Рішення № 10760866, 09.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/40709.08.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Велта»

до1. Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ларікс ЛТД»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Сємко Анатолій Володимирович

про стягнення 3265,66 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: позивача:Миронюк І.М. відповідача 1:Малюга В.В.

відповідача 2:не з'явився

третя особа:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Велта»(надалі –ЗАТ «Велта») звернулося до господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма»(надалі –ТОВ «СК «Проксіма») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ларікс ЛТД»(надалі –ТОВ «Ларікс ЛТД») про стягнення 3265,66грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ЗАТ «Велта»на підставі договору добровільного страхування автотранспорту №132 НТ/09 від 19.05.2009 р. внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки DAIHATSU MATERSA, реєстраційний номер АА 5781 НЕ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ІЖ 27175 реєстраційний номер АА 8515 СА, яким скоєно ДТП, застрахована ТОВ «СК «Проксіма»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/7862209), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.07.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.08.2010 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Сємко Анатолія Володимировича.

Представник позивача в судове засідання 09.08.2010 р. з'явився, вимоги ухвали суду від 23.07.2010 р. виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 в судове засідання 09.08.2010 р. з'явився, подав відзив на позовну заяву відповідно до тексту якого проти позовних вимог заперечив повністю.

Представник відповідача 2, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 09.08.2010 р. не з’явився, вимог ухвали суду від 23.07.2010 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 09.08.2010 р. не з’явився, вимог ухвали суду від 23.07.2010 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача 2 про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 23.07.2010 р., яка була направлена за адресою вказаною в позовній заяві.

Також судом додатково було відправлено ухвалу суду на адресу відповідача 2: 03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 120.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 2 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2009 р. між ЗАТ «Велта»(страховик), Ісаєнко Олександром Вікторовичем (страхувальник) та ВАТ «БГ Банк»(вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування автотранспорту №132 НТ/09.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки DAIHATSU MATERSA, реєстраційний номер АА 5781 НЕ, що переданий під заставу вигодонабувачу на випадок настання подій, перелік яких наведено у статті 3 Договору, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; протиправні дії третіх осіб; стихійні лиха, природні явища та дії непереборної сили; влучення каміння, падіння дерев, інших предметів, зіткнення з тваринами; пожежа, вибух чи самозаймання; крадіжка, незаконне заволодіння.

16.12.2009 р. близько 19 год. 00 хв. в м. Києві на Кільцевій дорозі було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля DAIHATSU MATERSA та автомобіля ІЖ 27175, а саме: Сємко Анатолій Володимирович, керуючи автомобілем ІЖ 27175 реєстраційний номер АА 8515 СА не дотримавшись безпечної дистанції здійснив зіткнення з автомобілем DAIHATSU MATERSA, реєстраційний номер АА 5781 НЕ, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Сємко А.В. вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві №8533459 та постановою Святошинського районного суду міста Києва від 19.02.2010 р. у адміністративній справі №3-237, відповідно до якої Сємко А.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту №791/12 складеного 11.01.2010 р. суб'єктом підприємницької діяльності –Карпинським С.П. (сертифікат суб’єкта оціночної діяльності №5598/07 від 27.03.2007 р.) вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля DAIHATSU MATERSA, реєстраційний номер АА 5781 НЕ в результаті його пошкодження при ДТП складає 3475,66 грн.

04.02.2010 р. власник застрахованого транспортного засобу –автомобіля DAIHATSU MATERSA звернувся до позивача із заявою виплату страхового відшкодування.

На підставі страхового акту №13 НТ/10 затвердженого 04.02.2010 р. ЗАТ «Велта», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування автотранспорту №132 НТ/09 від 19.05.2009 р., сплатило своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 3265,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням №772 від 07.05.2010 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ЗАТ «Велта»перейшло в межах суми 3265,66 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві №8533459 та Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №ААС082661 вбачається, що транспортний засіб –автомобіль ІЖ 27175, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю DAIHATSU MATERSA належить ТОВ фірма «Ларікс ЛТД», та знаходився під керуванням Сємко А.В.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до наказу №61/08 від 01.11.2008 р. Сємко Анатолія Володимировича прийнято на посаду інженера-техніка в ТОВ фірма «Ларікс ЛТД»та закріплено за ним автомобіль ІЖ 27175 реєстраційний номер АА 8515 СА згідно відповідного наказу підприємства.

Вина Сємко А.В. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля ІЖ 27175 реєстраційний номер АА 8515 СА відшкодовується ТОВ фірма «Ларікс ЛТД».

Цивільно-правова відповідальність ТОВ фірма «Ларікс ЛТД», як власника автомобіля ІЖ 27175 реєстраційний номер АА 8515 СА, застрахована ТОВ «СК «Проксіма»згідно із полісом №ВС/7862209.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/7862209) винесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 27.10.2009 р. (00:00) по 26.10.2010 р.

Відповідно до п.4 полісу №ВС/7862209 страхувальником –особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ТОВ фірма «Ларікс ЛТД», судом встановлено, що Сємко А.В. користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Сємко А.В., належного ТОВ фірмі «Ларікс ЛТД»автомобіля ІЖ 27175 реєстраційний номер АА 8515 СА була застрахована ТОВ «СК «Проксіма».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВС/7862209) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500,00 грн., франшиза –510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість матеріального збитку, завданого власнку автомобіля DAIHATSU MATERSA, реєстраційний номер АА 5781 НЕ становить 3475,66 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 3 265,66 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Претензією №357 від 15.06.2010 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 3 265,66 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 1 грошових коштів у розмірі 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом №ВС/7862209.

Враховуючи визначені полісом №ВС/7862209 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач 1 зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 2755,66 грн. (3265,66 грн. - 510,00 грн. франшиза за полісом №ВС/7862209), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача 1 на п. 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, судом відхиляється оскільки в даному пункті йдеться про додаткові витрати страховика, що могли би бути понесеними ним під час визначення вартості завданого збитку, а позивач просить відшкодувати збитки завдані внаслідок ДТП.

Відповідальність за заподіяну шкоду в сумі, яка не підлягає відшкодуванню за полісом №ВС/7862209, покладається на особу, відповідальну за її заподіяння, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ фірми «Ларікс ЛТД»510,00 грн. є обґрунтованими.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі із стягненням на користь ЗАТ «Велта»з ТОВ «СК «Проксіма»страхового відшкодування у розмірі 2755,66 грн. та з ТОВ фірми «Ларікс ЛТД»франшизи у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Велта»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 34; ідентифікаційний код 33592726) на користь Закритого акціонерного товариства «Велта»(01015, м. Київ, вул. Московська, 46/2; ідентифікаційний код 21559409) суму страхового відшкодування у розмірі 2755 (дві тисячі сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 66 коп., державне мито у розмірі 86 (вісімдесят шість) грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 199 (сто дев’яносто дев’ять) грн. 14 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ларікс ЛТД»(03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; ідентифікаційний 21491019) на користь Закритого акціонерного товариства «Велта»(01015, м. Київ, вул. Московська, 46/2; ідентифікаційний код 21559409) суму заподіяної шкоди у розмірі у розмірі 510 (п’ятсот десять) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 15 (п'ятнадцять) грн. 93 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 86 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –12.08.2010 р.