Рішення № 10762793, 06.08.2010, Берестовський районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Червоногвардійський районний суд м. Макіївки)

Справа № 2-2710/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 серпня 2010 року

Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

при секретарі Дорогань К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА», третя особа: ОСОБА_2 про визнання рішення постійно діючого третейського суду «Факт» при товарної біржі «Даліса» від 10 лютого 2009 року у справі № 09/02/10 недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До Червоногвардійського районного суду міста Макіївки надійшла позовна заява ОСОБА_1 до постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА», третя особа: ОСОБА_2, в якої позивач просить суд ухвалити рішення, яким скасувати рішення постійно діючого третейського суду „Факт” про товарній біржі „Даліса” у справі № 09/02/10 від 10.02.2009 року.

Свій позов мотивує тим, що з 2008 року він орендує квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_2, який проживає з ним в одному домі на 4 поверхи вище є його сусідом. Квартира ОСОБА_2 складається з 6 кімнат, жилою площею 231,6 кв.м, загальною площею 504,8 кв.м. З кінця минулого року ОСОБА_2 почав робити в своїй квартирі ремонтні роботи, під час яких ним було переплановано приміщення квартири, а також збільшено площу квартири за рахунок переобладнання літньої тераси в балкон. Таким чином, на цей час загальна площа квартири ОСОБА_2 складає 563,0 кв.м. Позивач вважає, що своїми діями третя особа створює суспільну небезпеку, як для себе так і для своїх сусідів, оскільки таке перепланування було здійснено без відповідних дозволів Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, БТІ, а також інших державних органів. Дане самочинне перебудування, яке здійснено незаконно, не відповідає будівельним нормам, тому може у будь який момент розрушитись, чим створить небезпеку для життя і здоров'я для членів його сім'ї, а також і інших осіб, які проживають, можуть знаходитись в будинку, або біля нього. З цими вимогами позивач звернувся до постійно діючого третейського суду «Факт», з вимогою до ОСОБА_2 зробити перепланування квартири і повернути її в первісний стан.

10 лютого 2009 року постійно діючим третейським судом «Факт» було розглянуто спір між ним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «Про зобовязання вчинити певні дії». При розгляді справи, ОСОБА_2 представив суду дозвіл на проведення перепланування квартири і суд вирішив визнати за ОСОБА_2 право власності на обєкт нерухомості квартиру № 37, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (Літ. „А”), житловою площею 231, 6 кв. м., загальною площею 563, 0 кв. м. та зобовязати Інспекцію Державного архітектурно будівельного контролю м. Києва видати ОСОБА_2 сертифікат про відповідність проекту, будівельним нормам та правилам на обєкт нерухомості квартиру № 37, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (Літ. „А”), житловою площею 231, 6 кв. м., загальною площею 563, 0 кв. м.

Позивач вважає, що рішення, винесене відповідачем по справі є незаконним та підлягає скасуванню відповідно ст. 51 ч.1, ст.6 ч. 7 Закону України «Про третейські суди».

До судового засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, але звернувся до суду із письмовим клопотанням, в якому просив суд ухвалити рішення, яким його позов задовольнити та скасувати рішення третейського суду, також просив суд справу за його позовом розглянути без його участі в судовому засіданні.

Представник відповідача постійно дючого третейського суду „Факт” при товарній біржі „Даліса” Баздьоркін В.І. до судового засідання не зявився, але звернувся на адресу суду із письмовою заявою, в якої просив суд розглянути справу без його участі в судовому засіданні, стосовно заявлених позовних вимог зазначив, що посилання позивача на частину 7 статті 6 Закону України «Про третейські суди», доповнену згідно із Законом N 1076-VI від 05.03.2009 р. безпідставні, оскільки на час прийняття рішення постійно діючим третейським судом по справі тобто за станом на 10 лютого 2009 р., дане доповнення не діяло и воно набрало юридичної сили тільки 31 березня 2009 р. Теж саме стосується і доповнень до статті 51 Закону України «Про третейські суди».

Третя особа у справі - ОСОБА_2 до судового засідання також не зявився, але звернувся на адресу суду із зустрічним позовом, в якому зазначив, що задоволення судом позову ОСОБА_1 до третейського суду „Факт” зачіпає його інтереси і вважає, що цей позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Стаття 3 Закону України «Про третейські суди» встановлює: «Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону». Крім того, відповідно до статті 5 Закону України «Про третейські суди» «Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону». Як зазначив в своїх запереченнях ОСОБА_2, посилання позивача на частину 7 статті 6 Закону України «Про третейські суди», доповнену згідно із Законом N 1076-VI від 05.03.2009 р. безпідставним, оскільки на час прийняття рішення постійно діючим третейським судом по справі № 09/02/10, тобто за станом на 10.02.2009 р., дане доповнення не діяло і воно набрало юридичної сили тільки 31 березня 2009 р. Теж саме стосується і доповнень до статті 51 Закону України «Про третейські суди». Крім того, просив суд у відповідності до рішення третейського суду від 10.02.2009 року визнати за ним право власності на обєкт нерухомості квартиру № 37, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (Літ. „А”), житловою площею 231, 6 кв. м., загальною площею 563, 0 кв. м. та зобовязати Інспекцію Державного архітектурно будівельного контролю м. Києва (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЕДРПОУ: 35647677) видати йому - ОСОБА_2 сертифікат про відповідність проекту, будівельним нормам та правилам на обєкт нерухомості квартиру № 37, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (Літ. „А”), житловою площею 231, 6 кв. м., загальною площею 563, 0 кв. м. Просив суд розглянути справу без його участі в судовому засіданні.

Суд, проаналізувавши та дослідивши в судовому засіданні матеріали цивільної справи, вважає що позов ОСОБА_1 до постійно діючого третейського суду „Факт” при товарній біржі „Даліса” не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, третя особа із самостійними позовними вимогами ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 в місті Києві. Цей факт підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру, виданим Головним Управлінням Житлового забезпечення Київської міської Державної адміністрації від 19 липня 2002 року.

Відповідно до ст. 316 ЦК Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 317 ЦК Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 319 ЦК Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 320 ЦК Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 321 ЦК Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 Цивільного кодексу України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт та зміни у квартирі за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджено наказом Держбуду України від 05.12.2000 № 273 та зареєстровано у Мін'юсті України 25.12.2000 за № 945/5166.

Положення обов'язкове для застосування усіма суб'єктами будівництва незалежно від форм власності, відомчої належності та джерел фінансування. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється. Індивідуальним забудовникам житлових будинків, господарських та побутових споруд дозволи на виконання будівельних робіт надаються на підставі заяви забудовника, документа, що посвідчує право власності чи користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, дозволу на будівництво об'єкта містобудування, який видається відповідним органом місцевої виконавчої влади, проектної документації, погодженої місцевими органами у справах містобудування і архітектури. Для індивідуальних забудовників інспекція держархбудконтролю зобов'язана у термін, що не перевищує 15 днів, розглянути надані забудовником (замовником) документи і прийняти рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт та видати його або надати обґрунтовану відмову. Відповідачем було представлено до суду проект, який відповідає будівельним нормам та правилам, в яких визначено порядок надання дозволів на перепланування квартири, і інші правила проведення будівельних робіт.

Таким чином суд приходить до висновку, що перепланування житлової квартири було здійснено відповідно до норм чинного законодавства України, згідно до будівельних норм та правил.

Статтями 316,317, 321 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном. Право власності є непорушним і ніхто не може бути його протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності. Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Факт вимоги відповідача по зустрічному позову зробити перепланування квартири за адресою АДРЕСА_2 і привести житлове приміщення у первісний вигляд свідчить про порушення права власності позивача та його невизнання.

Діями відповідача порушено право позивача на здійснення у повному об'ємі прав власника, щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном встановлених ст.319 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 3 Закону України «Про третейські суди» встановлює: «Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону». Крім того, відповідно до статті 5 Закону України «Про третейські суди» «Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.»

Посилання позивача на частину 7 статті 6 Закону України «Про третейські суди», доповнену згідно із Законом N 1076-VI від 05.03.2009 р. безпідставно, оскільки на час прийняття рішення постійно діючим третейським судом по справі № 09/02/10, тобто за станом на 10.02.2009 р., дане доповнення не діяло и воно набрало юридичної сили тільки 31 березня 2009 р. Теж саме стосується і доповнень до статті 51 Закону України «Про третейські суди».

Крім того, у відповідності до цивільного законодавства України однією з умов виникнення прав та обовязків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності в Україні повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.

З аналізу статей 15, 16 ЦК України, вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить суду.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 5, 6, 51 Закону України «Про третейські суди», ст.ст. 15,16, 328, 383, 386, 391, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224, 225, 226, 367-368 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні його позову до постійно діючого третейського суду «Факт» при товарної біржі «Даліса», про визнання рішення постійно діючого третейського суду «Факт» при товарної біржі «Даліса» по справі №09/02/10 від 10 лютого 2009 року недійсним.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на обєкт нерухомості квартиру № 37, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (Літ. „А”), житловою площею 231, 6 кв. м., загальною площею 563, 0 кв. м.

Зобовязати Інспекцію Державного архітектурно будівельного контролю м. Києва (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЕДРПОУ: 35647677) видати ОСОБА_2 сертифікат про відповідність проекту, будівельним нормам та правилам на обєкт нерухомості квартиру № 37, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (Літ. „А”), житловою площею 231, 6 кв. м., загальною площею 563, 0 кв. м.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: