Рішення № 10762374, 26.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.10                                                                                 Справа № 19/170.

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Кисень”, м.Луганськ

до Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м.Луганськ

про стягнення 59142 грн. 34 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача –представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 59142 грн. 34 коп.

В судових засіданнях 20.07.2010, 23.07.2010, згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, були оголошені перерви.

Представники сторін після перерви у судове засідання 26.07.2010 не прибули, але неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, тому справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Листом від 20.07.2010 позивач уточнив резолютивну частину позовної заяви та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 59142 грн. 34 коп., в тому числі 712 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно рішення господарського суду Луганської області №7/629 від 10.09.2007; 6363 грн. 94 коп. в якості 3% річних, 23280 грн. 88 коп. в якості інфляційних втрат, 296 грн. 45 коп. в якості державного мита та 109 грн. 59 коп. в якості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно рішення господарського суду Луганської області №7/693 від 13.12.2007; 2848 грн. 00 коп. в якості 3% річних, 25016 грн. 83 коп. в якості інфляційних втрат, 278 грн. 65 коп. в якості державного мита і 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно рішення господарського суду Луганської області №9/40 від 11.03.2009.

Відповідач запереченням від 23.07.2010 вважає вимоги позову необгрунтованими та повідомив, що розрахувався з Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецрембудсервіс” за прямим договором повністю.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецрембудсервіс” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” про стягнення заборгованості за договором від 04.09.2004 в сумі 71200 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.09.2007 по справі №7/629 позов задоволений повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецрембудсервіс” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” про стягнення 3% річних у сумі 6363 грн. 94 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 25556 грн. 20 коп. за договором від 04.09.2004.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.12.2007 по справі №7/693 позов задоволений частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 6363 грн. 94 коп., інфляційні нарахування у сумі 23280 грн. 88 коп., державне мито у сумі 296 грн. 45 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 109 грн. 59 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецрембудсервіс” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” про стягнення 3% річних у сумі 2861 грн. 00 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 22137 грн. 00 коп. за договором від 04.09.2004.

Позивач заявою про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 25016 грн. 83 коп. та 3% річних у сумі 2848 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.03.2009 по справі №9/40 позов задоволений повністю.

На виконання вказаних рішень були видані відповідні накази та відкриті виконавчі провадження.

24.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецрембудсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Кисень” було укладено договір уступки вимоги, за яким первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецрембудсервіс”, уступив (передав) новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Кисень”, право вимоги з боржника Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” виконання зобов”язань за договором від 04.09.2004.

Відповідно до п.4 договору новий кредитор має право вимагати з боржника виконання зобов”язань по договору від 04.09.2004, в тому числі основної суми, відсотків, неустойки, збитків, платежів в порядку ст.625 Цивільного кодексу України, витрат на отримання виконання та таке інше.

Згідно п.8 сума вимоги станом на 24.03.2010 склала 59142 грн. 34 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Кисень” повідомленням б/н та без дати повідомило Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго” про укладення договору уступки права вимоги та про те, що борг Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” перед новим кредитор складає 71659 грн. 22 коп., що підтверджується рішеннями господарського суду від 10.09.2007 по справі №7/629, від 13.12.2007 по справі №7/693 та від 11.03.2009 по справі №9/40. В цьому ж повідомленні новий кредитор виклав вимогу щодо погашення заборгованості.

У відповіді № 15/42-3-1007 від 06.05.2010 відповідач зазначив, що кредиторська заборгованість перед первісним кредитором погашена у повному обсязі.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з вимогою про стягнення заборгованості у сумі 59142 грн. 34 коп. за договором уступки права вимоги, яка підтверджена рішеннями господарського суду від 10.09.2007 по справі №7/629, від 13.12.2007 по справі №7/693 та від 11.03.2009 по справі №9/40, оскільки сума основного боргу у розмірі 71200,00 грн. дійсно погашена відповідачем.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як вбачається з приписів ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до договору уступки вимоги від 24.03.2009 передано право вимоги виконання зобов’язань, визнаних рішеннями суду у справах №7/629, № 7/693, № 9/40. На виконання зазначених рішень суду видано накази, на підставі яких Відділом Державної виконавчої служби відкриті виконавчі провадження.

Таким чином, уступка права вимоги за даною угодою відбулась після видачі виконавчих документів на виконання рішень суду.

Отже, після порушення проваджень у справах №7/629, № 7/693, № 9/40 Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецрембудсервіс” набуло процесуального статусу сторони у справі, а після видачі наказу на виконання судового рішення - статусу стягувача.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Тобто виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 25 Господарського процесуального кодексу України допускає заміну сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, але виключно з тієї підстави, коли це сталося внаслідок реорганізації підприємства чи організації. З правилами цієї статті кореспондують положення ч.5 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

За таких обставин, договір уступки права вимоги від 24.03.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецрембудсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Кисень” та на підставі якого заявлений даний позов, є недійсним на підставі ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що уступка права вимоги у даному випадку суперечить закону.

Згідно п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов”язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне визнати договір уступки права вимоги від 24.03.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецрембудсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Кисень”, недійсним, а у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем державне мито в сумі 208 грн. 58 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 26.07.2010 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Така ж думка висловлена Верховним Судом України в постанові від 05.10.2004 по справі № 6/408, Вищим господарським судом України в постанові від 20.12.2005 по справі № 5/143пд(20/5пд) та Луганським апеляційним господарським судом в постанові від 12.01.2010 по справі № 9/117.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 47, 49, 82, п.1 ч.1 ст.83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Визнати недійсним договір уступки права вимоги б/н від 24.03.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецрембудсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Кисень”.

2. У задоволенні позову відмовити.

3. Судові витрати покласти на позивача.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Старобільський завод замінника цільного молока”, Луганська область, м.Старобільськ, вул.Старотаганрогська, б.11, код 00444837 зайве сплачене за платіжним дорученням № 413 від 21.04.2010 державне мито в сумі 208 грн. 58 коп.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 02.08.2010.

Суддя                                                             Т.В.Косенко