Ухвала суду № 107623579, 29.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про повернення позовної заяви

29 листопада 2022 року м. Київ №640/20177/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовомДепартаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)до третя особа проШевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пічугіна Олена Віталіївна визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2016 №380-1305,ВСТАНОВИВ:

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа ОСОБА_1 , в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 27.05.2021;

- зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрити виконавче провадження за заявою Департаменту від 19.05.2021 №073-4278 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 04.03.2021 № 640/5632/20, яким зобов`язано ОСОБА_1 привести атикові стіни квартири АДРЕСА_1 та несучі конструкції даху над квартирою до стану, що передував самочинній реконструкції (перебудові) (до демонтажу криші та влаштування надбудови) відповідно до фотофіксації Департаменту станом на 15.10.2019 та 18.10.2019, яка була здійснена під час проведення заходу державного архітектурно-будівельного контролю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 клопотання представника третьої особи про залишення позову без розгляду у справі №640/20177/21 задоволено. Позовну заяву у справі №640/20177/21 залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі № 640/20177/21 скасовано. Справу №640/20177/21 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.

Супровідним листом від 25.10.2022 №640/20177/21/49344/22 матеріали адміністративної справи №640/20177/21 направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Направляючи справу на продовження розгляду Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 №К/9901/39517/21 зазначив про те, що суд першої інстанції не вирішував питння про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку та не визнавав підстави такого пропуску поважними чи ні. Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не повною мірою вирішив питання щодо поважності їх пропуску.

Верховний Суд у справі № 640/5645/19 (постанова від 23.09.2020) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2022 позовну заяву Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без руху з причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами щодо оскарження повідомлення Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 27.05.2021. Вказаною ухвалою встановлено позивачу строк для надання до суду обґрунтувань строків звернення з даним позовом чи заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин ніж ті, що вказані в позовній заяві та доданому до неї клопотанні.

На виконання вимог ухвали суду від 08.11.2022 позивачем 22.11.2022 подано до суду заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду, в якій останній зазначив про те, що з метою вжиття заходів та наявної можливості врегулювання спору у досудовому порядку, керуючись приписами частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", в межах встановленого строку Департамент звернувся до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зі скаргою від 04.06.2021 №073-4769, у якій, зокрема, просив скасувати повідомлення державного виконавця Шевченківського відділу відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борисюка Р.А. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 27.05.2021.

Відповідно до пояснень позивача, отримавши від Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) лист від 05.07.2021 № 112745, яким було повідомлено інформацію щодо розгляду скарги Департаменту, останній фактично був позбавлений можливості подальшого оскарження дій посадових осіб вказаного відділу, оскільки, на думку позивача, за своєю правовою природою, вказаний лист не є тим процесуальним документом визначений Законом та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), який приймається за результатами розгляду скарги, який у свою чергу можливо було б оскаржити у встановленому Законом порядку.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

У відповідності до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до приписів частин першої-третьої, п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №№1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

На переконання суду, зміст наведених правових норм свідчить про встановлення законодавцем двох альтернативних способів оскарження рішень, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби - шляхом звернення до суду у встановленому процесуальним законодавством прядку або шляхом подання скарги до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, чи керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Таким чином, правових підстав вважати, що у випадку, що розглядається, законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору немає, а отже до цих правовідносин не можуть бути застосовані приписи частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, скориставшись альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження рішення державного виконавця, а саме зверненням з позовною заявою до суду, де відповідачем є відповідний орган ДВС, позивач повинен був керуватися статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено десятиденний строк для звернення, від дати отримання таких рішень, який обчислюється календарними днями.

У справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби позовна заява подається у десятиденний строк (10 календарних днів) з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

У визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об`єктивна - наявність факту порушеного права, суб`єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов`язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.03.2019 у справі № 920/149/18, від 08.10.2019 у справі №440/1290/19.

Оскільки, як зазначалось судом вище, Законом не визначено досудового порядку вирішення спору за участю державного виконавця в особі начальника виконавчої сужби чи обов`язковості такого порядку, наведене жодним чином не впливає на перебіг строку звернення з позовною заявою до суду, та не може бути визнаний судом як поважна причина пропуску такого строку.

Суд звертає увагу, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Разом з тим, причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.

У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом та до заяви про поновлення строку не додано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку, що дає суду підстави для висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду з позовом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другої статті 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 123 згаданого Кодексу якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 122-123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом.

2. Повернути позовну заяву Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

3. Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачеві разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

4. Довести до відома позивача, що у відповідності до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.