Рішення № 10760611, 23.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/26623.07.10 За позовомФізичної особи –підприємця Прокопчука Олександра Володимировича

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Модний дім Юнона»

простягнення 2901,21 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Прокопчук О.В.;

від відповідача: Тетарчук І.В. –дов. № 14/07-1 від 14.07.2010 року;

Обставини справи:

Фізична особа –підприємець Прокопчук Олександр Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Модний дім Юнона»про стягнення 1000,00 грн. –основної заборгованості, 1705,00 грн. –пені, 53,19 грн. –інфляційних втрат, 14,00 грн. –3% річних та 129,02 грн. –збитків.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 29/05- ю про надання юридичних послуг від 29 травня 2008 року не оплатив в повному обсязі надані позивачем юридичні послуги, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1000,00 грн.

Ухвалою від 08.06.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.06.2010 року.

В судовому засіданні 21.06.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні 21.06.2010 року представник позивача подав клопотання, відповідно до якого просив суд сягнути з відповідача за залишення претензії без відповіді штраф в дохід держави, яке суд розглянув та відхилив, як необґрунтоване та безпідствне.

Представник відповідача в судове засідання 21.06.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача ухвалою від 21.06.2010 року розгляд справи було відкладено на 09.07.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 09.07.2010 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.07.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 09.07.2010 року розгляд справи було відкладено на 19.07.2010 року.

В судовому засіданні 19.07.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 23.07.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 23.07.2010 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 23.07.2010 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.07.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2008 року між Фізичною особою –підприємцем Прокопчуком Олександром Володимировичем, іменоване надалі «Виконавець»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Модний дім Юнона», іменоване надалі «Замовник»(відповідач) був укладений договір № 29/05-ю про надання юридичних послуг (далі –Договір 1), відповідно до пункту 1.1 якого у відповідності до умов даного Договору, виконавець зобов’язується за завданням замовника надавати йому комплекс юридичних послуг, передбачених ч. 2 даного пункту, які споживаються замовником для цілей здійснення своєї господарської діяльності, а замовник зобов’язаний приймати вказані послуги та своєчасно оплачувати їх вартість.

Відповідно до пункту 2.1 Договору вартість комплексу юридичних послуг, що надаються відповідно до умов ч. 2 п. 1.1. даного Договору становить 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 копійок) за встановлений ч. 2 цього пункту розрахунковий період; податку на додану вартість немає.

Під поняттям «розрахунковий період»слід розуміти конкретний проміжок часу, який вперше відраховується з дати укладення цього Договору (дата, що вказана у правому верхньому кутку першого аркушу даного Договору) по аналогічну дату наступного місяця. В подальшому, «розрахунковий період»визначається як конкретний проміжок часу від дати попереднього Акту прийому –передачі виконаних робіт (наданих послуг) по аналогічну дату наступного календарного місяця. Якщо дата наступного календарного місяця припадає на вихідний та\або святковий день, датою закінчення «розрахункового періоду»вважається дата, що передує вихідному та\або святковому дню.

Оплата комплексу юридичних послуг здійснюється авансовим платежем на розрахунковий рахунок виконавця до 05 числа кожного місяця.

Згідно з пунктом 2.2 Договору по закінченню кожного розрахункового періоду виконавець складає та подає замовнику на підписання Акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) повинен бути підписаний замовником та скріплений його печаткою протягом одного робочого дня з дати складення такого Акту.

У випадку, якщо Акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) не буде підписано замовником, а так само, й скріплено його печаткою протягом трьох робочих днів з дати складення такого Акту, вважається, що комплекс юридичних послуг виконавця прийнятий без будь - яких зауважень та\або застережень, причому факт закінчення триденного терміну, протягом якого Акт не був підписаний замовником, дає право виконавцю вимагати оплати вартості наданих послуг, як таких, що надані належним чином.

Пунктом 2.3 Договору сторони узгодили, що оплата термінових юридичних послуг проводиться замовником за правилами ч.ч. 2,3 і 4 п. 1.2. та ч. 2 п. 2.3. даного Договору із розрахунку в 400,00 грн. (чотириста гривень 00 копійок) за одну відпрацьовану годину виконавця; податку на додану вартість немає.

У випадку, коли, на думку виконавця, розмір винагороди за послуги, розрахований на основі погодинних ставок, неадекватно відображає вартість відповідних послуг. Виконавець може, після консультацій з замовником, враховувати при складанні Акту, не лише погодинні ставки, а й інші чинники. Такі чинники можуть включати (не обмежуючись цим) новизну або складність питань і проблем, розроблених під час виконання доручення замовника, встановлені замовником часові обмеження для виконання доручення або інші незвичайні обставини, характер досягнутих результатів, особливий рівень кваліфікації, необхідний для виконання доручення або важливість участі виконавця у відповідному проекті, а також ефективність надання послуг.

На прохання замовника та для його зручності. Виконавець може надавати попередню оцінку розміру винагороди за послуги та інших платежів, що ймовірно виставлятимуться до сплати замовнику у зв'язку з виконанням його доручення. Однак, такі попередні оцінки є неточними і, за винятком випадку, коли виконавець письмово погоджується на певне обмеження (ліміт) платежів замовника, не можуть розглядатися як встановлення подібного обмеження. Це, зокрема, стосується ситуацій, коли неможливо оцінити майбутні затрати часу виконавця при реагуванні на дії, ініційовані іншими сторонами певної операції, а також коли хід переговорів не завжди може контролюватися замовником або виконавцем. Таким чином, за відсутності іншої конкретної угоди, будь-які попередні оцінки, зроблені виконавцем, мають індикативний характер і мають на меті лише планування витрат, та не змінюють звичайного порядку оплати послуг виконавця.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу юридичні послуги за період з грудня 2009 року по січень 2010 року на загальну суму 4000,00 грн., що засвідчується актами прийому –передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 30 січня 2010 року на суму 1500,00 грн. та № 7 від 30 грудня 2009 року на суму 2500,00 грн.

Разом з тим, слід зазначити, що акти прийому –передачі виконаних робіт (наданих послуг) з боку відповідача не підписані, однак враховуючи те, що вони були надіслані відповідачу 05.03.2010 року, а також зважаючи на те, що останній жодних заперечень та зауважень не надав, акти є прийнятими відповідачем у відповідності до пункту 2.2 Договору.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за надані послуги, в результаті чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1000,00 грн.

03 березня 2010 року та 17 березня 2010 позивач направляв на адресу відповідача претензії № 1 та № 2, відповідно до яких просив відповідача погасити існуючу заборгованість, на доказ чого надано повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.03.2010 року, від 22.03.2010 року, фіскальний чек № 2046 від 03.03.2010 року та квитанцію № 18/11591 від 17.03.2010 року, однак вищезазначені вимоги залишені відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 1000,00 грн.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.3 Договору замовник несе відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів за надані юридичні та термінові послуги, якщо тільки не доведе, що таке несвоєчасне перерахування сталося не з його вини. Прострочення платежу дає право виконавцю нарахувати та стягнути з замовника пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 4.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1705,00 грн. по акту № 7 за період з 04.01.2010 року по 04.06.2010 року та по акту № 1 за період з 04.02.2010 року по 04.06.2010 року.

Як вбачається, з наявних матеріалів справи, строк оплати додаткових робіт договором не встановлений.

Разом з тим, 03.03.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № б/н, яка була вручена відповідачу 05.03.2010 року, на доказ чого надано повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому прострочення по сплаті заборгованості за надані послуги розпочалося з 13.03.2010 року.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пункту 4.3 Договору, встановленої дати прострочення (13.03.2010 року) та обмеживши нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 47,18 грн., перерахунок якої здійснено за період з 13.03.2010 року по 04.06.2010 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 14,00 грн. по акту № 7 за період з 04.01.2010 року по 27.04.2010 року та по акту № 1 за період з 04.02.2010 року по 04.06.2010 року та 53,19 грн. –інфляційних втрат по акту № 7 за період з 04.01.2010 року по 30.04.2010 року та по акту № 1 за період з 04.02.2010 року по 30.04.2010 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення по сплаті грошового зобов’язання (1000,00 грн.) та встановленої дати прострочення (13.03.2010 року), господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних підлягають задоволенню в сумі 6,90 грн., перерахунок яких здійснено за період з 13.03.2010 року по 04.06.2010 року, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 6,00 грн., перерахунок яких здійснено за період з 13.03.2010 року по 30.04.2010 року.

Крім того, позивач керуючись статтею 224 ГК України нарахував та просить стягнути з відповідача збитки в сумі 129,02 грн., які розцінює, як додаткові витрати на проїзд в сумі 82,49 грн., за надіслання претензій в сумі 13,40 грн. та за надання витягу в сумі 33,13 грн., які були понесені, у зв’язку з порушенням зобов'язання відповідачем.

Відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вказані позивачем витрати не є збитками за своєю суттю.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Чинним законодавством обов’язок по доведенню перших трьох складових цивільного правопорушення покладено на кредитора.

Разом з тим, позивач в порушення ст. 33 ГПК України, належним чином не довів та не обґрунтував наявність всіх необхідних елементів, для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модний дім Юнона»(місцезнаходження: 03022, м. Київ, Голосіївський р –н, вул. Трутенка, буд. 2; фактична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70/16, кв. 1, код ЄДРПОУ 35233997) на користь Фізичної особи –підприємця Прокопчука Олександра Володимировича (місцезнаходження: 08113, Київська обл., Києво –Святошинський р –н, с. Петрушки, вул. Польова, буд. 20, ідентифікаційний номер 2494917459) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. - основного боргу, 47 (сорок сім) грн. 18 коп. –пені, 6 (шість) грн. 00 коп. –інфляційних втрат, 6 (шість) грн. 90 коп. –3% річних, 37 (тридцять сім) грн. 27 коп. - державного мита та 86 (вісімдесят шість) грн. 23 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

12.08.2010 року