Рішення № 107606227, 14.11.2022, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/18731/21

пр. № 2/759/533/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2021 р. Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 57678 грн 61 коп. та судовий збір у сумі 2270 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.05.2019 між сторонами було укладено кредитний договір №1001311021601 відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 50000 грн 00 коп. строком на 24 місяці, що підтверджується заявою про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, та меморіальний ордер N TR.352211984.26417.8810 від 15.05.2019, а відповідач зобов`язалася у порядку та на умовах, що визначені у договорі повертати кредит, виплачувати проценти, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі, однак у порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, у результаті чого станом на 14.05.2021 має прострочену заборгованість.

У жовтні 2021 ОСОБА_1 через канцелярію суду подала зустрічний позов, в якому просила визнати недійсним кредитний договір №1001311021601 від 15.05.2019 з моменту вчинення та застосувати наслідки недійсності правочину.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, які визначені ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Ухвалою суду від 25.08.2021 у справі відкрито провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У жовтні 2021 р. від відповідача надійшла заява про перехід з спрощеного провадження без виклику сторін у спрощене провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду від 08.10.2021 суд постановив перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

21.10.2021 ухвалою суду призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу (а.с. 84-86).

30.03.2022 на адресу суду надійшли матеріали цивільної справи ун. № 759/18731/21 без виконання, у зв`язку з несплатою вартості експертизи.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 18.04.2022 відкладено розгляд справи без визначення наступної дати судового засідання у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

20.06.2022 ухвалою судді від 20.06.2022 призначено справу до судового розгляду на 06.09. 2022 о 11 год. 00 хв.

Представник позивача за первисними позовними вимогами і одночасно представник відповідача за зустрічними позовними вимогами у судове засідання не з`явився у матеріалах справи міститься заява в якій він підтримує первісні позовні вимоги, та проти зустрічного позову заперечував у повному обсязі, просив слухати справу без його участі (а.с. 211, 228).

Відповідач за первісними позовними вимогами та одночасно позивач по зустричним позовним вимогам у судове засідання повторно не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не поведомлено (а.с. 234-235, 238-239).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 15.05.2019 між ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №1001311021601 видано кредит у суму 50000 грн 00 коп. меморіальний ордер N TR.352211984.26417.8810 від 15.05.2019 (а.с. 12).

21.12.2018 ПАТ «Перший Український міжнародний банк» змінило тип товариства з публічного на акціонерне.

21.10.2020 за вих. №1061 ПАТ «Перший Український міжнародний банк» надіслав на адресу ОСОБА_1 вимогу про повернення боргу (а.с. 13).

У порушення умов договору відповідач своїх зобов`язань не виконала, у результаті чого утворилася заборгованість станом на 14.05.2021 за кредитом у розмірі 57678 грн 61 коп (а.с. 15-16).

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та ст.ст. 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак, боржником не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується розрахунком суми заборгованості по договору.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як вбачається із заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, встановлено порядок повернення кредиту, а саме: платежі з повернення кредиту, здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та терміни, визначених цією заявою у розмірі 2083 грн 23 коп. та відсотки за користування кредитом.

Зі змісту спірного договору вбачається, що позивача по зустрічному позову, перед укладенням кредитного договору було в письмовій формі ознайомлено як з умовами договору, так і з сукупною вартістю кредиту. Позивач за зустрічним позовом знала про вищевказані договірні умови і свідомо погоджувалася з ними.

Підтвердження того, що позивач по зустрічному позову погодилася з умовами спірного договору є те, що вона сплачувала кредитні кошти добровільно протягом певного часу, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 14.05.2021 останній платіж в погашення основного боргу, відсотків та комісії був внесений позичальником 15.04.2021 у розмірі 1995 грн 00 коп., тобто позичальник на протязі двох років сплачувала заборгованість за кредитом відповідно до графіку, погоджувалася з ними та не оспорювала.

Крім того у разі незгоди з умовами кредитного договору позичальник мав можливість скористатися правом, визначеним ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Також твердження позивача по зустрічному позову, що відповідно до ч.1-5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, які визначені ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є безпідставним, оскільки кредит надавався на споживчі потреби без забезпечення виконання зобов`язань.

Згідно ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов. А згідно ст. 938 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

У викладених абзацах 4, 6, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначається, детальний опис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значені та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р. де зазначено, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, ЦК (ст.ст. 215, 1048-1052, 1054-1055) ст. 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір має укладатися у письмовій формі 9 ст. 1055); недодержання письмової форми тягне за собою його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судові практику цивільних справ про визнання правочині недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених ч. 1 ст. 215 ЦК України та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся, що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однією його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст.ст. 536, 638, 1056-1 ЦК України).

У даному випадку, наявність підписаного правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин, і що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому. Також договір укладений у письмовій формі. Він підписаний повноваженими особами, містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були погоджені сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушенні, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції, принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач, будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної, та своєчасної інформації. Про відповідну продукцію, та ціну продукції, визначено належним. У цьому випадку, суд може задовольнити позовну вимогу про визнання порушеним права позивач як споживач фінансових послуг.

Крім того, що відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судові практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наголошено, що перебіг позовної давності, щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зазначене свідчить, що змістом цієї норми, для визнання початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її права.

При цьому момент обізнаності позивача по зустрічному позову про порушення його прав або можливість такої обізнаності, слід розглядати через призму його фактичної обізнаності, оскільки норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав. Саме такий правовий висновок висловив Верховний Суд України в постанові від 29.10.2014 по справі №6-152цс з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, яка згідно з ч. 1 ст. 417 ЦПК України, обов`язковою до застосування судами України.

Таким чином, доводи позивача у зустрічному позові, що в оспорюваному договорі відсутні істотні умови, суд вважає необґрунтованими, оскільки із змісту кредитного договору вбачається, що в ньому зазначені мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення позичальника, відсоткові ставки, порядок оплати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Отже, позивачем по зустрічному позові не доведено та не надано доказів, не було їх встановлено і під час розгляду справи в суді, які б стали підставою для визнання правочину (кредитного договору) недійсним.

Зміст вищезазначеного кредитного договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України, не підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Всупереч правилам п.п. 4, 5, ч. 2 ст 175 ЦПК України, п. 7 Постанови ВСУ № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позивач у своєї позовної заяві викладає лише позовні вимоги, але не зазначає доказів, що підтверджують кожну обставину, на яку він посилається.

Верховний Суд України в своїй постанові від 31.10.2012 в справі №6-53цс12 зробив висновок про те, що «особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способом захисту суб`активних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника».

Позивачем по зустірчному позову не надано належніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог та порушення його особистого права.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 417 ЦПК України, судова практика повинна відповідати наведеному рішенню касаційної інстанції.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача по зустрічному позову є такими, що не обґрунтовані на законі, не доведені матеріалами справі та такими, що не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник своїх зобов`язань за договором належним чином не виконував, перестав сплачувати щомісячні платежі з погашення кредиту та процентів.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, враховуючи те, що відповідачем не було належним чином виконано умови вищезазначеного кредитного договору, а також ним не було спростовано вищезазначених позовних вимог позивача на підставі чого первісна позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 2270 грн 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203, 207, 215, 261, 525, 526, 530, 627, 628, 1049, 1050, 1054-1055, 1056-1 ЦК України; 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829) суму заборгованості у розмірі 57678 грн (п`ятдесят сім тисяч шістсот сімдесят вісім гривень) 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829) судовий збір по справі у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят гривень) 00 коп.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Оксана УЛ`ЯНОВСЬКА

Повний текст судового рішення складено 16.11.2022