Рішення № 10760733, 02.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 38/54-14/6202.08.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 38/54-14/62

за позовом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

доШтабу державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп»

провизнання недійсним договору

за участю представників сторін: від позивача- не зявився від відповідача 1- Нагаївська Н.В.

від відповідача 2- Хорошаєв Є.С. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Штабу державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Груп» про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 238/лк від 14.03.2008 р., укладеного між відповідачами.

В обґрунтування предявлених вимог позивач посилається на те, що оспорюваний договір про надання юридичних послуг № 238/лк від 14.03.2008 р. є недійсним, оскільки його було укладено без проведення процедур закупівлі за державні кошти, передбачених Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2009 р. рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2009 р. у справі №38/54 скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2010 р. прийнято справу до свого провадження, призначено розгляд справи на 05.02.2010 р. в судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

Не погоджуючись з постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2009 р., Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи звернулось до Верховного Суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду України від 18.02.2010 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. призначено розгляд справи на 14.05.2010 р., в судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

В судове засідання 14.05.2010 р. представники позивача та відповідача 1 не зявились, вимог ухвали не виконали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача подав суду пояснення та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2010 р. розгляд справи відкладено на 28.05.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2010 р. подав суду письмові пояснення у справі.

Представники відповідачів у судове засідання 28.05.2010 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали не виконали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р. розгляд справи призначено на 02.08.2010 р.

В судове засідання 02.08.2010 р. представник позивача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином в порядку ст. 87 ГПК України.

Представник ТОВ «Експо-Груп»в судовому засіданні заявив суду клопотання про залишення позову без розгляду. Представник Штабу державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України проти залишення позову без розгляду заперечив та заявив суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відхилив клопотання ТОВ «Експо-Груп»про залишення позову без розгляду та клопотання Штабу державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України про відкладення розгляду справи за необґрунтованістю.

Поряд з цим, в процесі розгляду справи представник Штабу державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України підтримав поданий позов, ТОВ «Експо-Груп»проти позову заперечив.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2008 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір про надання юридичних послуг № 238/лк відповідно до умов якого відповідач 1 наймає відповідача 2 як свого юридичного радника для одержання консультацій та надання послуг (виконання робіт) при ліквідації Штаба Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України (надалі - Договір).

Відповідно до п. 3.2. Договору Відповідач 2 зобовязується надавати юридичні послуги Відповідачу 1 в обсязі і порядку, передбаченими цим договором.

Згідно з п. 4.1. Договору Відповідач 1 повинен своєчасно сплачувати рахунки Відповідача 2. Майбутні рахунки будуть виставлятися, виходячи з погодженої вартості послуг (виконаних робіт) між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 згідно з додатками до цього договору. При цьому Відповідач 1 надає повноваження Відповідачу 2 нести розумні витрати, в тому числі й додаткові, повязані з наданням юридичних послуг відповідно до цього договору, які компенсуються окремо. Усі витрати сплачуються відповідно до наданих звітних документів. Всі рахунки Відповідача 2 виставляються в гривнях й оплачуються Відповідачем 1 протягом 7 календарних днів з моменту їх отримання.

Відповідно до п. 4.3. Договору виконання послуг оформляється актом прийому-передачі послуг, який підписується сторонами.

Згідно з п. 5.12. Договір може бути достроково розірваний за домовленістю сторін або при інших обставинах, коли подальше представлення інтересів Відповідача 1 може вважатися сторонами протизаконним або неетичним. Всі неоплачені рахунки Відповідача 2 підлягають оплаті Відповідачем 1 протягом 3-х робочих днів з дня розірвання договору. У випадку дострокового розірвання договору Відповідач 1 погоджується сплатити надані послуги (виконані роботи) на підставі погодинної оплати фактично витраченого Відповідачем 2 на їх надання (виконання) часу, вартість якого визначається за домовленістю сторін, але не може бути меншою 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590.

26 березня 2008 року Відповідач 1 та Відповідач 2 уклали додаток № 1 до Договору, згідно з яким відповідач 1 уповноважує шляхом підписання відповідної довіреності представника відповідача 2 Хорошаєва Євгена Сергійовича, на вчинення дій, направлених на повернення або продаж дебіторської заборгованості Радецького Йосипа Івановича перед Відповідачем 1. Вартість замовленої послуги складає 20 % від розміру дебіторської заборгованості, яка згідно з ухвалою Верховного Суду України від 01.10.2007 р. № 6-9531св07 дорівнює 760000 грн., і підлягає сплаті незалежно від зміни рішення Відповідача 1 відносно заборгованості, в тому числі, але не виключно, шляхом підписання мирової угоди з Радецьким Й.І.

31 березня 2008 року Відповідач 1 та Відповідач 2 уклали додаток № 2 до Договору, згідно з яким вартість замовленої послуги складає 10 % від ціни заявленого позову без врахування зобовязань зі сплати обовязкових платежів на користь держави.

Згідно з додатком № 3 від 31.03.2008 р. до Договору сторони домовились, що Відповідач 2 отримуватиме від Відповідача 1 премію за результатами розгляду справ за позовами до Відповідача 1 в розмірі 20 відсотків від розміру збережених грошових сум Відповідача 1, яка обчислюється як різниця між ціною заявленого позову та фактично присудженим Позивачу розміром виплат.

Позивач вважає, що оспорюваний договір про надання юридичних послуг № 238/лк від 14.03.2008 р. слід визнати недійсним, оскільки його було укладено без проведення процедур закупівлі за державні кошти, передбачених Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГК України для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Згідно з ст. 1 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” державні кошти ? кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбаченіЗаконом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", гуманітарна допомога в грошовій формі, кошти Аграрного фонду, Державного та місцевих фондів енергозбереження, кошти установ чи організацій, створених в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, кошти підприємств, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг.

Згідно з п. 1 ст. 2 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для послуги (послуг) становить або перевищує 20 тисяч гривень. Закупівля підприємствами товарів, робіт і послуг за рахунок інших державних коштів здійснюється з урахуванням таких особливостей: підприємства для закупівлі товарів, робіт і послуг застосовують цей Закон у разі, якщо вартість предмета закупівлі для послуги (послуг) становить або перевищує 50 тисяч гривень; підприємства можуть здійснювати закупівлю шляхом застосування процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) щодо товарів, робіт і послуг, для яких існує постійно діючий ринок, та за умови, що вартість предмета закупівлі не перевищує 100 тисяч гривень у разі закупівлі послуг.

Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.

2 квітня 2008 року Закон України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” втратив чинність та з зазначеної дати почало діяти Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 р. № 274 “Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти” (надалі Тимчасове положення).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що замовник повинен своєчасно сплачувати рахунки виконавця. Рахунки виставляються виходячи з погодженої вартості послуг (виконаних робіт) між замовником та виконавцем згідно з додатками до цього договору.

Так, додатком № 1 до Договору встановлена вартість послуг у розмірі 20 % від розміру дебіторської заборгованості, яка згідно з ухвалою Верховного Суду України від 01.10.2007 р. № 6-9531св07 дорівнює 760000 грн., що складає 154000 грн.

Таким чином, вартість послуг вказана в додатку № 1 до Договору перевищує передбачені Законом України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” вимоги, згідно яких цей закон застосовується, якщо вартість предмета закупівлі становить або перевищує 20000 грн.

Слід зазначити, що додаток № 1 до Договору був укладений 26.03.2008 р., тобто до втрати чинності Законом України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти”.

Так само і додатки № № 2, 3 до Договору були укладені під час дії Закону України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти”(31.03.2008 р.).

Крім того, згідно абз. 3 п. 3 Тимчасового положення державні, у тому числі казенні підприємства, установи та господарські товариства, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства і господарські товариства у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, здійснюють закупівлю в установленому Тимчасовим положенням порядку.

Відповідно до п. 5 Загальних положень Тимчасового положення його застосування здійснюється для всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюється за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше 100000 грн., а робіт - 300000 грн.

Як вбачається із Договору вартість послуг значно перевищує суми вказані Законом України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” та Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 р. № 274 “Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти”, а тому укладенню Договору із додатками повинна була передувати процедура закупівлі.

За таких обставин, твердження позивача про невідповідність Договору вимогам Закону України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” є законними та обґрунтованими, а тому Договір підлягає визнанню недійсним.

Слід зазначити, що вимога про повернення сторін у первісний стан в порядку реституції, позивачем в процесі розгляду справи не заявлялась. В позовній заяві та поясненнях по справі позивач просив суд виключно визнати Договір недійсним. Не піднімалось питання про застосування наслідків недійсності правочину і сторонами Договору.

У звязку з цим, суд виходить із принципу диспозитивності та водночас зазначає, що сторони Договору не позбавлені права звернутися до суду з відповідними вимогами про повернення виконаного за Договором в загальному порядку.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про надання юридичних послуг № 238/лк від 14.03.2008 р., укладений між Штабом Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Експо-Груп”.

Стягнути з Штабу Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України (01030, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55-А, код 33887486) на користь Міністерства з України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (01030, м. Київ, вул. О. Гончара, 55, код 00013528) 42,50 грн. державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Експо-Груп” (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 14, к. 82, код 33400476) на користь Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (01030, м. Київ, вул. О. Гончара, 55, код 00013528) 42,50 грн. державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 09.08.2010 р.