавчий лист на примусове виконання рішення суду та державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69270014.

Водночас, станом на час розгляду заяви матеріалами справи не підтверджено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда