Рішення № 10760762, 09.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/31909.08.10 За позовомДочірнього підприємства «ІТЕРА ТРЕЙД»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-інжинірингова фірма «ТОПЕКО»

Простягнення 44746, 99 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:           Руденко Б.Б., дов. № ДП-12/10 від 01.07.2010 р.

Від відповідача:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «ІТЕРА ТРЕЙД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-інжинірингова фірма «ТОПЕКО» про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ТЕК «ІТЕРА УКРАЇНА»44746, 99 грн., з яких: 34463, 98 грн. основного боргу, 8305, 82 грн. інфляційних нарахувань та 1977, 19 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 10-08-11 від 02.06.2008 р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 18.06.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/319 та призначено її розгляд на 09.08.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 07.07.2010 р. від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, у відповідності до якої він просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-інжинірингова фірма «ТОПЕКО»на користь Дочірнього підприємства «ІТЕРА ТРЕЙД»44746, 99 грн. суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних, яку судом було прийнято, враховуючи те, що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 09.08.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 18.06.2010 р. надав витребувані судом документи, а також надав суду заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8305, 82 грн. інфляційних нарахувань та 1977, 19 грн. трьох процентів річних, яку судом було прийнято.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзиву на позов суду не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.06.2010 р., які підтверджують отримання відповідачем ухвали про порушення провадження № 319 від 18.06.2010 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством «ІТЕРА ТРЕЙД»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісно-інжинірингова фірма «ТОПЕКО»(покупець) був укладений договір № 10-08-11 від 02.06.2008 р., відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов’язався передати, а покупець –прийняти і оплатити товар - стальні суцільнометалеві балони для стиснутого газу (метану), які вироблені за замовленням покупця на території Китайської народної республіки, номенклатура, якість, кількість, ціна та вартість якого зазначаються у специфікаціях, що додаються до договору, і являються його невід’ємною частиною.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 8.1. договору № 10-08-11 від 02.06.2008 р., договір набирає сили з моменту підписання та діє до 31 грудня 2008 р., а в частині взаєморозрахунків –до повного їх виконання, із можливою пролонгацією за згодою сторін.

В пункті 3.5. вищевказаного договору визначено, що покупець зобов’язаний повністю вивозити кожну конкретну партію товару, зазначену у відповідних специфікаціях, протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення продавця про готовність передати товар. Датою поставки партії товару враховується дата, зазначена в акті приймання-передачі товару чи іншому документі, який посвідчує приймання-передачі товару.

Відповідно до пункту 3.6. договору № 10-08-11 від 02.06.2008 р., приймання-передача товару здійснюється по кількості. В акті приймання-передачі товару та/чи іншому, підписаному сторонами документі, обов’язково зазначаються кількість та якість переданого товару із зазначенням на відсутність взаємних претензій сторін у випадку передачі товару належної кількості та якості.

Пунктом 4.2. вищезазначеного договору передбачено, що загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, поставленого за даним договором .

На виконання умов договору № 10-08-11 від 02.06.2008 р. Дочірнім підприємством «ІТЕРА ТРЕЙД»було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісно-інжинірингова фірма «ТОПЕКО»товар на загальну суму 34463, 98 грн., що підтверджується накладними № РН-0097 від 06.06.2008 р. - на суму 1992, 00 грн., № РН-0098 від 12.06.2008 р. - на суму 1992, 00 грн., № РН-0099 від 12.06.2008 р. - на суму 22860, 00 грн. та РН-0186 від 04.07.2008 р. –від 7619, 98 грн.

Пунктом 5.2. договору № 10-08-11 від 02.06.2008 р. встановлено, що платежі за даним договором здійснюються прямим банківським переводом на рахунок продавця не пізніше трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури на партію товару, що передається.

Відповідач свої зобов’язання за вищевказаним договором належним чином не виконав, поставлений за накладними № РН-0097 від 06.06.2008 р., № РН-0098 від 12.06.2008 р., № РН-0099 від 12.06.2008 р. та РН-0186 від 04.07.2008 р. товар на загальну суму 34463, 98 грн. не оплатив, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем становить 34463, 98 грн. У своєму листі вих. № 03/10-08 від 06.07.2010 р., направленому на адресу позивача ТОВ «СІФ «ТОПЕКО»підтвердило наявність заборгованості перед Дочірнім підприємством «ІТЕРА ТРЕЙД».

Таким чином, Дочірнє підприємство «ІТЕРА ТРЕЙД»просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-інжинірингова фірма «ТОПЕКО»34463, 98 грн. основного боргу, а також 8305, 82 грн. інфляційних нарахувань та 1977, 19 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 10-08-11 від 02.06.2008 р. щодо оплати поставленого товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобов’язання за договором № 10-08-11 від 02.06.2008 р. належним чином не виконав, грошові кошти за поставлений товар не сплатив.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 34463, 98 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Дочірнього підприємства «ІТЕРА ТРЕЙД»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-інжинірингова фірма «ТОПЕКО»суми основного боргу за договором № 10-08-11 від 02.06.2008 р. у розмірі 34463, 98 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Дочірнє підприємство «ІТЕРА ТРЕЙД»у позовній заяві просило суд також стягнути 8305, 82 грн. інфляційних нарахувань та 1977, 19 грн. трьох процентів річних у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за вищевказаним договором.

У судовому засіданні 09.08.2010 р. представник позивача надав суду заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8305, 82 грн. інфляційних нарахувань та 1977, 19 грн. трьох процентів річних, яку судом було прийнято.

У відповідності до пункту 4 частини 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин позов в частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та річних процентів підлягає припиненню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1011 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 80, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-інжинірингова фірма «ТОПЕКО» (вул. Святошинська, буд. 34, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 35371552) на користь Дочірнього підприємства «ІТЕРА ТРЕЙД»(вул. Чигоріна, буд. 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 32708595) 34463 (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн. 98 коп. основного боргу, 344 (триста сорок чотири) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 181 (сто вісімдесят одну) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження в частині вимог про стягнення з відповідача 8305, 82 грн. інфляційних нарахувань та 1977, 19 грн. трьох процентів річних припинити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.