Ухвала суду № 10765263, 12.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

"12" травня 2010 р. Справа № 32/58-10-1757

За заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Гленрич” (м. Одеса, пров. Онілової, 26/28; код ЄДРПОУ 35406270) про визнання банкрутом

          Суддя Грабован Л.І.

Представники сторін

від заявника (боржника): не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: про визнання банкрутом

Голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю „Гленрич” звернувся до суду із заявою про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Гленрич” банкрутом у зв`язку з неспроможністю товариства сплатити заборгованість перед кредитором в сумі 238000,00 грн. та недостатністю майна для повного задоволення вимог кредитора у порядку ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою суду від 19.04.2010р. порушено провадження у справі №32/58-10-1757 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гленрич” у порядку ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Представник заявника (боржника) у судове засідання від 12.05.2010р. не з’явився, хоча про дату і місце судового засідання був належним чином повідомленим, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом уповноваженої особи №6670914.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 3 ст. 110 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо вартості майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Статтею 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Таким чином, підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) до господарського суду із заявою про визнання боржника банкрутом згідно положень ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є наявність рішення боржника про його ліквідацію, наявність вимог до нього кредитора (кредиторів), недостатність вартості майна боржника для задоволення даних вимог кредитора (кредиторів), рішення про звернення до господарського суду про порушення справи про банкрутство.

Частина 4 ст. 105 Цивільного кодексу України встановлює, що комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

З урахуванням зазначених вимог законодавства боржник разом із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство зі застосуванням ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зобов’язаний надати суду: докази опублікування в засобах масової інформації відомостей про припинення боржника та про порядок і строк пред’явлення кредиторами вимог до боржника; докази складання ліквідаційною комісією проміжного балансу з відомостями про склад майна боржника, про перелік пред’явлених кредиторських вимог та про результати їх розгляду; докази проведення ліквідаційною комісією оцінки майна боржника; докази повідомлення ліквідаційною комісією податкового органу про ліквідацію товариства; рішення ліквідаційної комісії про неможливість боржника задовольнити виявлені вимоги кредиторів у повному обсязі та звернення до господарського суду; докази, що підтверджують наявність заявленої кредиторської заборгованості.

Даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 11.06.2008р. по справі № 32-24-2/17-08-437, від 10.03.2010р. №27/122Б, від 19.01.2010р. №Б-19/156-08.

Згідно ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвалою суду від 19.04.2010р. суд зобов’язував заявника надати докази, що підтверджують проведення ліквідаційною комісією роботи в установленому законом порядку, а саме: докази опублікування в засобах масової інформації відомостей про припинення боржника та про порядок і строк пред’явлення кредиторами вимог до боржника; докази складання ліквідаційною комісією проміжного балансу з відомостями про склад майна боржника, про перелік пред’явлених кредиторських вимог, про результати їх розгляду; докази проведення ліквідаційною комісією оцінки майна боржника; докази повідомлення ліквідаційною комісією податкового органу про ліквідацію товариства; рішення ліквідаційної комісії про неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі та звернення до господарського суду; докази, що підтверджують наявність кредиторської заборгованості.

Однак, заявник (боржник) у судове засідання не з’явився, клопотання щодо відкладення розгляду справи не подав, витребувані судом документи не надав.

У зв’язку з відсутністю доказів опублікування в засобах масової інформації відомостей про припинення боржника та про порядок і строк пред’явлення кредиторами вимог, наявний у матеріалах справи проміжний баланс станом на 12.04.2010р. також не може розглядатись судом як належний доказ, оскільки він має бути складений після спливу двомісячного строку на пред’явлення кредиторами вимог. З тих самих підстав суд не розглядає як докази проведення ліквідаційною комісією роботи в установленому законом порядку рішення власника про затвердження ліквідаційного балансу від 12.04.2010р. та рішення про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у зв’язку з недостатністю майна боржника для погашення вимог кредиторів, оформлене протоколом №2 від 12.04.2010р.

Вказані вимоги закону повинні бути виконані на момент звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, а також перевірені та з’ясовані судом на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою.

При досліджені доказів, встановлено, що строк на подання заяви про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою передбаченою ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не настав, оскільки, на момент порушення справи заявником не дотримано загального порядку ліквідації юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі припиняється у випадку, якщо спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Оскільки, підстави для розгляду справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гленрич” зі застосуванням Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутні, господарський суд припиняє провадження по справі №32/58-10-1757 на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ч.7 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 68, п.1 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                              У Х В А Л И В:

1.Провадження у справі №32/58-10-1757 про банкрутство боржника визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гленрич” ( код ЄДРПОУ 35406270) –припинити.

2.Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів та скасувати заходи до забезпечення вимог кредиторів, вжиті ухвалою суду від 19.04.2010р.

Копію ухвали надіслати: заявника (боржнику), державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору Виконавчого комітету Одеської міської ради, Першому ВДВС у Приморському районі м. Одеси.

Суддя