Рішення № 10765372, 21.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2010 р.Справа № 34/44-10-1394 за позовом Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області

до відповідача Сільськогосподарського підприємства «ФЛОРИНА»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кам’янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області

про зобов'язання звільнити земельну ділянку

Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засідання приймали участь представники

від прокурора Одеської області: Будзул-Лавренюк К.Я., діюча на підставі посвідчення №48 від 29.04.09р.;

від Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Ізмаїльський міжрайонний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить зобов’язати Сільськогосподарське підприємство «ФЛОРИНА»звільнити самовільну зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення (угіддя-рілля) площею 1,13га, грошовою оцінкою 14131,06грн., яка розташована на території Кам’янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за межами населеного пункту та повернути її на користь Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.10р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/44-10-1394, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кам’янську сільську раду Ізмаїльського району Одеської області.

Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області про місце та час судових засідань, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, повідомлявся вчасно та належним чином. 19.04.10р. на адресу господарського суду Одеської області надійшов лист Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області від 13.04.10р. №01-31-802(вх.№10040), згідно якого підтримує позовні вимоги прокурора, та просить суд задовольнити їх, а також розглянути справу за відсутності представника райдержадміністрації.

Відповідач в судовому засіданні 16.04.2010р. проти позову усно заперечував.

Кам’янська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області позовні вимоги прокурора не підтримує.

Справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

20.01.2009р., керуючись ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, приймаючи до уваги роз’яснення Міністерства юстиції України, з метою ефективного використання земельних ресурсів на території Кам’янської сільської ради, забезпечення надходжень до місцевого бюджету плати за використання земельних ділянок під об’єктами торгівлі та господарськими дворами на території місцевої ради до виготовлення проекту відведення земельної ділянки СПД та підприємцями, дев’ятнадцятою сесією п’ятого скликання Кам’янської сільської ради прийнято рішення №179 „Про прийняття заходів щодо забезпечення надходжень до місцевого бюджету за використання земельних ділянок під об’єктами торгівлі та господарськими дворами до виготовлення проекту відведення земельної ділянки”.

Згідно п.1 рішення Кам’янської сільської ради №179 від 20.01.2009р. дев’ятнадцятої сесії п’ятого скликання „Про прийняття заходів щодо забезпечення надходжень до місцевого бюджету за використання земельних ділянок під об’єктами торгівлі та господарськими дворами до виготовлення проекту відведення земельної ділянки” вирішено укласти тимчасові угоди по використанню земельної ділянки під об’єктами торгівлі та господарськими дворами на території Кам’янської сільської ради до виготовлення проекту відводу земельної ділянки.

27.01.2009р. між Кам’янською сільською радою та Сільськогосподарським підприємством «ФЛОРИНА»укладений договір оренди земельної ділянки №08 на використання земельної ділянки с/г призначення( угіддя-рілля), загальною площею 1,13га на території Кам’янської сільської ради за межами населеного пункту.

Посилаючись на те, що в ході перевірки, проведеної Ізмаїльською міжрайонною прокуратурою в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів встановлено, що зазначений договір оренди земельної ділянки укладено в порушення норм чинного законодавства України, зокрема, реєстрація цієї угоди, визначена статтями 18, 20 Закону України „Про оренду землі”, статтями 210, 640 Цивільного кодексу України, не проведена, Ізмаїльський міжрайонний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації звернувся до суду із позовом, в якому просить зобов’язати Сільськогосподарське підприємство «ФЛОРИНА»звільнити самовільну зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення (угіддя-рілля) площею 1,13га, грошовою оцінкою 14131,06грн., яка розташована на території Кам’янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за межами населеного пункту та повернути її на користь Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області.

Актом сумісного обстеження від 11.05.10р., складеного комісією у складі: голови Ізмаїльської РДА, представника Кам’янської сільської ради (землевпорядник), представника МВ УМВС України в Одеській області, представника Ізмаїльської міжрайонної прокуратури встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення (угіддя-рілля) загальною площею 1,13га, яка розташована на території Кам’янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за межами населеного пункту використовується Сільськогосподарським підприємством «ФЛОРИНА»з метою вирощування сільськогосподарських культур (пшениці), засіяних під врожай 2010р.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, вважає викладені вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля є об’єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійногокористуванняна земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельноюділянкою,тайогодержавної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Приступати довикористання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Визначення поняття „самовільно зайнята земельна ділянка” витікає із статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” відповідно до змісту якої самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення меж в натурі (на місцевості) до одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації.

Відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена ст.211 Земельного кодексу України. Серед порушень, визначених в ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, є й таке порушення земельного законодавства як самовільне зайняття земельних ділянок. Наслідки вчинення такого порушення встановлені ст.212 Земельного кодексу України.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обов’язок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Відповідно до ч.3 ст.212 Земельного кодексу України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам –для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в)сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства.

Як вбачається зі змісту даної норми закону до сільськогосподарських угідь належать землі, які використовуються як основний засіб сільськогосподарського виробництві, у тому числі й рілля, тобто землі, які регулярно розорюються з метою створення агротехнічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур.

Статтею 31 Земельного кодексу України визначено серед земель фермерського господарства й земельні ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Згідно ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що право оренди земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей, як володіння і користування. Право володіння означає, що особі фактично належить земельна ділянка на підставах, визначених законодавством. Зміст права користування полягає у можливості отримання корисних властивостей земельної ділянки, тобто можливості її господарського використання з метою отримання прибутку або задоволення власних потреб.

В свою чергу, державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №08 від 27.01.09р. по використанню земельної ділянки с/г призначення( угіддя-рілля), загальною площею 1,13га розташованої на території Кам’янської сільської ради не проведено.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про оренду землі” укладений договір оренди землі підлягає державні реєстрації.

Відповідно до ст.18 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Правила щодо державної реєстрації правочину встановлені ст.210 Цивільного кодексу України, згідно ч.1 якої правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до положень ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації –з моменту державної реєстрації.

Таким чином, оскільки договір оренди земельної ділянки №08 від 27.01.09р. по використанню земельної ділянки с/г призначення( угіддя-рілля), загальною площею 1,13га розташованої на території Кам’янської сільської ради, в порушення ст.210 Цивільного кодексу України, ст.125 Земельного кодексу України та ст.18 Закону України "Про оренду землі" не зареєстрований, його не можна вважати укладеним у розумінні ст.638 Цивільного кодексу України, тобто він є неукладеним та не породжує для сторін жодних прав та обов’язків.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області про зобов’язання Сільськогосподарського підприємства «ФЛОРИНА»звільнити самовільну зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення (угіддя-рілля) площею 1,13га, грошовою оцінкою 14131,06грн., яка розташована на території Кам’янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за межами населеного пункту та повернути її на користь Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області є цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь бюджету витрати по сплаті держмита на суму 85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 236грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, ч.3 ст.55, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов’язати Сільськогосподарське підприємство «ФЛОРИНА»(68643, Одеська область, Ізмаїльський район с. Кам’янка, вул. 50 років Жовтня, 9; код 25416167) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення (угіддя-рілля) площею 1,13га, грошовою оцінкою 14131,06грн., яка розташована на території Кам’янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за межами населеного пункту та повернути її на користь Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області (68600 Одеська область, м.Ізмаїл, пр-т Суворова, 62; р/р33216871700214 УДК в Одеській області, код 22080401).

3.          Стягнути з Сільськогосподарського підприємства «ФЛОРИНА»(68643, Одеська область, Ізмаїльський район с. Кам’янка, вул. 50 років Жовтня, 9; код 25416167) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460) витрати по сплаті державного мита у сумі 85(вісімдесят п’ять)грн.

4.          Стягнути з Сільськогосподарського підприємства «ФЛОРИНА»(68643, Одеська область, Ізмаїльський район с. Кам’янка, вул. 50 років Жовтня, 9; код 25416167) на користь бюджету (р/р31217259700008 банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО –828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ –23213460, код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області, підписане 25.05.2010р., набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя