Рішення № 107655050, 30.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/7357/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.11.2018р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 20 листопада 2018 року № 0119574202, №0119594202 та №0119584202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підставою оскарження рішень суб`єкта владних повноважень слугувало те, що на думку позивача, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку у певному розмірі, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором. Крім того, залишкова заборгованість за кредитом прощена кредитором в рамках виконання договору про внесення змін №13 до умов кредитування, включала в себе граничну суму, яка не є додатковим благом, розраховану згідно п.8 підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

16 травня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позов відповідно до якого проти задоволення позову заперечує у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 01.10.2018 року № 14720, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УКРСОЦБАНК» фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік.

За результатами перевірки, податковим органом складено акт від 12 жовтня 2018 року № 4167/26-15-42-02-30/2769801608.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу;

підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з урахуванням вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України не задекларовано річний оподаткований дохід за 2016 рік у сумі 630 150, 69 грн та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 113 427, 13 грн;

підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік у сумі 9 452, 26 грн.

На підставі встановлених порушень, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення - рішення:

№ 0119574202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 141 783, 91 грн., з яких за податковими зобов`язаннями з податку на доходи фізичних осіб - 113 427,13 грн., за штрафними (фінансовими) у сумі 28 356, 78 грн.;

№0119594202 - яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 11 815, 33 грн., з яких - 9 452,26 грн. податкових зобов`язань з військового збору та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 363, 07 грн.;

№0119584202 - яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 510,00 грн.;

26 грудня 2018 року позивач оскаржив податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 19.02.2019 року 1204/Н/99-99-11-05-01-25 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

Вважаючи дані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Пунктом 75. статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За вимогами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається зі змісту вимог пп.78.1.2 п.178.1 ст.178 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, "додаткові блага" - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік "додаткових благ", які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України і є вичерпним.

Так, приписами пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу).

Положеннями п. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015р.), в свою чергу, передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань».

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" № 321-VIII від 09.04.2015р., положення якого набрали чинності 07.05.2015 року, передбачено, що підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" доповнено п.8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Таким чином, Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такий дохід: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З огляду на зазначене, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.03.2020 у справі №817/1670/16, адміністративне провадження №К/9901/38306/18; від 18.04.2019 у справі № 815/6886/15, від 15.03.2019 у справі №818/1102/16.

Як встановлено матеріалами справи, 20 вересня 2006 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" договір про надання споживчого кредиту № 10-29/2442, відповідно до якого позивач отримала кредитні кошти в сумі 49 326,00 доларів США.

Договором про внесення змін №13 до Договору кредиту №10-29/2442 від 20 вересня 2006 року пунктом 3.2 зазначено, що залишкова заборгованість позичальника перед кредитором за договором кредиту (а саме залишкова заборгованість за кредитом в сумі 692 032, 60 грн. підлягає анулюванню (прощенню). Датою анулювання (прощення) такої заборгованості вважається день виконання позичальником умов, зазначених в пункті 3.1 цього договору про внесення змін, яким визначено, що сторони домовилися, що погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 230 677, 54 грн. здійснюється не пізніше 29 квітня 2016 року.

Крім того, пунктом 3.2 визначено, що позичальник погоджується, що він повідомлений про анулювання (прощення) заборгованості на зазначених вище умовах у сумі згідно з п.3.2 цього договору про внесення змін та про свій обов`язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб із суми прощеної залишкової заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Листом від 31.01.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» повідомив відповідача, що сума доходу у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості складає - 692 032, 60 грн., сума доходу, що не підлягає оподаткуванню 689, 00 грн., сума нарахованого та виплаченого доходу 691 343, 60 грн.

При цьому, за первинним кредитним договором від 20.09.2006, сума та валюта кредиту визначена в розмірі 49 326 доларів США, договором про внесення змін №12 до договору кредиту заборгованість за кредитом визначена також в розмірі 36 615,38 доларів США та змінено валюту заборгованості шляхом видачі кредиту в день укладення договору в сумі 1 036 215, 25 грн. Договором про внесення змін № 13 до договору кредиту сума заборгованості за кредитом вже була визначена у гривні, у розмірі 922 707, 58 грн., тобто сторонами все ж таки було змінено під час реструктуризації боргу валюту зобов`язання за кредитним договором з іноземної на гривню.

У контексті наведеного, суд вважає, що для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а кваліфікація таким кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача.

Станом на 28.04.2016, тобто, на дату зміни валюти зобов`язань з іноземної на гривню, офіційний курс гривні до долару США становив 25,2 грн, тому, 36 615,38 долари США (залишок боргу)*25,2 = 922 707, 58 грн., що є розміром боргових зобов`язань станом на 28.04.2016. Розмір боргових зобов`язань на 01.01.2014 становив 36 615,38 грн.*7,99 = 292 556,89 грн.

Сума боргу, що була прощена позивачу за кредитним договором від 15.08.2008 становить 692 032,60 грн., а тому сума боргу, яка була прощена банком є результатом приросту заборгованості у зв`язку із збільшенням курсу долара США, а отже, суд вважає, що така сума не є додатковим благом та не може бути включена до розрахунку загального річного оподаткованого доходу позивача.

Таким чином, вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, не є додатковим благом платника податку (позивача) та не підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік. Водночас, наявні підстави для застосування у даному випадку пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, для визначення об`єкта оподаткування, шляхом урахування різниці між сумую прощеного боргу та курсової різниці внаслідок зміни офіційного курсу гривні долара США, в порівнянні з таким курсом станом на 01.01.2014, а у відповідача були відсутні умови для застосування абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

Також додатково суд повідомляє, що позивачем з урахуванням курсу гривні до долара США станом 01.01.2014 грн. сплачено від суми різниці між сумою, яка спрощена за кредитом у розмірі 692 032,60 грн. та сумою, яка виникла з урахуванням різниці курсу станом 28.04.2016 року у 630 150, 69 грн., фактично отримано додаткове благо у розмірі 61 881, 91 грн.

У зв`язку із цим, позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб (18%) - 11 014, 72 грн. та військовий збір (1,5%) - 917, 89 грн., що підтверджується квитанціями, які наявні в матеріалах справи.

Стосовно порушення, щодо ненадання позивачем до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України обов`язок щодо ведення книги обліку доходів і витрат встановлений цим Кодексом лише для фізичних осіб - підприємців.

У даному випадку, як вбачається з тексту акта перевірки, ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 перебувала на податковому обліку в органі ДФС як фізична особа, а не особа зі статусом підприємця.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, пп. «а» п. 176.1 ст. 176 ПК України у зв`язку із неподанням ним до перевірки книги обліку доходів і витрат не відповідають дійсним обставинам справи, а тому є безпідставними.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2018 року № 0119574202, №0119594202 та №0119584202 є безпідставними та протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 541,09 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 20 листопада 2018 року № 0119574202, №0119594202 та №0119584202.

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 541,09 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, вул. Шолуденка 33/19, місто Київ).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін