Рішення № 10760856, 11.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/36911.08.10 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"

доЗакритого акціонерного товариства "Українська іноваційна страхова компанія "Інвестсервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачаПриватного підприємця Антонюк Миколи Івановича

простягнення 12 224,40 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Орінко О.Л.

від відповідача:не з'явився

від третьої особи:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (надалі –ТДВ "СК "Провіта") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства "Українська іноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" (надалі –ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс") про стягнення 12 224,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТДВ "СК "Провіта" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №220/02-5632327 від 24.08.2008 р. внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Мазда", реєстраційний номер ВО 2900 АК, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Рено", реєстраційний номер ВК 6130 АІ, працівником якого скоєно ДТП, застрахована ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/4868541), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 449,70 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.07.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2010 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Приватного підприємця Антонюк Миколу Івановича (надалі –ПП Антонюк М.І.), розгляд справи відкладено до 11.08.2010р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №10476910, що отримано відповідачем 01.07.2010 р.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, направивши на адресу суду лист, в якому підтвердив викладені в позові обставини та просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/3155 від 03.06.2010 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.08.2008 р. між ТДВ "СК "Провіта" та Філіп Зоряною Іванівною (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №220/02-5632327 (надалі – "Договір"), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядження майном, а саме транспортним засобом автомобілем Мазда, реєстраційний номер ВО 2900 АК.

Згідно із п. 6.4 Договору страховими ризиками за Договором є пошкодження транспортного засобу, зокрема –ДТП, та незаконне заволодіння транспортним засобом.

03.09.2008 р. о 11 год. 10 хв. в м. Тернопіль, на вул. Будного було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Мазда, реєстраційний номер ВО 2900 АК та автомобіля Рено, реєстраційний номер ВК 6130 АІ, а саме: Огородник А.Л., керуючи автомобілем Рено не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем Мазда під керуванням Філіп І.С.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Огородником А.Л. вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою №8203318 про дорожньо-транспортну пригоду відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території міста Тернополя та постановою Рівненського міського суду від 29.09.2008 р. у адміністративній справі №3-41238/08, відповідно до якої Огородника Анатолія Леонідовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

03.09.2008 р. власник застрахованого транспортного засобу –автомобіля Мазда звернулася до позивача із повідомленням №97/1-308 про настання випадку.

Відповідно до звіту №434 про оцінку автомобіля MAZDA CX 7 держ. номер ВО 2900 АК, складеного 03.09.2008 р. суб’єктом оціночної діяльності ДП "Експерт-сервіс авто" (сертифікат №49981/06, виданий Фондом державного майна України 21.07.2006 р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Мазда, р.н. ВО 2900 АК, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 11 651,70 грн.

03.09.2008 р. власник застрахованого транспортного засобу –автомобіля Мазда звернулася до позивача із заявою №37/1-309 про виплату страхового відшкодування.

На підставі страхового акту №02-3364-08, затвердженого 20.10.2008 р., додатку до нього (розрахунок суми страхового відшкодування), позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 11651,70грн., що підтверджується платіжним дорученнями №25370 від 03.11.2008 р.

Крім того, здійснюючи розслідування причин та обставин страхової події, позивачем були понесені витрати на проведення вищезазначеного автотоварознавчого дослідження в сумі 550,00 грн. та на оплату довідки ДАІ в сумі 83,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням №А30917 від 01.10.2008 р. та №А32350 від 04.11.2008 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ТДВ "СК "Провіта" перейшло в межах суми 11 651,70 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а також позивачем понесені майнові витрати на виконання зобов’язання по відшкодуванню шкоди у розмірі 633,00 грн.

Із довідки №8203318 про дорожньо-транспортну пригоду відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території міста Тернополя вбачається, що транспортний засіб –автомобіль Рено, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Мазда, належить ПП Антонюк М.І. та знаходився під керуванням Огородника А.Л.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Із постанови Рівненського міського суду від 29.09.2008 р. у адміністративній справі №3-41238/08 вбачається, що Огородник А.Л. на момент скоєння ДТП працював на посаді водія ПП Антонюк М.І.

Вина Огородника А.Л. встановлена у судовому порядку, а тому відповідальність за шкоду, завдану внаслідок експлуатації автомобіля Рено, р.н. ВК 6130 АІ покладається на ППАнтонюкМ.І.

Цивільно-правова відповідальність ПП Антонюк М.І., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля Рено, реєстраційний номер ВК 6130 АІ, застрахована ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс" згідно із полісом №ВВ/4868541.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/4868541) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 29.08.2008 р. (0:00) по 28.08.2009 р.

Відповідно до п. 4 полісу № ВВ/4868541 страхувальником –особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ПП Антонюк М.І., судом встановлено, що Огородник А.Л. користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Огородником А.Л., належного ПП Антонюк М.І. автомобіля Рено, р.н. ВК 6130 АІ була застрахована ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № ВВ/4868541) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза –510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Мазда з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 11 651,70 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 11 651,70 грн. та набуто право вимоги у розмірі 633,00грн. за понесення витрат на визначення вартості матеріального збитку та отримання довідки ДАІ.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом №ВВ/4868541 підлягає зменшенню на 510,00 грн., а представником позивача надані докази сплати такої суми (франшизи за полісом) Огородником А.Л.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Листом №147/09-758 від 08.02.2010 р., що отриманий відповідачем 10.02.2010 р. та до якого додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 12 284,70грн.

Враховуючи визначені полісом № ВВ/4868541 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11141,70 грн. (оплачена позивачем вартість відновлювального ремонту –франшиза за полісом) до 10.03.2010 р., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині заявлених до стягнення витрат на отримання довідки ДАІ необхідно відмовити, оскільки стаття 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відносить такі витрати до складу витрат, які підлягаю відшкодуванню відповідачем, а позивач не позбавлений можливості звернутися із такою вимогою до винної особи.

Стосовно заявленої до стягнення суми витрат на проведення автотоварознавчого дослідження суд відзначає наступне.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що відповідач був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 550,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 449,70 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 11.03.2010 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 37.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті 11 774,70 грн., нарахованої у період прострочення з 11.03.2010р. по 17.05.2010 р.

Отже, враховуючи встановлений позивачем строк нарахування пені, визначений судом день, з якого відповідач є таким, що прострочив та встановлений судом розмір суми страхового відшкодування, правомірним є стягнення пені за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування нарахованої за прострочення по сплаті 11 141,70 грн. у період з 11.03.2010р. по 17.05.2010 р. в розмірі 425,52 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно, а саме невірно визначено суму страхового відшкодування, по оплаті якої існує прострочення відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс" на користь ТДВ "СК "Провіта" суми страхового відшкодування у розмірі 11 141,70 грн. та пені у розмірі 425,52 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми вартості проведеної автоекспертизи у розмірі 550,00 грн., вартості довідки ДАІ у розмірі 83,00 грн. та пені у розмірі 24,18 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Українська іноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б; ідентифікаційний код 23498273) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул.Набережна, 7; ідентифікаційний код 31704186) суму страхового відшкодування у розмірі 11 141 (одинадцять тисяч сто сорок одна) грн. 70коп., пеню у розмірі 425 (чотириста двадцять п’ять) грн. 52 коп., державне мито у розмірі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 67 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 223 (двісті двадцять три) грн. 31коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –13.08.2010 р.