Рішення № 10760843, 06.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/32406.08.10

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/324

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Транслайн лімітед»

простягнення 449765,06 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Локшин А.В. від відповідача - не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(надалі –ТОВ «ВіЕйБі Лізинг») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслайн лімітед»(надалі –ТОВ Транслайн лімітед») про стягнення 356476,62 грн. заборгованості, 39073,42 грн. пені, 24946,94 грн. інфляційних витрат, 5718,08 грн. 3 % річних, 23550 грн. штрафу.

В обґрунтування пред’явлених вимог ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»посилається на неналежне виконання ТОВ «Транслайн лімітед»своїх грошових зобов’язань за договором фінансового лізингу № 080730-120/ФЛ-Ю-С від 11.08.2008 р.

Ухвалою від 28.05.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

У судове засідання 06.08.2010 р. з’явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвал суду не виконав, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 87 ГПК України. Ухвали у справі направлялись відповідачу на поштову адресу та за адресою що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2008 р. між ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” (Лізингодавець) та ТОВ Транслайн лімітед»(Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 080730-120/ФЛ-Ю-С (надалі - Договір).

Предметом вказаного Договору є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору) (надалі –майно, предмет лізингу), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона передає або зобов'язується передати другій стороні у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На виконання зобов’язань за Договором позивачем було передано у лізинг відповідачу майно, що підтверджується Актом приймання-передачі майна в користування від 08.09.2008 р., а саме: Екскаватор-навантажувач New Holland B 115, 2008 року випуску.

Відповідно до п. 3.2 Договору загальна вартість майна на момент укладання Договору складає разом з ПДВ 20% - 588750 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1 - 3.4.5 Договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна, винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 3.4.1 - 3.4.5 Договору.

Згідно з п. 3.4.1 Договору Лізингоодержувач здійснює платежі за Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу). Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця.

Коригування розмірів лізингових платежів згідно з пунктами 3.4.1 –3.4.4 цього Договору не призводить до збільшення загальної вартості Майна, відповідно не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують частину вартості Майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів –комісію Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно. (п. 3.4.5 Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов’язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виплату лізингових платежів та заборгував перед Позивачем 365476,62 грн. за період користування предметом лізингу з 21.04.2009 р. по 21.04.2010 р.

Заборгованість за користування предметом лізингу по Договору фінансового лізингу № 080730-120/ФЛ-Ю-С від 11.08.2008 р. відповідачем не погашена, доказів протилежного суду не надано.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки виконання зобов’язань по оплаті лізингових платежів встановлені в Додатку № 1 від 11.08.2008 р. до Договору (Графік сплати лізингових платежів) та за сумами, які складають заборгованість, заявлену до стягнення, є такими, що настали.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача, зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів відповідно до погодженого графіку), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 365476,62 грн., що є заборгованістю по відшкодуванню вартості предмету лізингу та комісією за отримане у лізинг майно з відповідними коригуваннями згідно з умовами Договору фінансового лізингу № 080730-120/ФЛ-Ю-С від 11.08.2008 р.

Поряд з цим, за прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 39073,42 грн. пені, 24946,94 грн. інфляційних витрат, 5718,08 грн. 3 % річних, 23550 грн. штрафу.

Відповідно до п. 11.2.1 Договору за порушення обов’язку зі своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного Договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором, Відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодовує всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за перевіреним судом розрахунком, стягненню підлягають 39073,42 грн. пені, 24946,94 грн. інфляційних витрат, 5718,08 грн. 3 % річних.

Згідно з пунктом 8.2.1 Договору Лізингоодержувач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення Позивачу звіту у формі, встановленій Сторонами (Додаток № 3 до Договору).

Позивач стверджує, що зазначені звіти з 2 кварталу 2009 року по 1 квартал 2010 року відповідачем не подавались, доказів протилежного Лізингоодержувачем до матеріалів справи не надано.

Пунктом 11.2.3 Договору передбачена відповідальність Лізингоодержувача за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно з пунктом 8.2.1 Договору у вигляді штрафу у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості Майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення.

З урахуванням викладеного суд погоджується з розміром штрафу у сумі 23550 грн., заявленим Позивачем до стягнення з Відповідача за ненадання квартальних звітів про стан та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслайн лімітед»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 3, код 33306224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 21, літ. Г, код 33880354) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 365476,62 грн. основного боргу, 39073,42 грн. пені, 24946,94 грн. інфляційних витрат, 5718,08 грн. 3 % річних, 23550 грн. штрафу, 4497,65 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 11.08.2010 р.