Рішення № 10760387, 23.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/30823.07.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Кам’янський завод марочних вин»

простягнення 238581,17 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кубикевич В.В. –дов. № 22 від 11.03.2010 року;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Рокитнівський скляний завод»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам’янський завод марочних вин»про стягнення 238581,17 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором № 048/04 від 04 серпня 2009 року та крім того, відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати наданих транспортних послуг згідно Договору № 041\05 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19 листопада 2009 року.

Ухвалою від 24.06.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.07.2010 року.

В судовому засіданні 12.07.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 12.07.2010 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 12.07.2010 року розгляд справи було відкладено на 23.07.2010 року.

В судовому засіданні 23.07.2010 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.2010 року вдруге не з’явився, однак подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд розглянув та відхилив, як необґрунтоване та безпідставне.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.07.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Рокитнівський скляний завод», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кам’янський завод марочних вин», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір № 048/04 (далі –Договір 1), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується виготовити, поставити (передати) у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору непродовольчу продукцію –склопляшку типу «Бордо»ємк. 0,75 л. (колір скла зелений), далі –товар.

Відповідно до пункту 1.2 Договору 1 мета поставки товару покупцю –для використання у підприємницькій діяльності та (або) в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Пунктом 3.1 Договору 1 сторони узгодили, що поставка товару згідно даного Договору здійснюється окремими партіями впродовж всього терміну дії даного Договору. Об’єм кожної партії товару визначається на умовах згідно пункту 3.4 даного Договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору 1 покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 30 (тридцяти) календарних днів, з дати поставки товару (п. 3.6 даного Договору).

Відповідно до пункту 4.2 Договору 1 ціна однієї склопляшки з врахуванням ПДВ становить: типу «Бордо»ємк. 0,75 л. колір скла зелений –1,15 грн.

Позивач на виконання умов Договору 1 поставив відповідачу товар на загальну суму 216800,30 грн., що засвідчується видатковими накладними № SZ-0003933 від 05 серпня 2009 року на суму 43360,06 грн., № SZ-0004229 від 20 серпня 2009 року на суму 43 360,06 грн., № SZ-0004959 від 16 жовтня 2009 року на суму 43360,06 грн., № SZ-0005207 від 30 жовтня 2009 року на суму 43360,06 грн., № SZ-0005489 від 19 листопада 2009 року на суму 43360,06 грн. та довіреностями на отримання товарно –матеріальних цінностей серія ЯНЗ № 251930 від 05.08.2009 року, серія ЯНЗ № 251946 від 14.08.2009 року, № 66 від 16.10.2009 року, № 95 від 30.10.2009 року, № 117 від 18.11.2009 року, в свою чергу відповідач частково розрахувався за поставлений товар, у зв’язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 130080,19 грн.

19 листопада 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Рокитнівський скляний завод», іменоване надалі «Перевізник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кам’янський завод марочних вин», іменоване надалі «Замовник»(відповідач) був укладений договір № 041/05 на переведення вантажів автомобільним транспортом (далі –Договір 2), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе обов’язки по перевезенню довірених йому вантажів, що належать замовникові, автомобільним транспортом на території України.

Відповідно до пункту 5.1 Договору 2 вартість кожного здійсненого перевезення визначається сторонами в актах приймання виконаних робіт, які є невід’ємною частиною даного Договору.

Згідно з пунктом 5.2 Договору 2 за виконані перевізником товарно –транспортні роботи замовник перераховує суму їх вартості на розрахунковий рахунок перевізника протягом 30-ти календарних днів з моменту здійснення перевезення вантажу.

На виконання умов Договору 2 позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобілем СКАНІЯ ВК 32-80 АО/ВК 60-69 ХХ на загальну суму 8000,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт від 19 листопада 2009 року на суму 5000,00 грн., від 22 листопада 2009 року на суму 3000,00 грн. та товарно –транспортними накладними серія 10ААА від 19.11.2009 року, № 10 від 22.11.2009 року, в свою чергу відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв’язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 8000,00 грн.

25 травня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 2003, відповідно до якої просив відповідача погасити існуючу заборгованість з урахуванням пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, що засвідчується фіскальним чеком № 6991 від 25.05.2010 року, однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 138080,19 грн., на доказ чого надано акти звірки взаєморозрахунків від 31.01.2010 року та від 31.03.2010 року.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 138080,19 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 9.7 Договору 1 у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань згідно пункту 4.1, 4.2,.4.4 та (або) 9.9 даного Договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день такого прострочення. За кожні 30 (тридцять) календарних днів прострочення платежів згідно вказаних пунктів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми заборгованості.

Позивач керуючись пунктом 9.7 Договору 1 за прострочення строків сплати заборгованості за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 78048,12 грн. та пеню у розмірі 12951,53 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу та пені з урахуванням пунктів 9.7 та 4.1 Договору 1, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, порядку розрахунків визначеного сторонами, дат здійснених поставок та проплат, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до пункту 6.5 Договору 2 у разі порушення термінів оплати або несплати вартості перевезення вантажу (суми фрахту), замовник сплачує перевізникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків оплати наданих послуг, керуючись п. 6.5 Договору 2 нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 802,32 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 6.5 та 5.2 Договору 2, прострочення по сплаті грошового зобов’язання та порядку розрахунків визначеного сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 797,82 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленого товару 3% річних в сумі 2127,62 грн. та 6157,12 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 4.1 Договору 1, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, дат здійснених поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати в сумі 5073,12 грн. та 3% річних в сумі 2116,92 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Крім того, позивач керуючись статтею 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату наданих транспортних послуг 3% річних в сумі 118,27 грн. та інфляційні втрати в сумі296,00 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 5.2 Договору 2, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, дат наданих послуг та порядку розрахунків визначеного сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати в сумі 264,00 грн. та 3% річних в сумі 117,61 грн., перерахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам’янський завод марочних вин»(місцезнаходження: 02002, м. Київ, Дніпровський р –н, вул. М. Раскової, буд. 23, офіс 620, код ЄДРПОУ 34175002) на користь Відкритого акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод»(місцезнаходження: 34200, Рівненська обл., Рокитнівський р –н, смт. Рокитне, вул. Пролетарська, 18, код ЄДРПОУ 00293462) 138 080 (сто тридцять вісім тисяч вісімдесят) грн. 19 коп. - основного боргу, 78048 (сімдесят вісім тисяч сорок вісім) грн. 12 коп. –штрафу, 13749 (тринадцять тисяч сімсот сорок дев’ять) грн. 35 коп. –пені, 5 337 (п’ять тисяч триста тридцять сім) грн. 12 коп. –інфляційних втрат, 2 234 (дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 53 коп. –3% річних, 2 374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 49 коп. - державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 88 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

12.08.2010 року