Рішення № 10765265, 14.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2010 р.Справа № 9/70-10-1527 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод залізобетонних виробів –3”;

До відповідача: Підприємства „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

про стягнення 328228,29 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Жуков Т.В. (за довіреністю);

Від відповідача: Оводюк Д.В. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 31.03.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод залізобетонних виробів –3” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Підприємства „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Відповідач) заборгованості в сумі 328228,29 грн.

          Позивач на позовних вимогах наполягає.

          Відповідач в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав, викладених у відзиві від 26.04.2010 р. за вх.№10824.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

22.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод залізобетонних виробів –3” та Підприємством „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю було укладено договір купівлі-продажу №2, за умовами якого продавець (Підприємство „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) зобов’язується передати у власність покупцеві (Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод залізобетонних виробів –3”) Котел ДЕ-16 з Економайзером, а покупець –прийняти й оплатити його вартість, яка становить 305403 грн., у т.ч. податок на додану вартість 50900,50 грн. (п.п.1.1., 1.2. договору).

Суд враховує те, що із відзиву на позов (поданого до суду 26.04.2010 р.) та уточнення позовних вимог (поданого до суду 14.05.2010 р.), які наявні в матеріалах справи, сторони не заперечують факту укладення договору із дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.4 договору оплата обладнання покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у такому порядку: 50% від суми, вказаної у п.1.2. договору, не пізніше 01 березня 2008 року; решту –не пізніше 01 червня 2008 р.

На виконання умов вищезазначеного договору Позивачем платіжними дорученнями №3572 від 23.01.2008 р. (на суму 90000 грн.), №3651 від 25.02.2008 р. (на суму 74100 грн.), №3726 від 25.03.2008 р. (на суму 82565 грн.), №3884 від 26.05.2008 р. (на суму 58738 грн.) із дотриманням термінів, визначених у п.4 договору, повністю сплачено вартість обладнання, встановлену п.1.2. договору.

За положеннями п.п.2.1. вищевказаного договору продавець зобов’язаний передати покупцеві назване у п.1.1. договору обладнання за місцем знаходження продавця: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське; перевірка та прийом-передача обладнання здійснюється представниками сторін у місці передачі та оформлюється актом прийому-передачі. Передача вважається здійсненою з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Пункт 2.5. договору визначає, що прийом-передача обладнання з супровідними документами здійснюється уповноваженими представниками сторін на протязі 5-ти банківських днів з моменту направлення покупцем в адресу постачальника замовлення по факсу про готовність обладнання до передачі.

Як свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення №711526 02.11.2009 р. Відповідачем було отримано вимогу Позивача про передачу обладнання за договором №2 на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання вимоги з проханням про час та місце передачі вказаного обладнання повідомити засобами телефонного зв’язку. Однак, відповідачем не було вжито заходів, спрямованих на виконання умов договору в частині передачі обладнання.

10.11.2009 р. позивачем складено акт про відсутність обладнання, із якого вбачається, що за місцезнаходженням Підприємства „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю обладнання, яке виступає предметом договору купівлі-продажу від 22.01.2008 р., а саме Котел ДЕ-16 з Економайзером –відсутнє. Також, одночасно складено акт про відмову представників відповідача від підписання Акту про відсутність обладнання від 10.11.2009 р. При цьому, суд враховує те, що місцезнаходження Підприємства „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю є місцем поставки придбаного Позивачем товару.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Відповідно до положень ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частина 1. ст.662 ЦК України визначає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положення ч.2 ст. 530 ЦК України встановлюють, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. При цьому, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

За положеннями ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, код ЄДРПОУ 05467062, п/р 26006301535750 у філії „Одеське центральне відділення ПІБ”, МФО 328135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод залізобетонних виробів –3” (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19 В, код ЄДРПОУ 32509291, п/р 26009235661 у ВАТ „Морський транспортний банк” в м. Іллічівськ, Одеської області, МФО 328168) суму попередньої оплати - 305403 грн., 3282,29 грн. –витрат по державному миту та 236 грн. витрат на послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя