Рішення № 10760969, 21.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/34221.07.10 За позовом           Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до           1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Констракшн»

          2. Відкритого акціонерного товариства «Український будівельний концерн»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Куликов І.А. –предст.,

Від Відповідачів 1. Джулай А.А. –предст.,

2. не з'явилися

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Констракшн»та Відкритого акціонерного товариства «Український будівельний концерн», та просить стягнути солідарно з Відповідачів 45126330,00 грн. заборгованості, 3309779,35 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 8524522,07 грн. заборгованості по процентам, 625432,17 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на те, що 06.06.2008 між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Позивач, та Відповідачем-1 був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 189-МВ/08, згідно з умовами якого Позивач відкрив Відповідачу-1 мультивалютну не відновлювальну кредитну лінію у сумі 5700000,00 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1, що випливають з умов кредитного договору, був укладений Договір поруки від 06.06.2008 між Позивачем та Відповідачем-2.

Відповідач-1 своїх зобов'язань перед Позивачем за Договором про відкриття кредитної лінії № 189-МВ/08 від 06.06.2008 не виконав, проценти за користування кредитними коштами не оплатив. Поручитель відповідно до Договору поруки № 270-П/08 від 06.06.2008 своїх зобов'язань перед Позивачем не виконав, письмову вимогу Позивача залишив без задоволення. У зв'язку з вищезазначеним Позивач звернувся до суду.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не надали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача-1, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.06.2008 між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Позивач (далі - Банк), та Відповідачем-1 (далі - Позичальник) був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 189-МВ/08 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк відкриває Позичальнику мультивалютну не відновлювальну кредитну лінію (далі - Кредитна лінія), та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає Позичальнику кредит у порядку та на умовах, визначених Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов’язується використати Кредит з метою, зазначеною у п. 1.5 Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, а також виконати інші умови Договору та повернути Банку Кредит у терміни, встановлені Договором.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем-1 Договір про відкриття кредитної лінії № 189-МВ/08 від 06.06.2008 є кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1.4 Договору строк дії Кредитної лінії закінчується 04.06.2010.

          Пунктом 4.1 Договору визначено, що Банк надає Позичальнику Кредит лише у межах строку дії Кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту Кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір Кредиту не перевищував ліміт Кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору, укладеної між Позичальником та Банком, у строк не пізніше двох днів з дня її укладення. У кожній додатковій угоді Сторони повинні визначити валюту і розмір траншу та реквізити для його надання.

Відповідно до ч. 3 п. 1.1 Договору у межах Кредитної лінії можуть надаватись кошти у гривнях та/або у доларах США, та/або у євро, та/або у швейцарських франках, та/або у японських єнах.

Надання кожного з траншів здійснюється у валюті, визначеній у додатковій угоді, на підставі якої він надається (п. 10.1 Договору).

Матеріалами справи встановлено, що згідно з Додатковою угодою № 1 від 06.06.2008 до Договору, укладеною між Позивачем та Відповідачем-1, останньому було надано транш у розмірі 2700000,0 доларів США зі сплатою процентів відповідно до п. 1.3 Договору (17,5% річних) та строком повернення відповідно до п. 9.1 Договору; згідно з Додатковою угодою № 2 від 12.06.2008 до Договору Відповідачу-1 було надано транш у розмірі 1500000,00 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 17,5% річних та строком повернення, з урахуванням Угоди про внесення змін від 02.02.2009 до Додаткової угоди № 2 від 12.06.2008 та Додаткової угоди № 3 від 20.06.2008 до Договору, відповідно до п. 9.1 Договору; згідно з Додатковою угодою № 3 від 20.06.2008 до Договору Відповідач-1 отримав транш у розмірі 1500000,00 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 18% річних та строком повернення, з урахуванням зазначеної вище Угоди від 02.02.2009, відповідно до п. 9.1 Договору.

Належність виконання Позивачем зобов’язань за Договором підтверджена долученими до справи меморіальними валютними ордерами, а саме: № 29290 від 06.06.2008, № 49539 від 12.06.2008, № 38752 від 20.06.2008.

Згідно з ч. 3 ст. 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Так, п. 6.1 Договору сторони визначили, що проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, або фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. При цьому, для цілей нарахування процентів на суму кожного з траншів день його надання враховується, а день повернення –не враховується при нарахуванні процентів.

Проценти, нараховані за місяць, Позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го число по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Згідно з Додатковою угодою до Договору № б/н, укладеною сторонами 05.01.2009, проценти, нараховані за грудень 2008 року Позичальник зобов’язаний був сплатити у строк з 01.01.2009 (включно) по 14.01.2009 (включно).

Умовами Договору, а саме –пунктом 9.1, передбачено, що Відповідач-1 зобов’язаний повернути Позивачу Кредит шляхом повернення кожного траншу в останній день строку, що складає 24 місяці з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої наданий цей транш, а траншів, наданих менше 24 місяців до закінчення строку дії Кредитної лінії –шляхом їх повернення у день закінчення строку дії Кредитної лінії.

При цьому, у випадках, передбачених Договором або чинним законодавством України, Відповідач-1 зобов’язаний на вимогу Позивача повернути Кредит достроково (п. 9.2 Договору).

Так, п. 9.3 Договору встановлено, що Позичальник, незалежно від того, чи настав термін повернення траншів, визначений згідно з п. 9.1 Договору, зобов’язаний здійснювати часткове повернення Кредиту таким чином, щоб він не перевищував суму, еквівалент якої на певний період часу визначений цим пунктом Договору.

Однак, станом на час розгляду спору, Відповідачем-1 зобов’язання за Договором про відкриття кредитної лінії № 189-МВ/08 від 06.06.2008 належним чином не виконані, що, в свою чергу, визнається Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Констракшн».

Відповідно до п. 11.6 Договору Позивач має право вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів за користування ним, і виконання усіх інших зобов’язань Позичальника за Договором у строк не пізніше 10 днів з дати пред’явлення Відповідачу-1 відповідної вимоги у випадку, серед іншого, у разі суттєвого порушення Позичальником Договору.

Згідно з п. 11.5 Договору суттєвим порушенням Відповідачем-1 умов останнього вважається така обставина як повне або часткове прострочення повернення частини Кредиту згідно з п. 9.3 Договору.

29.04.2010 Позивач листом № 20466-11-б/б від 23.04.2010 звернувся до Відповідача-1 з вимогою про дострокове виконання зобов’язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 189-МВ/08 від 06.06.2008.

Листом № б/н від 28.05.2010 Відповідач-1 підтвердив отримання вказаної вимоги та визнав невиконання своїх зобов’язань за Договором. Однак, станом на час розгляду спору такі зобов’язання Відповідачем-1 перед Позивачем не виконані.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачає, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 11.1 Договору сторони передбачили за прострочення повернення Кредиту чи його частини та/або сплати процентів Відповідач-1 зобов’язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з розрахунками пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення процентів, наданими Позивачем та вважає їх обґрунтованими.

Відповідно до п. 10.1 Договору повернення Кредиту, сплата процентів за користування ним та передбаченої цим Договором пені здійснюється окремо щодо частини Кредиту у кожній з валют, у валюті, в якій цю частину надано. При цьому суми, що підлягають поверненню (сплаті) у національній валюті України, перераховуються із валюти Кредиту за офіційним курсом останньої, встановленим НБУ на дату повернення (сплати), та помноженим на 1,01.

Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України- гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

Матеріалами справи встановлено, що заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем за Договором про відкриття кредитної лінії № 189-МВ/08 від 06.06.2008 становить 7273814,69 доларів США, з яких: 5700000,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату складання позову становить 45126330,00 грн., –заборгованість за кредитом, 418065,07 доларів США, що за курсом НБУ на дату складання позову становить 3309779,35 грн., –пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1076750,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату складання позову становить 8524522,07 грн., –заборгованість по процентам, 78999,63 доларів США, що за курсом НБУ на дату складання позову становить 625432,17 грн., –пеня за несвоєчасне повернення процентів.

Доказів належного виконання зобов’язань за Договором Відповідачем-1 до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 346 Господарського кодексу України для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (ст. 541 Цивільного кодексу України).

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Договору належне виконання Відповідачем-1 зобов’язань за Договором забезпечується порукою Відкритого акціонерного товариства «Український будівельний концерн»на повну суму зобов’язань Відповідача-1 за Договором і на строк дії останнього.

На виконання п. 2.2 Договору між Позивачем та Відповідачем-2 було укладено Договір поруки № 270-П/08 від 06.06.2008, відповідно до умов якого останній, серед іншого, поручився за виконання Відповідачем-1 обов’язку сплачувати Позивачу проценти за користування Кредитом; обов’язку достроково повернути Позивачу Кредит, сплатити проценти за користування ними і виконати інші обов’язки, що передбачені Договором або випливають з нього; обов’язку сплатити Позивачу неустойку (пеню, штраф).

Згідно з п. 3.1 Договору поруки № 270-П/08 від 06.06.2008 Відповідачі відповідають перед Позивачем за порушення вказаних вище обов’язків як солідарні боржники. Відповідач-2 відповідає перед Позивачем у тому ж обсязі, що і Відповідач-1.

Так, Позивачем Відповідачу-2 було направлено лист № 20466-11-б/ю від 23.04.2010 з вимогою виконати зобов’язання Відповідача-1 за Договором про відкриття кредитної лінії № 189-МВ/08 від 06.06.2008.

Станом на час розгляду спору Відповідачами не здійснено погашення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 189-МВ/08 від 06.06.2008, доказів протилежного до суду не надано.

Строк, у який поручителем мало бути виконаним зобов’язання з погашення заборгованості Відповідача-1 за Договором про відкриття кредитної лінії № 189-МВ/08 від 06.06.2008 є таким, що настав.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачами не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 189-МВ/08 від 06.06.2008 та Договором поруки № 270-П/08 від 06.06.2008.

Факт наявності заборгованості у Відповідачів перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Констракшн»(65044, м. Одеса, просп. Шевченка, б. 4А, код 34930935) та Відкритого акціонерного товариства «Український будівельний концерн»(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 52-Б, код 32736135) 45126330,00 грн. заборгованості, 3309779,35 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 8524522,07 грн. заборгованості по процентам, 625432,17 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 25550,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 12.08.2010