Рішення № 10764086, 11.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

11.08.10 Справа№ 7/90

за позовом Державної екологічної інспекції в Львівській області, м.Львів

до відповідача комунальне підприємство «Лопатинської селищної ради»

третя особа: Лопатинська селищна рада

про стягнення 64407,96грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Нирка М.М., головний спеціаліст (юрисконсульт), (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача Палащук В.М. представник, довіреність в матеріалах справи; Теплий Я.А. директор;

від третьої особи: Гетьманський Б. селищний голова.

Суть спору:

Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до комунального підприємства «Лопатинської селищної ради»про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, третя особа Лопатинська селищна рада,; ціна позову 64407,96грн.

Позовні вимоги обгрунтовані, зокрема, договорами на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, листом Лопатинської районної лікарні №11 від 24.02.2003р., актом передачі свердловини від 04.03.2003р., претензією №54 від 22.03.2010р., розрахунком розміру завданих збитків, актом перевірки вимог природоохоронного законодавства №49 від 10.03.2010р., дозволом на спеціальне водокористування Лопатинської райлікарні, даними споживання електроенергії водонапірною башнею, реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції та поштвою квитанцією з відбитками поштовимх штемпелів, ст.ст.20, 68 Закону України «Про охорону навколишньго природного середовища», ст.111 Водного кодексу України, ст.ст.2, 12, 54, 55, 56, 57 Господарського процессуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/90 від 17.05.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 15хв. 04.06.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/90 від 06.07.2010р. та від 16.07.2010р. В судовому засіданні 04.06.2010р. оголошено перерву до 11год. 00хв. 06.07.2010р. Строк виріення спору продовжено відповідно до поданих 06.07.2010р. та 16.07.2010р. клопотань Сторін.

Представникам Сторін оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначено, що права та обовязки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не поступило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; копію довідки з ЄДРПОУ на Відповідача; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Відповідача; копію постанови про накладення адміністративного стягнення та платіжного доручення про сплату.

Представники Відповідача в судове засідання зявились, проти позову заперечили.

Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; копію довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

05.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою керівника КП «Лопатинської селищної ради». Ухвалою господарського суду Львівської області №7/90 від 06.07.2010р. розгляд справи відкладено.

05.08.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов оригінал наказу №39 від 03.08.2010р. про припинення водопостачання обєктів, що знаходяться на території Лопатинської селищної ради згідно припису №49 від 10.03.2010р. посадової особи Державної екологічної інспекції в Львівській області та згідно обвинувального висновку по кримінальній справі №165-0131 від 30.04.2010р.

Відповідачем також подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Відповідач заперечує проти позовних вимог з наступних підстав. Так, Відповідно до доводів Відповідача, Позивачем не доведено факт населення Відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу та безпосередньої вини (умислу) в діях Відповідача. Посилаючись на відповідні норми екологічного законодавства, Позивач не конкретизує поняття «самовільне водокористування», а наводить розмиті і необґрунтовані твердження, в яких не вбачається порушення Відповідачем норм статей 44, 48, 49 Водного кодексу України. відповідно до п.1.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27.06.2001р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст.ст.440, 442 Цивільного кодексу України). Отже, як стверджує Відповідач, Позивач не повинен доводити наявність вини Відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, Відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідач також зазначає у відзив, що за твердженням Позивача, виною Відповідача є спеціальне використання води без дозволу на спец водокористування свердловини, що знаходиться на території Лопатинської рай лікарні. Відповідач володіє спеціальним дозволом на спец водокористування №Укр-1253-08/Льв від 01.04.2008р., яким встановлено ліміт водокористування для Відповідача в обсязі не більше 93,25тис.м3 в рік. Статтями 44, 48, 49 Водного кодексу України та іншими нормативними актами не передбачена необхідність наявності коремого дозволу на кожну свердловину, оскільки істотними умовами дозволу є саме ліміти водопостачання та водовідведення субєкта господарювання (ст.48 Водного кодексу України). Відповідач не порушив основний обовязок водокористувача не перевищив лімітів забору та скидання води, передбачений ст.44 Водного кодексу України, тому не бачить будь-якої вини у своїх діях.

До відзиву додано копії наступних документів: витягу з дозволу на спец водокористування №Укр-1253-08/Льв від 01.04.2008р.; листа Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області від 28.11.2002р.; листа Львівського обласного центру з гідрометеорології №22 від 18.11; клопотання Позивача про узгодження умов на отримання дозволу на спеціальне водокористування; копії аналізів (гідрохімічних показників).

Також, Відповідачем подано доповнення №61 від 11.08.2010р., в якому зазначено наступне. Так, згідно ст.110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України, відповідно, відшкодування збитків відноситься до цивільно-правової відповідальності. Відповідач наводить зміст. ст.22 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України, та виходячи з наведеного робить висновок, що завданими збитками є недоотримання державою доходів від збору за спец водокористування. Це, на думку Відповідача, підтверджує і Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р., де для визначення розміру збитків використовується норматив збору за спеціальне водокористування та обєм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування. Наводячи також доводи, зазначені у відзиві, Відповідач робить висновок про те, що оскільки він сплатив всі податки та збори за забрану з всіх свердловин воду і держава не отримала б жодних доходів, незважаючи на те, чи зазначена, чи не зазначена свердловина, що знаходиться на території Лопатинської райлікарні в дозволі на спецводокористування, якщо держава не отримала б доходів від Відповідача, то і збитки державі не завдані; оскільки збитків державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства Відповідач не завдав, то і відсутній предмет спору.

Проте, попри наведене у відзиві та доповненні до відзиву, Відповідачем подано господарському суду листа №48 від 04.06.2010р., в якому зазначено, що згідно позовної заяви про відшкодування збитків, нарахованих Державною екологічною інспекцією в Львівській області, комунальне підприємство Лопатинської селищної ради повідомляє, що за період, який пройшов після перевірки інспекцією, підприємством було виготовлено паспорт на свердловину №2 (територія лісництва), що дало змогу розпочати роботи по корегуванню матеріалів дозволу на спецводокористування з метою включення у дозвіл на спец водокористування даної свердловини. До листа Відповідачем додано копії наступних документів: копії банківських виписок; копії платіжних доручень №84 від 06.05.2010р. та №85 від 17.05.2010р. про сплату 2301,6грн. з призначенням платежу оплата за погодження відкорегованих матеріалів дозволу на спец водокористування; копії актів здачі-приймання науково-технічної продукції; копії договорів підряду на проведення проектно-пошукових робіт; копію паспорту свердловини на воду №2 від 2010р.

Представник Третьої особи в судове засідання зявився.

02.06.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов лист Третьої особи №107 від 31.05.2010р., в якому селищний голова зазначив наступне.

Так, Лопатинська селищна рада просить взяти до уваги те, що комунальне підприємство Лопатинської селищної ради було створене з метою надання житлово-комунальних послуг жителям селища. Фінансовий стан підприємства забезпечує лише життєдіяльність вказаного підприємства. Фінансовий результат від діяльності комунального підприємства від часу його створення становить -166,1тис.грн., а за 2009р. (-9,2тис.грн.), Враховуючи вищенаведене, Лопатинська селищна рада просить звільнити комунальне підприємство від сплати штрафних санкцій, передбачених відповідно до акту перевірки №49 від 10.03.2010р. в сумі 64407,96грн., так як в протилежному випадку дане підприємство опиниться на грані банкрутства, а це, в свою чергу, загрожує припиненням робіт по вивозу твердих побутових побутових відходів, подачі води та відведення каналізаційних стоків від населення, організацій, установ соціально-культурної сфери, а також не будуть проводитиись роботи по організації благоустрою в селищі. Крім того, сума вказаного штрафу повинна бути сплачена в розмірі 100% на рахунки спец.фонду Лопатинської селищної ради.

В судових засіданнях протягом розгляду справи суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.

Згідно п. «Б»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35 Закону України «Про охорону навколишьного природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною підземних вод.

Відповідно до п. «З»ч.1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №49 від 10.03.2010р., проведеної старшим держінспектором з охорони навколишнього природного середовища в Львівській області Нагорною О.О. в присутності відповідальних представників КП «Лопатинської селищної ради», в процесі перевірки встановлено наступне: на балансі підприємства знаходиться водозабір прісних підземних вод у складі двох аретзіанських свердловин; паспорт на свердловину №1 наявний, паспорт на свердловину, яка розташована на території Лопатинської районної лікарні відсутній, що є порушенням ст.53 Кодексу України про Надра; в представленному дозволі на спецводокористування за №1253-08/Львів, виданому 01.04.2008р., наявна тільки одна свердловина №1 на території лісництва, свердловина на території лікарні не включена, що є порушенням ст.ст.44, 48, 49 Водного кодексу України; первинний контроль видобутку води зі свердловини на території лікарні не налагоджено, що є порушенням ст.53 Кодексу України про Надра. В акті перевірки також зазначено фактичне водопостачання протягом 2007р.-2010р. Лопатинської районної лікарні, визначене відповідно до представленої лікарнею довідки. В акті також зазначено, що до свердловини на території лікарні безпосередньо підключено 9 водоспоживачів, згідно даних КП «Лопатинська селищна рада»наведено обсяги водоспоживання по них. В акті зазначено, що обсяги водоспоживання в мережах, водопостачання яких здійснюється з двох свердловин, під час перевірки встановити не вдалося. В акті також зазначено дані споживання електроенергії по свердловині на території лікарні та потужність насосу, що встановлений на даній свердловині. Під час перевірки також встановлено, що 1-й пояс зон санітарної охорони і його режим не витримано по свердловині на території лікарні, що є порушенням ст.56 Кодексу України про Надра.

Акт перевірки №49 від 10.03.2010р. підписано в тому числі директором КП «Лопатинська селищна рада»Теплим Я.А. та примірник отримано. В матеріалах справи відсутні та представниками Сторін не наведено доводів та не подано доказів оскарження данного акту преевірки чи дії посадової особи по складанню акту.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Лопатинської районної лікарні №11 від 24.02.2003р. директору комунального підприємства Лопатинської селищної ради, адміністрація Лопатинської районної лікарні просить прийняти з балансу на баланс водонапірну башню, свердловину, укомплектовану глибинним насосом та приборами обліку електроенергії.

Відповідно до підписаного представниками Лопатинської районної лікарні та комунального підприємства «Лопатинської селищної ради»акту від 04.03.2003р., водонапірну башню, артсвердловину, укомплектовану глибинним насосом, лічильником обліку електроенергії та зовнішню водогінну мережу передано на баланс Відповідача.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», води підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України.

Відповідно до ч.4 ст.148 Господарського кодексу України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.

Згідно ч.2 ст.2 Водного кодексу України, ст.2 Закону України про охорону навколишнього природного середовища», водні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства; водокористувачі можуть бути первинними і вторинними; первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води; вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Крім того, згідно ч.1 ст.149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Отже, комунальне підприємство «Лопатинської селищної ради»здійснювало спеціальне водокористування, в тому числі шляхом видобутку підземних прісних вод зі свердловини, розташованої на території Лопатинської районної лікарні та переданої на баланс Відповідача.

Наведене підтверджується також наявними в матеріалах справи договорами за період 2007р.-2010р., укладених між Відповідачем (як Водоканалом) та Лопатинською рай лікарнею (як Абонентом) на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст.151 Господарського кодексу України, суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах); порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 4 ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року затверджено «Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування»(далі Порядок).

Окрім лімітів забору води, використання води та скидання забруднюючих речовин, зазначених у п.4 Порядку, які, як стверджує Відповідач ним не порушувались, п.5 Порядку зазначено, що у дозволі на спецводокористування в тому числі зазначаються умови спеціального водокористування.

Відповідно, характеристика водозабору (свердловина чи колодязь тощо, їх кількість) є обовязковою умовою, яка повинна зазначатись у дозволі на спецводокористування.

Отже, комунальне підприємство «Лопатинської селищної ради»»повинно було здійснювати спеціальне водокористування на підставі та у відповідності з дозволом на спецводокористування, що, згідно матеріалів справи, було порушеним ( в частині відсутності дозволу на свердловину, розташовану на території Лопатинської районної лікарні).

Також суд зазначає, що, незважаючи на доводи Відповідача про відсутність у нього обовязку включення у дозвіл на спецводокористування свердловини, яка розташована на території Лопатинської рай лікарні, листом до господарського суду Львівської області №48 від 04.06.2010р. Відповідач сам зазначає, що ним розпочато роботи по корегуванню матеріалів дозволу на спец водокористування з метою включення свердловини у дозвіл. Підтвердженням наведеного є копії платіжних доручень №84 від 06.05.2010р. та №85 від 17.05.2010р. про сплату Відповідачем за погодження відкорегованих матеріалів дозволу на спеціальне водокористування, актами №№18 та 19здачі-приймання науково-технічної продукції «Погодження відкоригованих матеріалів дозволу на спеціальне водокористування за №Укр.-1253-08/Льв від 01.04.2008р. для комунального підприємства «Лопатинської селищної ради», та розробленням паспорту свердловини на воду №2.

Обсяги незаконно видобутих Відповідачем прісних підземних вод підтверджуються наступними наявними у справі доказами: даними акту перевірки, наявними в справі довідками Відповідача.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.44 Водного кодексу України, водокористувачі зобовязані здійснювати облік забору та використання вод, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 25 Водного кодексу України, державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою; форма звітів про водокористування, порядок їх заповнення та періодичність подання затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства та за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Відповідно до п.1.1 «Інструкції щодо заповнення форми N 2-ТП (водгосп)», затвердженої Наказом Держкомстату України №230 від 30.09.1997 року, дана Інструкція розроблена у відповідності до ст.25 Водного кодексу і Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25 червня 1991 року і є обовязковою для використання підприємствами (організаціями) водокористувачами незалежно від їх відомчого підпорядкування та форми власності; звіт підписує керівник підприємства (організації), який несе відповідальність за правильність складання звіту, достовірність наведених в ньому даних і своєчасне подання його за встановленими адресами.

Щодо розміру заданих державі Відповідачем незаконним видобуванням збитків, суд зазначає наступне.

Позивачем в додатку до позовної заяви додано розрахунок розміру збитків,заподіяних державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води КП «Лопатинської селищної ради», виконаний старшим держінспектором з охорони навколишнього природного середовища, розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 64407,96грн.

Розрахунок проведено відповідно до «Методики розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37 та відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання позову Відповідачем, розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 64407,96грн.

Згідно ч.1 ст.111 Водного кодексу України, підприємства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1, п.«З»ч.2, ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

При цьому суд зазначає, що загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України. При цьому статтею 1187 цього Кодексу врегульовані правовідносини, що виникають із спричинення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, яким є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Так, пунктом 1 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а саме джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з чим погоджується і Вищий господарський суд України у листі «Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища»від 01.01.2009р.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Цивільного кодексу України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до статті 105 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні вживати заходів до попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостереджувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.

Отже, Відповідач зобовязаний відшкодувати завдану ним шкоду державі незаконним видобуванням прісних підземних вод в розмірі 64407,96грн.

Крім того суд зазначає, що як стверджує Відповідач, саме він повинен доводити відсутність вини у заподіянні шкоди. Згідно матеріалів справи вбачається, в тому числі враховуючи взяття Відповідачем свердловини на території лікарні на свій баланс, надання послуг по водопостачання на підставі договорів протягом 2007-2010р.р., що Відповідачем не доведено відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Щодо доводів Відповідача про те, що, оскільки ним сплачувався збір за спеціальне водокористування, то збитки ним державі не заподіяні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.4.1 «Методики розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Крім того, згідно п.1.1 «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, дана Методика розроблена відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Також суд зазначає, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення №06-31н від 16.03.2010р., Теплого Я.А. (директора КП «Лопатинської селищної ради) притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 236грн. У наведеній постанові зазначено, що свердловина біля Лопатинської рай лікарні не включена у дозвіл на спец водокористування; постанова не оскаржувалась, штраф сплачено відповідно до платіжного доручення з відміткою банку про сплату №40 від 23.03.2010р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене та те, що у матеріалах справи відсутні та Відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про відсутність факту заподіяння Відповідачем збитків чи заподіяння таких збитків у менших розмірах, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 64407,96грн. заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства збитків підлягають до задоволення.

Також, суд зазначає, що Позивачем невірно наведено зміст ст.47 Закону України «Про державний бюджет України на 2009р.», відповідно до якого, згідно доводів Позивач, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до місцевого бюджету.

Згідно п.49 ст.6 Закону України «Про державний бюджет України на 2010р.», установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; відповідно до п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про державний бюджет України на 2010р.», установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно із статтею 46 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно, стягнення заподіяних збитків повинно відбуватись у точній відповідності з вимогами чинного законодавства України.

11.08.2010 року, у відповідності до вимог ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників Сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.08.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.ч.1, 2 ст.13, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.ч.1,2,4 ст.148, ч.1 ст.149, ст.151 Господарського кодексу України, ч.ч.1, 3 ст.324, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.2, ч.ч.2,3 ст.25, ч.ч.1-3 ст.42, п.7 ч.1 ст.44, ч.ч.1,2 ст.48, ч.ч.1, 4 ст.49, ст. 105, ч.1 ст.111, Водного кодексу України, ст.2, ч.1 ст.5, ст. 16, п.п. «Б», «З»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35, ч.1, п.»З»ч.2,4 ст.68, ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.49 ст.6 , п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», п.1.1 «Інструкції щодо заповнення форми N 2-ТП (водгосп)», затвердженої Наказом Держкомстату України №230 від 30.09.1997 року, п.5 «Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року, «Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України №37 від 18.05.1995 року, «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, Положенням про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, листом Вищого господарського суду України «Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища»від 01.01.2009р, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з комунального підприємства «Лопатинська селищна рада»(80261, Львівська обл., Радехівський р-н, смт. Лопатин, вул. Центральна, б.33, ідентифікаційний код 30124106) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки всього в сумі 64407 грн. 96 коп., які зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України та спеціального фонду місцевого бюджету.

3.Стягнути з комунального підприємства «Лопатинська селищна рада» (80261, Львівська обл., Радехівський р-н, смт. Лопатин, вул. Центральна, б.33, ідентифікаційний код 30124106) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22090200) 644грн. 08коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22050000) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до вимог ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя