Рішення № 10761015, 22.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/20622.07.10 за позовомвідкритого акціонерного товариства «Будіндустрія», м. Чернигів

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрспецбуд –монтаж», м. Київ

простягнення 29294, 88 грн.

СуддяКопитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача:Негода Н.І. за довіреністю б/н від 01.12.2009 року

від відповідача:не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Будіндустрія»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрспецбуд –монтаж»про стягнення 29294, 88 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрспецбуд –монтаж»щодо оплати отриманого від відкритого акціонерного товариства «Будіндустрія»товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 29294, 88 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 13.07.2010 року.

У зв’язку з перебуванням судді на лікарняному судове засідання призначене на 13.07.2010 року не відбулось та розгляд справи було перенесено на 22.07.2010 року.

Розгляд справи відкладався.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 22.07.2010 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами. Крім того, суд враховує, що в зв’язку з неявкою представників відповідача розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 22.07.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На протязі квітня 2009 року відкрите акціонерне товариство «Будіндустрія»(надалі по тексту ВАТ «Будіндустрія», позивач) здійснювало на підставі усної домовленості товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпрспецбуд - монтаж»(надалі по тексту ТОВ «Дніпрспецбуд - монтаж», відповідач) поставку бетону П4 В20 F200 W6 (надалі по тексту товар) на загальну суму 29294,88 грн.

Факт господарських взаємовідносин між сторонами та отриманням відповідачем товару на підставі довіреностей № 48 від 10.04.2009 року та № 69 від 16.04.2009 року підтверджується накладною № 3498 від 14.04.2009 року на суму 11934, 72 грн., накладною № 3581 від 17.04.2009 року на суму 8277, 12 грн., накладною № 3600 від 22.04.2009 року на суму 3115, 68 грн., накладною № 3639 від 30.04.2009 року на суму 5967, 36 грн.

У зв’язку з отриманням товару у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати його вартості.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов’язання щодо оплати отриманого товару не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 29294, 88 грн.

Позивач направив відповідачу лист № 221 від 29.03.2010 року з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 29294, 88 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач існуючу заборгованість не погасив. Згідно довідки ПАТ «Уксіббанк»відділення № 89 від 12.07.2010 року за період з 14.04.2009 року по 12.07.2010 року на розрахунковий рахунок позивача коштів від відповідача не надходило.

При цьому, в матеріалах справи наявна копія Акту узгодження підписаного позивачем та відповідачем відповідно до якого відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем в розмірі 29294,88 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов’язань щодо поставки позивачем певного товару, та щодо прийняття зазначеного товару відповідачем та оплати його вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, позивач 29.03.2010 року звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак відповідач заборгованості у встановлені строки не погасив.

Матеріалами справи встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 29294, 88 грн., а тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача не надав.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрспецбуд - ионтаж»(03150, м. Київ, вул. Горького, 158, кв. 100, код 35076602), з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь відкритого акціонерного товариства «Будіндустрія»(14001, м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11, код 01349644) 29294, 88 грн. (двадцять дев’ять тисяч двісті дев’яносто чотири гривні 88 коп.), а також державне мито в розмірі 292, 95 грн. (двісті дев’яносто дві гривні 95 коп.) та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О.С. Копитова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 27.07.2010 року.