Рішення № 107607061, 01.12.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/4685/22

провадження 2/201/2508/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно отриманих коштів і судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21 липня 2022 року звернулася до суду з позовом до відповідача АТ «Райффайзен Банк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно отриманих коштів і судових витрат. Позовні вимоги не змінювалися, не уточнювалися і не доповнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилається на те, що вона є клієнтом АТ «Райффайзен Банк» і на її рахунку в цьому банку станом на 03 січня 2022 року знаходилися кошти в загальній сумі 200 600 грн. 24 коп.; 29 січня 2022 року вона розмістила на сайті ОЛХ про продаж майна на 4 550 грн., якась особа виявила бажання придбати її товар за запропоновану суму і пройшовши за посиланнями в програмі погодилась на її умови; але 03 січня 2022 року на телефон до неї прийшло повідомлення про списання з її рахунку банком коштів за сплату товару на суму 90 000 грн.. Позивач стверджує, що ніякого розпорядження на списання і перерахування цих коштів нікому не давала, банк це зробив самовільно, без її згоди. Звернулася до банку з питанням з`ясування обставин такого неправильного списання коштів з її рахунку та повернення коштів, але отримала відмову. Вважає, що банком ці кошти списані з її рахунку безпідставно, а отже і відповідати повинен цей банк.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушив її права та інтереси, гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдані збитки. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели. Позивач просила стягнути з відповідача вказану суму коштів у розмірі 90 000 грн. і судові витрати, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Райффайзен Банк» у відзиві на позов позовні вимоги не визнали, вказавши на те, що фактично позивач сам розпоряджається своїм рахунком, банк все робив згідно договору з клієнтом та вимог закону. Ніяких коштів позивача не привласнювали, перерахування були правомірними. Тому позов вважають безпідставним, не доведеним, оскільки їх дії були правомірними, просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

З`ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні з позовної заяви, наданих позивачем документів з`ясовано, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» та має відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 та банківську картку Visa номер НОМЕР_2 . На своєму рахунку № НОМЕР_1 станом на 03 січня 2022 року вона зберігала власні грошові кошти у загальному розмірі 200 600,24 грн., що підтверджується історією по картковому рахунку № НОМЕР_1 з 01 січня 2022 року по 05 січня 2022 року.

Як стверджує позивачка, 03 січня 2022 року вона розмістила оголошення про продаж майна (товару) на сайті OLX «Кроватка детская производство Италия Perla Antico Noce» за посиланням https://www.olx.ua/cl/obyavlenie/krovatka-detskaya-proizvodstvo-italiya-perla-antico-noce- IDJ0x5V.html, ID: НОМЕР_3 за ціною 4 550 грн.. Невідома особа виявила намір придбати товар та запропонувала придбати товар через сервіс «безпечна оплата/доставка OLX», запропонувавши підтвердити продаж товару та приймання коштів в сумі 4 550 грн., перейшовши за посиланням https://olx.saferegulatory.com/ на сайті OLX.

В наступному, 03 січня 2022 року о 14-11 год. на свій мобільний телефон вона отримала повідомлення від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (Raiffeisen) про сплату зі своєї банківської карти Visa *4158 за товар/послугу 90 000 грн.. Але, як стверджує позивач, вона не вчиняла розрядження щодо списання/перерахунку коштів, та не вчиняла будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунку.

Після виявлення факту такого списання коштів позивачка 03 січня 2022 року о 14-21 год. засобами телефонного зв`язку звернулась до банку та повідомила, що шахраї списали з її банківської карти 90 000 грн.. Її заяву було зареєстровано за № 396542, про що їй від банку надійшло смс повідомлення. Цього ж дня вона звернулась до центру підтримки ОЛХ з повідомленням про викрадення грошей з банківської картки під виглядом ОЛХ доставки, де їй повідомили, що сайт, на якому була здійснена оплата, начебто, не має відношення до ОЛХ та рекомендували звернутись до банку та правоохоронних органів.

Після чого. позивачка невідкладно звернулась до правоохоронних органів з повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення. 05 січня 2022 року на підставі її повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення від 04 січня 2022 року слідчим відділом ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022041650000011 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. З ст. 190 КК України. 06 січня 2022 року позивачка повторно звернулась до відповідача з заявою про спірну транзакцію до якої додала докази шахрайського заволодіння коштами. Її звернення було зареєстроване за номером # Д-3. Строк надання відповіді було визначено до 14 січня 2022 року.

19 січня 2022 року, як стверджує позивачка, вона втретє звернулась до відповідача з проханням повернути безпідставно списані кошти та надати їй письмову відповідь стосовно незаконного, на її думку, списання коштів. Але до тепер жодної відповіді на свої звернення відповідачем надано їй не було і безпідставно перераховані банком кошти їй не повернуті. В зв`язку з чим вона і вимушена звернутись за захистом своїх порушених прав, як споживач банківських послуг до суду.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним: відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. З ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта.

Положенням ст.1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року банку разі здійснення не дозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ч. З ст. 1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У рішеннях Верховного суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (ЄДРСРУ № 71807586), 01 лютого 2018 року у справі № 758/7327/14-ц (ЄДРСРУ № 72044195) та від 12 лютого 2018 року у справі № 592/2386/16-ц (ЄДРСРУ № 72199299) досліджувалися питання щодо стягнення з банківської установи на користь споживача (позивача) безпідставно списаних коштів з карткового рахунку.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушив її права та інтереси, гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдані збитки. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 2 ст. 4 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також із дій громадян і організацій, які хоч непередбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують права і обов`язки.

Договір може бути укладений у формі конклюдентних дій - тобто дій, з яких виявляється намір особи укласти договір.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форми досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Встановивши наведені обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що між сторонами не виникли ті правовідносини, про які вказує сторона позивача.

Судом встановлено, що зазначені в позові обставини не відповідають дійсності і спростовують належними доказами, виходячи з наступного.

28 травня 2021 року позивачем було підписано Заяву № СМДРІ-1530851 про акцепт публічної пропозиції /угоди (Заява про акцепт). Відповідно до Заяви про акцепт: Давидова Є.Д., далі-клієнт, підписанням цієї заяви про акцепт приймає (акцептує) публічну пропозицію банка про надання послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в банку, що оприлюднені на сайті банку www.aval.ua (Правила) та висловлює повну та безумовну згоду з її умовами. Також, позивач підтвердив, що безумовно визнає, що публічна пропозиція, ця заява про акцепт, правила, тарифи, заяви разом зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності є договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов`язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документу.

Договір банківського обслуговування (договір) укладається шляхом приєднання та є укладеним з дати підписання клієнтом цієї заяви про акцепт. Всі терміни в цій заяві про акцепт вживаються в значеннях, що наведені в правилах, а якщо вони Правилами не визначені, то вони вживаються у розумінні відповідно до законодавства України або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 2 Заяви про акцепт клієнт погодився з тим, що банк самостійно встановлює Правила та змінює їх редакцію, у тому числі визначає перелік послуг, їх зміст та умови надання, та має право відмовитися від надання послуг. Один раз на місяць банк вносить зміни до Правил, вносить зміни до діючих тарифів, які змінюють умови обслуговування клієнта, в тому числі шляхом встановлення/затвердження нових тарифів, та оприлюднює їх двадцять п`ятого числа кожного календарного місяця на сайті банку та у відділеннях банку. Якщо двадцять п`яте число припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, оприлюднення здійснюється в перший робочий пень, наступним за ним. Змінені Правила, змінені (у тому числі нові) тарифи набирають чинності у відносинах сторін із зазначеної в них дати, але не раніше тридцяти календарних днів з дати їх оприлюднення на сайті банку.

Згідно п. З заяви про акцепт клієнт підтвердив, що ознайомлений та згоден з Правилами та тарифами, що є чинними на дату підписання цієї заяви про акцепт та розміщені на сайті банку, та усвідомлює свої зобов`язання в подальшому ознайомлюватися із змінами до них на сайті банку. Звернення до банку для отримання послуг або вчинення клієнтом інших фактичних дій, спрямованих на отримання послуг, свідчить про згоду клієнта з чинною редакцією Правил та діючими тарифами.

Отже, фактично 28 травня 2021 між банком та позивачем було укладено договір банківського обслуговування.

На підставі договору та заяви про відкриття та ведення карткового рахунку позивача від 28 травня 2021 року, копія якої додана нею до позову, останній було відкрито картковий рахунок (СКР НОМЕР_1) в гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки та емітовано ПК № НОМЕР_2 . При відкритті рахунку відповідно до заяви № 1 позивача від 09 серпня 2021 року його було підключено до послуги «Преміум банкінг».

Окрім цього, відповідно до заяви про акцепт та опитувальника для клієнта

фізичної особи від 28 травня 2021 року, позивач вказала свій фінансовий номер мобільного телефону: НОМЕР_5 (тобто номер телефону на який приходять відповідні повідомлення від Банку, смс про операції і т.д.). Фінансовий номер мобільного телефону: НОМЕР_5 зареєстрований в 3DSecure - 06 вересня 2021 року.

03 січня 2022 року позивачка засобами телефонного зв`язку через чат банку «Raiffeisen» о 14:18 повідомила банку про те, що шахраї викрали її кошти з рахунку в розмірі 90 000 грн.. Відповідне звернення позивачки було оформлено в заяву на спірну транзакцію № 396542 та банком було повідомлено позивачку в смс-повідомленні, що протягом 10 днів буде надана відповідь.

Інформація про те, що заява позивачки про спірну транзакцію № 396542 була

прийнята банком та зареєстрована, про прийняття та реєстрацію Заяви D-З від

06 січня 2022 року та те, що вони була в роботі додається у вигляді інформації з ПЗ банку SalesBase про направлені смс- повідомлень позивачу з відповідним текстом.

По факту отримання вказаної вище заяви позивачки про спірні транзакції відповідальними підрозділами банку було проведено перевірку та встановлено, що всі оскаржувані позивачкою транзакції були здійснені з використанням реквізитів ПК позивачки № НОМЕР_2 . Вивченням історії авторизації по ПК позивача було встановлено, що оскаржувані операції проведені на сайті платіжного сервісу «SMARTPAY», що підтримує технологію захищеної електронної комерції 3-D Secure, тобто з введенням OTP-паролей, що унеможливлює процедуру оскарження таких операцій згідно правил МПС, оскільки вважається що всі трансакції вчинені з вірним зведенням OTP-паролей, та є операціями особисто санкціонованими клієнтом.

Відповідно до інформації з ПЗ банку SalesBase, 19 січня 2022 року на номер мобільного телефону НОМЕР_5 надійшло повідомлення про те що «Банк проаналізував Вашу спірну трансакцію № 396542. Повідомляємо, що на жаль, немає підстав для повернення коштів». Надано скріншот з ПЗ банку, з якого вбачається, що спірна операція від 03 січня 2022 року на суму 90 000 грн. по картці № НОМЕР_2 була проведені із застосуванням захищеної технології електронної комерції 3-D Secure Raiffeisen BANK

Для проведення вказаної операції в мережі Інтернет позивачка повинна була ввести 1) номер платіжної карти, 2) строк її дії (в деяких

випадках CVV2/CVC2- код), а також в зв`язку з тим, що оспорювана операція були

проведена на сайті, які підтримують систему захисту платежів 3-D Secure, позивачка

якимось чином розголосила 3) ОТП-пароль для підтвердження проведення вказаної

операції третім особам.

Окрім цього, в своєму позові позивачка не вказує про те, що її платіжна картка та номер телефону були втрачені чи викрадена, тобто картка фізично знаходилась у позивачки, і вона це підтверджує. 13 січня 2022 року листом № 97-5-4/89 банком було надано попередню відповідь на заяву про спірну транзакцію № Д-3 від 06 січня 2022 року про те, що заява про спірну транзакцію розглядається і що орієнтовний час надання відповіді 10 лютого 2022 року. 27 січня 2022 року листом № 97-5-4/207 банком було надано відповідь на заяву позивачки про незаконно списані кошти в сумі 90 000 грн. від 19 січня 2022 року про те, що банк не має можливості оскаржити проведену операцію, так як вона була виконана засобами системи 3-D Secure з введенням ОТП паролю.

З метою додаткового доведення банком факту проведення клієнтом операції з використанням вказаної вище технології захисту представник банку 30 серпня 2022 року листом № 194-1/146 звернувся з адвокатським запитом до Українського процесінгового Центру з проханням надати: Інформацію про здійснені 03 січня 2022 року по платіжній картці ОСОБА_1 № НОМЕР_2 транзакції із зазначенням наступної інформації: дата та час проведення транзакцій, номер ПК, найменування торгової точки, код торгової точки (МСС), валюта, сума трансакції, залишок коштів на рахунку, авторизаційний код відповіді (з розшифровкою коду по тексту довідки), місце проведення операції (інтернет, банкомат, термінал), вказати чи вводились ПІН код, CW код, ОТР паролі, інші реквізити карти, тощо.

Український процесінговий центр (УПЦ) - уповноважений платіжною системою спеціалізований обчислювальний центр, який забезпечує інформаційну та технологічну взаємодію між учасниками розрахунків. Процесинговий центр містить дані про членів платіжної системи, забезпечує обробку запитів на авторизацію. обробку протоколів транзакцій. які фіксують дані про зроблені за допомогою карток платежі і видачу готівки. Кожна платіжна система розрахунків за платіжними картками накладає свої вимоги на процесінгові центри, які здійснюють обробку операцій за платіжними картками. VISA та MasterCard - вимагають сертифікації платіжними системами як процесора третьої сторони.

Також, згідно записів з авторизаційної системи банківського ПЗ призначеного для відправки смс повідомлень про здійснені операції (3DAcsServer) було встановлено, що в дату проведення спірної операції 03 січня 2022 року на фінансовий номер телефону позивачки вказаний у заяві про акцепт 099-483-34-97 направлялись смс- повідомлення послуги М-банкінг в 14:05 годин щодо здійснення даної операції на суму 90 000 грн. Тобто клієнтка була проінформована про проведення операцій по її рахунку, та могла в будь який час відмовитися від їх проведення, однак цього не зробила.

Як вбачається з скрін-шотів з ПЗ банку в 14:05 на мобільний номер телефону позивача НОМЕР_5 надійшло повідомлення про здійснення платежу в сумі 90 000 грн. В 14:07 було здійснено підтвердження викання платежу в сумі 90 000 грн. Full 3- D Secure (тобто введено відповідний 6-ти значний код який надійшов на номер телефону позивачки для підтвердження платежу).

Згідно правил міжнародних платіжних систем (МПС) 3-D Secure - це процедура електронної ідентифікації ПК, яка передбачає здійснення операції оплати товарів, робіт та послуг з використанням реквізитів ПК в мережі Інтернет лише після введення ОТП-пароля, тобто через проведення додаткової ідентифікації держателя платіжної картки через обов`язкове введення держателем картки одноразового пароля, який в ході операції автоматично надсилається банком в SMS-повідомленні на номер мобільного (фінансового) номеру телефону такого держателя.

З метою додаткового доведення банком факту направлення смс-повідомлень на номер позивачки представник банку звернувся з адвокатським запитом до ПрАТ «ВФ Україна», що є мобільним оператором номеру позивача, з проханням надати: інформацію про всі направлені від імені АТ «Райффайзен Банк» (Raiffeisen) 03 січня 2022 року (з 00:00 год до 24:00 год) на номер користувача мобільного телефону НОМЕР_5 SMS- повідомлення з ОТР паролями для проведення трансакцій та SMS-повідомлень послуги М-банкінг із зазначенням статусу доставки (доставлені/недоставлені).

Таким чином, оскільки проведеною банком перевіркою було встановлено, що оскаржувана операція була здійснена з відома позивачем та на сайті компанії, що підтримує технологію захищеної електронної комерції 3-D Secure, що унеможливлює скарження вказаних операцій за правилами МПС та відшкодування коштів, позивачці правомірно було відмовлено у задоволенні заявки про спірну транзакцію.

Правомірність відмови банку у відшкодуванні позивачці коштів за спірною транзакцією обґрунтовується нормами чинного законодавства, Правилами МПС та договором укладеним між клієнтом та банком.

Відсутні і правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з банку 90 000 гривень. Щодо зобов`язань банка забезпечити клієнту безперешкодне користування власним рахунком.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до статті 1068 Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За правилами статті 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що містяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його

невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання

(неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Отже, з зазначених вище норм вбачається, що банк гарантує клієнту право безперешкодного розпорядження грошовими коштами на його рахунку та приймає на себе обов`язок перераховувати з його рахунка грошові кошти в порядку, передбаченому договором банківського рахунка або законом.

Щодо зобов`язань клієнта забезпечити збереження інформації, що дає можливість розпоряджатись коштами на рахунку від доступу третіх осіб.

Згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.

28 травня 2021 року позивачем було підписано Заяву № СМБРІ- 1530851 про акцепт Публічної пропозиції /угоди чим договір банківського обслуговування.

Згідно п. З Заяви про акцепт клієнт підтвердив, що ознайомлений та згоден з Правилами та Тарифами, що є чинними на дату підписання цієї Заяви про акцепт та розміщені на сайті банку, та усвідомлює свої зобов`язання в подальшому ознайомлюватися із змінами до них на сайті банку. Звернення до банку для отримання послуг або вчинення клієнтом інших фактичних дій, спрямованих на отримання послуг, свідчить про згоду клієнта з чинною редакцією правил та діючими тарифами.

Станом на дату проведення спірних операцій (03 січня 2022 року) були чинними Правили банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк» розміщені на офіційному сайті банку та оприлюднено 15 листопада 2021 року за посиланням: https://raifreisen.ua/storage/files/TOles-251221-1 .pdf (діяли в період з 25 грудня 2021 року по 28 січня 2022 року).

Правила відкриття та обслуговування поточних та карткових рахунків визначені Розділом 2 цих правил. Відповідно до статті 1 Розділу 2 Правил терміни та скорочення у правилах вживаються у наступних значеннях. Авторизація - процедура отримання дозволу банка на проведення операції з використанням ПК, Держатель ПК - фізична особа (у тому числі клієнт або довірена особа клієнта), яка на законних підставах використовує ПК для ініціювання переказу коштів з карткового рахунку або здійснює інші операції з її застосуванням. Картковий рахунок - поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися: використанням електронних платіжних засобі (платіжних карток). Негайно - найкоротший строк протягом робочого дня, в який мають здійснюватися (відбуватися) відповідні дії, з моменту настання підстав для їх здійснення. ОТП-пароль - оригінальний одноразовий числовий пароль, що направляється на номер мобільного телефону Держателя ПК , відносно якої активовано 3D-Secure та введенням якого здійснюється завершення операції оплати товарів, робіт та послуг з використанням Реквізитів ПК в мережі Інтернет. Реквізити ПК - нанесені на ПК в графічному вигляді дані, зокрема номер ПК, строк дії ПК, СУУ2\СУС2-код, тощо, які дають змогу ідентифікувати ПК та/або її держателя в момент здійснення операції з ПК. Спірна операція - операція з використанням ПК/Реквізитів ПК (крім здійснених на підставі доручення клієнта через систему «Райффайзен Онлайн» операцій), факт здійснення або результат якої оскаржується Клієнтом. Шахрайська операція - операція, яка здійснюються з використанням ПК без дозволу держателя, або з використанням дубляжу ПК чи інформації про реквізити ПК, використані без дозволу держателя. Шахрайська операція може здійснюватися по втраченій/викраденій/підробленій ПК, а також з використанням отриманих шахрайським шляхом даних про реквізити ПК, необхідних для здійснення операції. 3-D Secure - процедура електронної ідентифікації ПК, яка передбачає здійснення операції оплати товарів, робіт та послуг з використанням реквізитів ПК в мережі інтернет лише після введення ОТП-пароля. СУУ2\СУС2-код - три надруковані цифри на зворотній стороні ПК.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 статті 4 Розділу 2 Правил клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках за винятком випадків та відповідно до вимог, визначених законодавством України та Правилами. Клієнт здійснює розпорядження коштами на поточних рахунках на підставі належним чином оформлених розрахункових документів, а стосовно коштів на карткових рахунках - з використанням платіжної картки.

Пунктом 8.2.1 статті 8 Розділу 2 Правил визначено, що всі операції, здійснені з фізичним пред`явленням ПК/без фізичного пред`явлення ПК із застосуванням/без застосування ПІН коду, у тому числі ПІН-коду платіжного гаманця та/або реквізитів ПК, із введенням ОТП-паролю, у тому числі довіреними особами клієнта, безумовно визнаються клієнтом як такі, що здійснені ним свідомо, особисто підписані та спрямовані клієнтом на вчинення правочину та/або розпорядження коштами на картковому рахунку.

Пунктами 8.2.2, 8.2.3 статті 8 Розділу 2 Правил передбачено, що клієнт зобов`язаний безумовно виконувати вимоги Правил, «Інструкції щодо користування платіжними картками АТ «Райффайзен Банк» (Додаток № 2 до Правил), правил Платіжних систем та законодавства України з питань здійснення операцій з використанням ПК, зокрема: не використовувати ПК у цілях, що суперечать законодавству України, Правилам, «Інструкції щодо користування платіжним картками АТ «Райффайзен Банк» (Додаток № 2 до Правил), зокрема, не використовувати ПК для проведення операцій, пов`язаних з підприємницькою діяльністю; забезпечити належне зберігання ПК, не розголошувати ПІН-код, у тому числі ПІН-код платіжного гаманця, слово - пароль, СУУ2/СУС2-код, ОТР-паролі та не передавати ПК у користування третім особам, у тому числі не передавати ПК для її активації та/або встановлення ПІН-коду; не розголошувати реквізити ПК; забезпечити належний контроль за мобільним телефоном із SIM-картою; забезпечити належний контроль за мобільним пристроєм із встановленим

мобільним додатком «Платіжний гаманець «Raiffeisen Рау». У разі втрати (крадіжки тощо) ПК/мобільного телефону із SIM-картою, мобільного пристрою із встановленим мобільним додатком «Платіжний гаманець «Raiffeisen Рау», компрометації ПК (розголошення ПІН-коду, у тому числі ПІН-коду платіжного гаманця/ОТП-паролю/реквізитів ПК, виникнення підозри, що ПІН-код, у тому числі

ПІН-код платіжного гаманця/реквізити ПК сталі відомі третім особам, зокрема під час

здійснення операції з ПК тощо), а також у разі виявлення спірних операцій, клієнт має

виконувати вимоги підпункту 8.7.1. пункту 8.7. Статті 8 Розділу 2 Правил. Якщо в

процесі здійснення моніторингу у банка виникає підозра, що операція є шахрайською,

банк має право в телефонному режимі звернутися до клієнта на номер його телефону з

метою підтвердження такої операції. В цілях безпеки здійснення операцій з ПК, банк

радить клієнту шляхом звернення до Інформаційного центру повідомляти банк про

намір використовувати ПК для здійснення операцій за межами території України. На

підставі такого повідомлення, банк вносить ПК до списку платіжних карток, які

використовуватимуться для здійснення операцій за межами території України.

В свою чергу, п.п 8.7.1, 8.7.2 статті 8 Розділу 2 Правил встановлено, що у разі

компрометації ПК (розголошення ПІН-коду /ОТП-паролю/реквізитів ПК, виникнення

підозри, що ПІН-код /Реквізити ПК сталі відомі третім особам, зокрема під час

здійснення операції з ПК тощо), а також у разі виявлення спірних операцій, банк має

бути негайно повідомлений: (а) шляхом звернення клієнта до Інформаційного центру з

обов`язковим проходженням процедури ідентифікації. З повідомленням про

необхідність заблокувати ПК клієнта мають право звернутися до Інформаційного

центру банка треті особи, які знайшли ПК клієнта або які повідомляють про неможливість клієнта особисто зателефонувати до Інформаційного центру (за станом

здоров`я, з причин технічної неспроможності тощо). При такому зверненні клієнт/треті

особи мають назвати номер ПК або іншу інформацію на вимогу банку з метою

визначення ПК, яку необхідно заблокувати; (б) шляхом звернення клієнта до відділення

банку з відповідною письмовою заявою; (в) шляхом надання клієнтом банку

розпорядження щодо внесення ПК до Стоп-списку за допомогою системи «Райффайзен

Онлайн» (відповідно до пункту 5.1. Статті 5 Розділу 4 Правил).

Після отримання банком передбаченого цим пунктом повідомлення, банк вносить ПК до Стоп-списку, в результаті чого ПК блокується для здійснення операцій (крім операцій, які не потребують авторизації).

Відповідно до правил Платіжних систем банк має право на підставі заяви клієнта

про виявлення спірної операції здійснювати оскарження таких операцій. Згідно правил

платіжних систем заява клієнта про виявлення спірної операції не може бути

розглянута платіжними системами якщо така заява подана пізніше дев`яноста днів з

дати списання коштів з карткового рахунку в результаті спірної операції (якщо така

операція здійснена в мережі банк) або пізніше сорока днів з дати списання коштів з

карткового рахунку в результаті спірної операції (якщо така операція здійснена в

мережі інших банків), а також в інших випадках, передбачених правилами платіжних

систем.

Відповідно до Правил платіжних систем оскарження операцій проведених з застосуванням технології захисту З D Secure та вірним введенням ОТП паролів є неможливим, оскільки операції вважаються такими, що здійснені безпосередньо клієнтом та не підлягають оскарженню.

Відповідно до п. 5.2.5. Додатку 2 до Правил, з метою попередження можливого шахрайства при здійсненні операцій оплати товарів, робіт та послуг з використанням ПК в мережі Інтернет, держателю ПК необхідно активувати 3D-Secure. Технологія ЗО- Secure передбачає, що при ініціюванні держателем операцій оплати товарів, робіт та послуг з використанням ПК в мережі Інтернет через сайти, що підтримують 3D- Secure, на номер мобільного телефону держателя буде направлений оригінальний одноразовий числовий пароль - ОТП-пароль, лише після введення якого операція оплати товарів, робіт та послуг має завершитися успішно.

Відповідальність банку та клієнта визначена Розділом 8 Правил. Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Розділу 8 Правил при отриманні послуг банку з відкриття та обслуговування карткових рахунків, обслуговування платіжних карток клієнт несе відповідальність: 1.7.1 за операції, здійснені з фізичним пред`явленням ПК/без фізичного пред`явлення ПК, із застосуванням/без застосування ПІН-коду, у тому числі ПІН-коду платіжного гаманця та/або реквізитів ПК, із введенням ОТП-паролю, включаючи операції, здійснені довіреними особами клієнта, 1.7.2 за операції, ініційовані за допомогою ПК у випадку втрати (крадіжки тощо) ПК/мобільного телефону із SIM-картою, мобільного пристрою із встановленим Мобільним додатком «Платіжний гаманець «Raiffeisen Рау», компрометації ПК (розголошення ПІН-коду, у тому числі ПІН-коду платіжного гаманця/ОТП- паролю/реквізитів ПК, виникнення підозри, що ПІНкод, у тому числі ПІН-коду платіжного гаманця/реквізити ПК сталі відомі третім особам, зокрема під час здійснення операції з ПК тощо), якщо такі операції були здійснені без повідомлення банку про втрату ПК, її компрометацію, а також до отримання банком такого повідомлення; 1.7.3 за можливе розголошення інформації за картковим рахунком, переданої банком із застосуванням незахищених каналів зв`язку (із використанням мережі Інтернет, телефонних мереж, пошти тощо), за винятком випадків технічної несправності банкоматів банку; клієнт не несе відповідальності за неналежний переказ, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність клієнта призвели до втрати ПК, розголошення ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію.

Згідно із п. 14-.12 от. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (Закон про платіжні системи) користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Пунктом 14.16 статті 14 Закону про платіжні системи визначено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором.

До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.

Крім того, загальні вимоги Національного банку України до емісії банками, філіями іноземних банків (банки) спеціальних платіжних засобів (карток) і визначення порядку здійснення операцій з їх використанням встановлює Положення про порядок емісії платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене Постановою Правління від 05 листопада 2014 року №705 (Положення 705).

Відповідно до п. 1 розділу VI Положення 705 користувач зобов`язаний використовувати спеціальний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Відповідно до п. 6 розділу VI Положення 705, Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором.

До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк (зазначена норма Положення 705 ґрунтується на нормах ст. 14.16 Закону про платіжні системи)

Відповідно до п. 9 розділу VI Положення 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем ( прим, а отже несе в разі фізичного пред`явлення картки) або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного

засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми

діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої

інформації, яка має змогу ініціювати платіжні операції.

В даному випадку, проведення спірної операції, по якій позивачка просить стягнути з банку кошти, стало можливим саме завдяки діям позивачки, яка якимось чином розголосила шестизначний одноразовий пароль (ОТП) на підтвердження проведення операції, що надійшло від банку на її фінансовий номер невідомим особам.

Зазначене підтверджується скрін-шотами, доданими позивачем до позовної заяви, в яких вона підтверджує, що шахраї ввели її в оману, коли вона продаючи дитяче ліжечко, зайшла за посиланням для оплати нібито на сайті ОЛХ, яке було надано позивачці шахраями, що вона там пройшла «верифікацію» ввівши дані її платіжної карти та код який надійшов їй смс-повідомленням.

Отже, сама позивачка своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію по її картці.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що спірна операція в сумі 90 000 грн по ПК позивачки була здійснена в мережі Інтернет з електронною ідентифікацією платіжної картки позивачки, на сайті підприємств, що підтримують технологію захищеної електронної комерції Д-3 Смартплей та відповідно позитивною авторизацією, зважаючи на те, що саме дії позивачки з надання стороннім особам ОТП паролів сприяли можливості ініціювати успішні платіжні операції, підстави для відшкодування банком коштів по спірній трансакції відсутні.

Слід зауважити, що посилання позивача у позові, що «вона не вчиняла розпорядження щодо списання /перерахування коштів та не вчиняла будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунку» не відповідає дійсності, оскільки спростовується беззаперечними доказами її участі у спірній операції.

Щодо безпідставності посилань на зазначену у позові практику Верховного суду.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що її позиція відповідає практиці Верховного суду у спорах з аналогічними правовідносинами. При цьому вона посилається на постанову Верховного суду від 27 січня 2021 року по справі № 210/1242/18, постанову Верховного суду від 23 січня 2018 року по справі №202/10128/14-ц, та від 12 лютого 2018 року по справі №592/2386/16-ц.

Однак, висновки Верховного суду здійснений у вказаній позивачем справі не може бути застосований у даному спорі, оскільки обставини даної справи, що розглядається не є аналогічними обставинам справ, на рішення у яких посилається позивач.

Зокрема, у Постанові Верховного суду від 13 листопада 2019 року по справі № 757/70213/17 Верховний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та зазначив наступне: «Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА і, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що відповідальність Банку за зняття коштів з картки настає після її блокування, а до того моменту банк, зважаючи на укладені умови договору та встановлені правила, не має права обмежувати дії позивача, контролювати процедуру зняття коштів з картки, збереження її у позивача. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Судами встановлено, що після повідомлення позивачем працівників банку про викрадення картки, відповідачем заблоковано картку, тобто вчинено всі дії відповідно до вимог чинного законодавства. До моменту повідомлення позивача про викрадення картки, у Банка відсутні підстави для обмеження користувача послугами [....] Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в зв`язку із відсутністю підстав.»

Таким чином, наведена у цій справі позиція банку щодо відсутності підстав для зарахування банком коштів позивачці повністю відповідає судовій практиці Верховного суду та саме вона має бути застосована у даному спорі. Обставини даної судової справи є не тотожними з обставинами у справах, які розглядалися Верховним судом.

У даному спорі позивачка власними діями сприяла списанню коштів з її рахунку, оскільки добровільно розголосив інформацію, що дало змогу шахраям провести операції по її рахунку. Це підтверджується і інформацією зазначеною в позовній заяві самою Позивачкою і в додатках до позову (скрін-шотами переписки з шахраями) в яких іде мова про авторизацію позивачки на сайті шахраїв https://olx.saferegulatory.com та перепискою с сервісом OLX, які повідомили що посилання сайт для оплати по якому перейшла позивачка не є офіційним сайтом для оплати OLX, проходження верифікації» на цьому сайті, запитуванням у шахраїв, як ця система оплати працює. Тобто своїми діями позивачка самостійно сприяла незаконному списанню коштів в розмірі 90 000 грн..

Це також підтверджується тим, що згідно інформації з ПЗ банку платіж в сумі 90 000 грн. був виконано за допомогою системи 3-D Secure, тобто з введенням 1) номеру платіжної карти, 2) строк її дії (в де-яких випадках CVV2/CVC2- код), та 3) ОТП- пароль для підтвердження проведення вказаної операції який в даному випадку надійшов у вигляді смс-повідомлення.

Окрім цього, платіжна картка позивачки № № НОМЕР_2 . не вибула з її володіння. Отже, згідно наведеної самою позивачкою Постанови ВС, суд у даному спорі встановивши, що позивачка, сама сприяла незаконному використанню іншої інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції, повинен відмовити у позові в повному обсязі.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі : щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Все вищевикладене переконливо засвідчує, що вимоги позивачки є безпідставними, не ґрунтуються на нормах матеріального права, не відповідають судовій практиці Верховного суду, а відтак підстави для їх задоволення судом віл сутні.

Щодо вимог позивачки про стягнення з Банку витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до 4. ст. 82 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Позивачка в позовній заяві однією із вимог зазначає стягнення з банку витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн., при цьому жодного доказу про те, що дана професійна правнича допомога є надавалась не додала до позовної заяви та при цьому не вказала про причини не подання вказаних доказів.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах або отримане однією зі сторін майно у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Таким чином, застосування статті 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мата місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів передбачено визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, припинення правовідношення.

Відповідно до ч. 1, 2 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування.

Згідно ст. 610 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем не надано доказів ані порушення відповідачем своїх зобов`язань, ані вини відповідача в їх порушенні.

Ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 «Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» ЦК України: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України - 1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. 2. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. 3. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Позивач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права відповідача. Однак, таких доказiв позивачем до суду не надано.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно позивача по незаконним (з точки зору позивача) діям відносно нього по сумі коштів та їх повернення, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов`язань стосовно цих позовних вимог є припущенням.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на своїх позовних вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджені.

При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до АТ «Райффайзен Банк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно отриманих коштів і судових витрат відмовити.

Таким чином, викладені позивачем обставини не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, позовна заява не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 22, 202, 204, 207, 218, 510, 526, 527, 530, 611, 625, 627, 1212, 1213 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно отриманих коштів і судових витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -