Рішення № 10760619, 12.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/75212.08.10 За позовом Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від

наслідків Чорнобильської катастрофи

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія

"Велес"

2. Державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України

про визнання недійсною додаткової угоди

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивача Біленко В.І., Нагаївська Н.В., Лябах О.О. предст.,

Від відповідачів 1. Кобець І.А., Шевчук А.С., Коваль О.В. предст.,

2. Біленко В.І. предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 15.12.2008 № 4 до договору № 31 від 27.07.2007, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" та Державним авіаційним підприємством "Карпати-Авіа" МНС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірну додаткову угоду, якою було пролонговано дію договору до 28.12.2009, було укладено без погодження із позивачем в порушення вимог законів України "Про оренду державного та комунального майна", "Про управління обєктами державної власності", наказу Фонду державного майна України від 13.10.2004 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна". Позивач також послався на порушення наказу МНС від 07.06.2007 № 405 "Про передачу авіаційної техніки".

Відповідачі позовні вимоги заперечують, вказуючи, що права позивача оспорюваним правочином не порушені, рішення у цій справі, в разі його задоволення ніяким чином не відновить права позивача.

Заявлені 12.08.2010 представником відповідача-1 клопотання про зупинення провадження у справі, відкладення розгляду справи та залучення третьої особи не підлягають задоволенню з огляду на їх безпідставність та направленість на затягування строку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2007 Заступник Міністра МНС України видав окреме доручення, адресоване начальнику Державної авіаційної пошуково-рятувальної служби Рунаєву І.В., командиру Спеціального авіаційного загону Сліпченку В.В., директору ДП "Карпати-Авіа" Гарагоничу Г.О. "Про попереднє погодження договорів на проведення господарської діяльності". Відповідно до зазначеного документу з метою упорядкування та контролю за здійсненням господарської діяльності підприємствами та установами, підпорядкованими МНС України, останнім доручається здійснювати господарську діяльність, в тому числі передачу в оренду повітряних суден, відповідно до чинного законодавства України після письмового дозволу керівництва МНС; обовязково погоджувати договори щодо здійснення господарської діяльності, в тому числі й передачу в оренду повітряних суден, з Департаментом економіки і фінансів та Державною авіаційною пошуково-рятувальною службою.

07.06.2007 Позивачем прийнятий наказ № 405 "Про передачу авіаційної техніки", відповідно до якого ряд повітряних суден, зокрема, вертоліт МІ-8МТВ, заводський № 94698, переданий Відповідачу-1 на строк до 31.12.2007.

27.07.2007 між Державним авіаційним підприємством "Карпати-Авіа" МНС України (орендодавець) та ТОВ "Українська авіаційна компанія "Велес" (орендар) був укладений договір оренди № 31 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, на умовах якого відповідач-1 прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно вертоліт МІ-8МТВ, заводський № 95214, вартість якого складає 5196450,00 грн., з метою виконання авіаційних робіт. Згідно з п. 11.1 договору даний договір укладено строком на 5 місяців: з 01.08.2007 по 31.12.2007.

Пунктом 11.2 договору сторони передбачили, що за взаємною згодою сторін дія цього договору може бути продовжена (пролонгована) шляхом пролонгації строку оренди ПС, що оформлюється додатковою угодою сторін цього договору. В названій угоді зазначаються нові строки оренди, відповідні корективи щодо прав, обовязків і відповідальності сторін.

05.12.2007 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладена додаткова угода № 1 до договору оренди, відповідно до п. 1.1 якої згідно з п. 11.2 договору оренди за взаємною згодою сторін дія договору оренди пролонгована до 31.12.2008.

15.08.2008 заступник Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи звернувся до Державного авіаційн6ого підприємства "Карпати-Авіа" МНС України та Державної авіаційно-рятувальної служби з окремим дорученням забезпечити відповідно до Указу Президента України від 28.07.2008 № 682/2008 "Про проголошення окремих територій Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопольської та Чернівецької областей зонами надзвичайної екологічної ситуації", затвердженого Законом України від 31.07.2008, повернення у 5-денний термін вертольотів МІ-8 МТВ, у тому числі вертольоту заводський № 95698, наданого у строкове платне користування на підставі договору оренди від 27.07.2007 № 31 ТОВ "Українська авіаційна компанія "Велес".

Проте, 15.12.2008 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладена додаткова угода № 4 до договору оренди, відповідно до п. 1.1 якої згідно з п. 11.2 договору оренди за взаємною згодою сторін дія договору оренди пролонгована до 28.12.2009.

За твердженням позивача, він не надавав дозволу відповідачу-1 на укладення спірної додаткової угоди з відповідачем-2. До того ж, зазначений договір не був погоджений з Департаментом економіки і фінансів та Державною авіаційною пошуково-рятувальною службою, як це передбачено окремим дорученням Заступника Міністра МНС України від 15.03.2007. Відповідачі заперечують необхідність одержання дозволу Позивача на укладення договору оренди майна, посилаючись на те, що окреме доручення Заступника Міністра МНС України від 15.03.2007 не є нормативно-правовим актом, відтак, додержання його вимог не є обовязковим.

02.02.2010 до позивача звернулася Державна митна служба України з проханням підтвердити автентичність договору оренди вертольоту, а саме - додаткової угоди № 5 від 31.12.2008 до договору оренди від 27.07.2007 № 31, наданої Держмитслужбі ТОВ "Українська авіаційна компанія "Велес".

Листом від 19.12.2010 позивач не підтвердив автентичності додаткової угоди № 5 до договору оренди від 27.07.2007 № 31.

Відповідачі також не надали доказів існування додаткової угоди № 5 до договору оренди від 27.07.2007 № 31 та продовження дії договору до 30.06.2010.

На закінченні строку дії договору оренди від 27.07.2007 № 31 відповідачі наполягали у своїх поясненнях.

Договір оренди від 27.07.2007 № 31 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, був предметом розгляду у господарській справі за позовом Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до Державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України та ТОВ "Українська авіаційна компанія "Велес".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 у справі № 38/239, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008, у задоволенні позову про недійсність договору оренди від 27.07.2007 № 31 було відмовлено повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до п. 1.1 чинної редакції статуту Державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України, затвердженої Наказом МНС України від 09.11.2007 № 755 та зареєстрованої 15.11.2007, ДП "Карпати-Авіа" засноване на державній власності на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 12-р та підпорядковане МНС України. Як вбачається зі ст. 7.2 статуту ДП "Карпати-Авіа" є державним комерційним підприємством.

Пунктом 4.1.32 статуту передбачене право передавати іншим підприємствам, установам, організаціям, продавати, обмінювати, здавати в оренду (суборенду), лізинг, надавати у тимчасове платне користування будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу, якщо інше не передбачено законодавчими актами, за погодженням з органом управління майном.

Порядок реалізації права Державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України на розпорядження майном, що знаходиться в його господарському віданні, конкретизований в п. 7.4 статуту, відповідно до якого відповідач-1, якщо інше не передбачено чинним законодавством, має право за погодженням з органом управління здавати в оренду або в позику належні йому будови, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину.

Зазначені положення статуту Державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України відповідають вимогам чинного законодавства, що передбачають порядок реалізації державними комерційними підприємствами повноважень щодо державного майна, яке закріплене за ними на праві господарського відання.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 75 ГК України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові обєкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Основи управління обєктами державної власності визначені Законом України "Про управління обєктами державної власності", ч. 1 ст. 3 якого до обєктів управління державної власності віднесено, зокрема, майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління обєктами державної власності" до субєктів управління належить, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади (далі- уповноважені органи управління).

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1539, МНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підп. 57 п. 4 зазначеного Положення МНС здійснює відповідно до законодавства функції з управління обєктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Пунктом 30 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління обєктами державної власності" передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям обєктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

З наведеної вище норми вбачається, що згода уповноваженого органу управління потрібна на передачу в оренду будь-якого майна, що належить до основних фондів підприємства.

З огляду на те, що Закон України "Про управління обєктами державної власності" був прийнятий пізніше, ніж Закон України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 9 якого передбачає, що одержання орендодавцем згоди на оренду індивідуально-визначеного майна, крім нерухомого, не потрібне, саме положення п. 30 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління обєктами державної власності" має застосовуватися в даній ситуації.

За таких обставин, суд прийшов висновку, що відповідач-2 (Державне авіаційне підприємство "Карпати-Авіа" МНС України) перед укладенням спірної додаткової угоди щодо продовження строку дії договору оренди з відповідачем-1 повинен був одержати згоду позивача на передачу в оренду майна, що належить згідно з ч. 2 ст. 139 ГК України до основних фондів підприємства, а саме - вертольоту МІ-8МТВ, заводський № 95214, та врахувати пропозиції позивача щодо умов договору оренди (у тому числі щодо строку дії договору).

Таким чином, твердження відповідачів про те, що для передачею в оренду індивідуально-визначеного майна, яким є вертоліт, не порушено права позивача на узгодження строку договору на момент укладання спірної додаткової угоди, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Стаття 207 ГК України передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. При цьому, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду від 15.12.2008 № 4 до договору № 31 від 27.07.2007, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 24/7, оф. 81, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код 31087652) та Державним авіаційним підприємством "Карпати-Авіа" МНС України (88004, м. Ужгород, вул. Собранецька, 145, Закарпатська обл., код 01128794).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 24/7, оф. 81, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код 31087652) до Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України (88004, м. Ужгород, вул. Собранецька, 145, Закарпатська обл., код 01128794) до Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О. Хрипун

Дата підписання рішення: 12.08.2010