Рішення № 10760369, 02.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/44202.08.10           

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В.

При секретарі судового засідання Шаповалова А.М., розглянувши матеріали

За позовом Закритого акціонерного товариства "Київське будівельно –монтажне управління "Приладбудмонтаж"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дізайн Про Плюс"

про

за

зустрічним позовом

до

про стягнення 314 818,80 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізайн Про Плюс"

Закритого акціонерного товариства "Київське будівельно –монтажне управління "Приладбудмонтаж"

стягнення 115 652,82 грн.

Представники сторін: від позивача Смірнов С.І. –директор Приліпа М.М. –представник за довіреністю

від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Київське будівельно –монтажне управління "Приладбудмонтаж" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізайн Про Плюс" основного боргу у розмірі 223568,80 грн., неустойку у розмірі 91250,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором підряду, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за виконані позивачем роботи. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по договору на загальну суму 223568,80 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, оскільки відповідач зобов‘язаний здійснити з позивачем кінцевий розрахунок після повного завершення робіт, які позивачем не завершені і по нинішній момент. Крім того, позивач вказує на те, що позивачем виконані роботи на суму більшу ніж погоджено сторонами в договорі. Також, відповідач зазначає, що протокол погодження погашення заборгованості уповноважена особа відповідача не підписувала та вказує на те, що позивач немає ліцензії на здійснення будівельних робіт.

В процесі розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Дізайн Про Плюс" звернулось до суду із зустрічним позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Київське будівельно –монтажне управління "Приладбудмонтаж" збитків на загальну суму 115652,82 грн.

Зустрічний позов мотивовано тим, що в результаті порушення відповідачем за зустрічним позовом строків виконання будівельних робіт, позивач за зустрічним позовом був позбавлений можливості використовувати приміщення у власних господарських цілях та вимушений був орендувати приміщення, а тому розмір орендної плати, який позивач за зустрічним позовом сплатив на користь третіх осіб, є збитками позивача за зустрічним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2009 зустрічна позовна заява була прийнята до розгляду для сумісного розгляду з первісним позовом по справі № 24/442.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти задоволення зустрічного позову, оскільки вважає його необґрунтованим та неправомірним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.09року було задоволено клопотання відповідача та призначено будівельно-технічної експертизи для з’ясування фактичних обставин, які мають значення для справи, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Крім того, вищевказаною ухвалою, провадження по справі № 24/442 було зупинено до отримання висновку експерта.

Супровідним листом № 06-17/76 від 30.03.09року, матеріали справи № 24/442 були направлені на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Закрите акціонерне товариство "Київське будівельно –монтажне управління "Приладбудмонтаж»звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою про скасування ухвали господарського суду від 26.02.09року.

На запит господарського суду міста Києва № 06-17/105 від 27.05.09року, , Київський науково-дослідний інститут судових експертиз направив за супровідним листом від 15.06.09р. № 07/56-3269/Л матеріали справи до господарського суду міста Києва для скерування її до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.09року у задоволені апеляційної скарги позивача на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.02.09року про зупинення провадження та призначення будівельно-технічної експертизи було відмовлено, а ухвалу без змін.

Супровідним листом господарського суду міста Києва № 06-17/245 від 04.11.09року, матеріали справи були направлені на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.11.09року, заява Закритого акціонерного товариства "Київське будівельно –монтажне управління "Приладбудмонтаж»про відвід судді Смілянець В.В. була залишена без задоволення.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз надіслав до господарського суду міста Києва листа за №07/56-10349 від 09.12.09 року, у якому було запропоновано погодити строк проведення згаданої експертизи з початком у II кварталі 2010 року, а також забезпечити виконання її попередньої оплати відповідачем в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Оскільки попередня оплата за проведення експертизи відповідачем по справі виконана не була та не були погоджений термін її проведення, то у відповідності до пункту 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 із змінами, матеріали господарської справи №24/442 із супровідним листом від 24.04.2010 р. повернулись на адресу господарського суду м. Києва, а ухвала від 04.11.2009 р. - без виконання.

Ухвалою суду від 14.05.10року, провадження по справі було поновлено та призначено до розгляду на 02.06.09року.

Розпорядження заступника голови господарського суду міста Києва №12 від 09.06.10року «Про передачу справ на розгляд іншим суддям», у зв’язка з прийняття Верховною радою України Постанови «Про звільнення суддів»від 03.06.09року, справа № 24/442 була передана на розгляд судді Джарти В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.10року, справу № 24/442 було прийнято до провадження та призначено о розгляду на 05.07.10року.

У судовому засідання, яке відбулось 02.08.10року, представник позивача надав повторно заяву про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача на суму 314818,80грн. та заборонити відчужувати нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності, а саме: нежитлові приміщення-будівлі цехів оздоблювальних та рулонно-ворсанітових матеріалів літери «Ж», «Ж1», «Ж2», загальною площею 2606,6кв. м, що знаходяться за адресою : Київська область, місто Ірпінь, вул. Дзержинского, 16»Б».

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

По первісному позову.

26.05.2006 між Закритим акціонерним товариством "Київське будівельно –монтажне управління "Приладбудмонтаж", як підрядником (позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дізайн Про Плюс", як замовником (відповідач за первісним позовом) укладено договір № 419 на виконання робіт, відповідно до умов якого, підрядник зобов‘язується виконати за завданням замовника з використанням власних механізмів, а замовник зобов‘язується прийняти і оплатити роботи по улаштуванню залізобетонного каркасу та бетонного покриття, електричні, сантехнічні та оздоблювальні роботи. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору, місцем виконання робіт є: будівельний майданчик за адресою: м. Ірпінь, територія комбінату "Прогрес", власна будівля.

Базова вартість усіх робіт складає 500000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Зміна вартості робіт за даним договором оформляється сторонами шляхом укладання додаткової угоди (п. 2.1, п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору, щомісячно замовник проводить проміжні платежі за фактично виконані роботи на підставі акту виконаних робіт, наданих підрядником; кінцевий розрахунок за договором проводиться замовником не пізніше 7-х банківських днів після повного завершення робіт, наданих підрядником; до початку робіт замовник надає аванс в розмірі 10% від суми зазначеної в п. 2.1.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору сторонами погоджено, що підрядник зобов‘язується виконати роботи, передбачені п. 11. цього договору в термін згідно технології виконання робіт до 01.09.2006; строки виконання робіт можуть бути продовжені при умові, якщо погодні умови перешкоджають проведенню робіт; підрядник розпочинає роботи за договором після отримання від замовника погодження.

На виконання умов договору, позивачем за первісним позовом виконані підрядні роботи на загальну суму 735 012,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаними підрядником і замовником та скріпленими печатками обох підприємств актів приймання виконаних робіт, а саме: акт № 46 за червень від 25.06.2006 на загальну суму 52250,40 грн.; акт № 61 за липень від 25.07.2006 на загальну суму 18051,60 грн.; акт № 62 за липень 2006 від 27.07.2006 на загальну суму 73431,60 грн.; акт № 76 за серпень 2006 від 23.08.2006 на загальну суму 16900,80 грн.; акт № 77 за вересень 2006 року від 25.09.2006 на загальну суму 22750,80 грн.; акт № 79 за вересень 2006 від 25.09.2006 на загальну суму 39732,00 грн.; акт № 81 за вересень 2006 від 27.09.2006 на загальну суму 84236,40 грн.; акт № 84 за вересень 2006 від 25.09.2006 на загальну суму 23380,80 грн.; акт № 85 за вересень 2006 від 25.09.2006 на загальну суму 18846,00 грн.; акт № 90 за жовтень 2006 від 25.10.2006 на загальну суму 23092,80 грн.; акт № 92 за жовтень 2006 від 25.10.2006 на загальну суму 14485,20 грн.; акт № 95 за жовтень 2006 від 25.10.2006 на загальну суму 2428,80 грн.; акт № 96 за жовтень 2006 від 20.10.2006 на загальну суму 4585,20 грн.; акт № 128 за грудень 2006 від 15.12.2006 на загальну суму 10279,20 грн.; акт № 115 за листопад від 20.11.2006 на загальну суму 20388,00 грн.; акт № 54 за липень 2006 від 25.07.2006 на загальну сум у 59162,40 грн.; акт № 60 за липень 2006 від 25.07.2006 на загальну суму 9045,60 грн.; акт № 64 за серпень 2006 на загальну суму 31650,00 грн.; акт № 69 за серпень 2006 від 21.08.2006 на загальну суму 41922,00 грн.; акт № 72 за серпень 2006 року від 25.08.2006 на загальну суму 39997,20 грн.; акт № 74 за серпень 2006 від 15.08.2006 на загальну суму 7650,00 грн.; акт № 52-1 за червень 2006 від 27.06.2006 на загальну суму 3241,20 грн.; акт № 25.10-2/92 за жовтень 2006 від 25.10.2006 на загальну суму 14485,20 грн.; акт № 48 за червень 2006 від 27.06.2006 на загальну суму 49502,40 грн.; акт № 56 за липень 2006 року на загальну суму 21165,60 грн.; акт № 66 за серпень 2006 на загальну суму 43638,00 грн.; акт № 71 за серпень 2006 на загальну суму 3198,00 грн.

На виконання умов договору, відповідачем за первісним позовом були перераховані позивачу за первісним позовом кошти на загальну суму 511 443,20 грн.

Між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом 01.06.2007 був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, який скріплений печатками підприємств та відповідно до якого вартість виконаних робіт по Договору становить 735 012,00 грн., вартість оплачених робіт становить 496 443,2 грн. Як зазначає позивач за первісним позовом, відповідачем за первісним позовом 31.08.2007 року було перераховано на виконання умов договору 15000,00 грн.

Відповідач за первісним позовом вказує на те, що ним було перераховано ще 2000,00 грн. 19.11.2008 та надає виписку з банківського рахунку відповідача за 19.11.2008, яка не завірена банком, а завірена директором відповідача за первісним позовом.

Суд не приймає вказану виписку в якості належного та допустимого доказу, в розумінні ст..ст. 33,34 ГПК України, оскільки вона не завірена банківською установою, інших доказів відповідач за первісним позовом не надав. За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем за первісним позовом було перераховано позивачу за первісним позовом 19.11.2008 року - 2000,00 грн.

Таким чином, станом на момент вирішення справи судом, відповідачем за зустрічним позовом перераховано кошти на загальну суму 223 568,80 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Враховуючи умови п. 3.1.1 Договору сторонами погоджений порядок розрахунків, а саме щомісячно проводити проміжні платежі за фактично виконані роботи на підставі актів виконаних робіт та кінцевий розрахунок не пізніше 7-х банківських після повного завершення робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про стягнення коштів за фактично виконані роботи, а тому доводи відповідача за первісним позовом про те, що у нього не виникли зобов‘язання з оплати виконаних робіт, оскільки позивачем за первісним позовом не завершені роботи у повному обсязі, є необґрунтованими, оскільки сторонами погоджено щомісячний розрахунок за фактично виконані роботи.

Суд розцінює критично посилання відповідача за первісним позовом на відсутність у нього зобов‘язання щодо оплати виконаних робіт, оскільки вартість робіт більша ніж та, яка була погоджена сторонами в договорі, оскільки в договорі зазначено, що сума у розмірі 500000,00 грн. є базовою, сторонами не було складено кошторис, а відповідач приймаючи роботи на суму більшу ніж 500 000,00 грн. фактично погодив збільшення ціни договору.

Стосовно посилань відповідача за первісним позовом на те, що позивач за первісним позовом не мав ліцензії на здійснення будівельних робіт, а тому не мав права проводити роботи та складати акти виконаних робіт, то суд відмічає, що зі змісту договору не вбачається, що позивач за первісним позовом діє на підставі ліцензії і тому відповідач за первісним позовом укладаючи Договір був обізнаний про відсутність у позивача відповідної ліцензії. Крім того, здійснення підприємницької діяльності без наявності ліцензії не виключає факту виконання робіт позивачем за первісним позовом, факту прийняття відповідачем за первісним позовом робіт та часткової оплати таких робіт.

Також, відповідач за первісним позовом вказує на те, що є підстави вважати акти № 52-1, 66, 61, 72, 79, 25.10-2-92, 115 на загальну суму 179932,00 грн. недійсними, оскільки відповідачем за первісним позовом завищено вартість виконаних робіт. В якості доказів таких обставин, відповідач за первісним позовом надає перелік незавершених робіт складений представниками останнього 19.01.2009 року. Відповідач за первісним позовом зазначає, що направив на адресу позивача за первісним позовом лист з вимогою направити уповноважену особу для складання акту робіт. Однак, доказів направлення на адресу позивача за первісним позовом зазначено листа, відповідач за первісним позовом до суду не надав.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

У зв‘язку з тим, що відповідач за первісним позовом заперечує проти факту виконання відповідачем підрядних робіт відповідно до умов договору, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2009 у справі № 24/442 була призначена судова будівельно –технічна експертиза, витрати по якій покладено на відповідача за первісним позовом.

Проте відповідачем за первісним позовом вимоги ухвали суду не виконано і тому матеріали справи № 24/442 були повернуті у Господарський суд міста Києва в зв‘язку з відсутністю попередньої оплати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вимоги ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів завищення позивачем за первісним позовом вартості виконаних робіт.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем за первісним позовом робіт на загальну суму 735012,00 грн. та розрахунок відповідача за первісним позовом по договору на загальну суму 511443,20 грн.

Відповідач доказів повного виконання Договору щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, заборгованість відповідача за первісним позовом по договору від 26.05.2006 № 419 становить 223568,80 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки умовами договору сторонами не погоджено строк протягом, якого відповідач за первісним позовом зобов‘язаний розрахуватись з позивачем за первісним позовом, то слід керуватись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з первісним позовом з претензією від 21.12.2007 № 123, в якій вимагав від останнього сплатити вартість виконаних робіт на загальну суму 238568,80 грн. та суму неустойки у розмірі 52500,00 грн. Вказана претензія була отримана представником відповідача 26.12.2007. Однак відповідач за первісним позовом заперечує проти отримання такої претензії вказуючи при цьому на те, що Войчишина В.М. в той час не працювала на посаді секретаря, а з червня 2008 року вона взагалі не працює на підприємстві.

З огляду на те, що відповідач за первісним позовом у своєму відзиві фактично підтвердив те, що Войчишина В.М. у грудні 2007 року працювала на підприємстві відповідача за первісним позовом, то суд приходить до висновку, що вимога про сплату заборгованості по Договору є такою, що пред‘явлена.

За таких обставин, відповідач за первісним позовом повинен був виконати обов‘язок щодо оплати вартості підрядних робіт у строк до 03.01.2008 року (02.01.2008 був вихідним днем).

Враховуючи відсутність доказів повної оплати виконаних робіт згідно зазначених актів виконаних робіт, вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 223568,80 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойку у розмірі 91250,00 грн..

Відповідно до п. 6.1 Договору у випадку порушення сторонами строків виконання зобов‘язання за Договором, винна сторона виплачує іншій стороні неустойку в розмірі 0,05% від ціни договору за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок неустойки позивача за первісним позовом, суд визнає його не вірним, оскільки позивач за первісним позовом нараховує неустойку починаючи з 22.06.2007, а судом встановлено, що відповідач за первісним позовом повинен був виконати зобов‘язання з оплати вартості виконаних робіт у строк до 03.01.2008.

За розрахунком суду, розмір неустойки становить 42500,00 грн. (500000,00 грн. *0,05% * 170 (кількість днів прострочки з 04.01.2008 по 22.06.2008)).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають задоволенню частково, а саме на суму 42500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, позивачем за первісним позовом подано 02.08.2010 заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Дизайн Про Плюс" та знаходяться на р/р 26004302806401 в ПАТ "Сведбанк", МФО 300164 (01032, м. Київ, вул. Петлюри, 30) або на інших рахунках виявлених державним виконавцем під час виконання ухвали суду –на загальну суму 314818,80 грн.; заборони відчуження нерухомого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дизайн Про Плюс", а саме нежиле приміщення –будівлі цехів оздоблювальних та рулонно –ворсанітових матеріалів літери "Ж", "Ж1", "Ж2" загальною площею 2606, кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вул. Дзержинського, 16 (один літера "б".)

Заява мотивована тим, що відповідач за зустрічним позовом протягом тривалого часу уникає від обов‘язків щодо погашення перед позивачем за первісним позовом заборгованості, затягує розгляд справи. Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що у зв‘язку з неспроможністю сплачувати борги, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва звернулась до суду про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизайн Про Плюс", яка була повернута без розгляду. Також, заявник зазначає, що у суді порушено 23 проваджень щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн Про Плюс" заборгованості.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно з п. 6.1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"№ 02-5/611 від 23.08.1994 у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.

Враховуючи результат розгляду судом первісного позову та мотиви заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а тому заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в частині 268882,60 грн. (223568,80 грн. –основний борг + 42500, 00 –неустойка = 266068,88 грн. + 2660,68 - державне мито + 152,13 грн. –витрати на ІТЗ) та шляхом заборони відчуження нерухомого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дизайн Про Плюс", а саме нежиле приміщення –будівлі цехів оздоблювальних та рулонно –ворсанітових матеріалів літери "Ж", "Ж1", "Ж2" загальною площею 2606, кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вул. Дзержинського, 16 (один літера "б".) є обґрунтованою.

Суд враховує, що існує зв’язок між визначеним предметом спору й заходами забезпечення позову, і заходи забезпечення позову є адекватними позивним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду.

По зустрічному позову

26.05.2006 між Закритим акціонерним товариством "Київське будівельно –монтажне управління "Приладбудмонтаж", як підрядником (відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дізайн Про Плюс", як замовником (позивач за зустрічним позовом) укладено договір № 419 на виконання робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов‘язується виконати за завданням замовника з використанням власних механізмів, а замовник зобов‘язується прийняти і оплатити роботи по улаштуванню залізобетонного каркасу та бетонного покриття, електричні, сантехнічні та оздоблювальні роботи. (далі - Договір).

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору сторонами погоджено, що підрядник зобов‘язується виконати роботи, передбачені п. 11. цього договору в термін згідно технології виконання робіт до 01.09.2006; строки виконання робіт можуть бути продовжені при умові, якщо погодні умови перешкоджають проведенню робіт; підрядник розпочинає роботи за договором після отримання від замовника погодження.

Зустрічний позов мотивований тим, що відповідач за зустрічним позовом порушив умови п. 4.1 Договору, оскільки не закінчив роботи у строк до 01.09.2006, у зв‘язку з чим позивач за зустрічним позовом вимушений був орендувати приміщення, оскільки не міг переїхати у своє приміщення, ремонт в якому не закінчений.

Позивач за зустрічним позовом надав суду наступні документи.

Договір оренди від 02.01.2006 № 188 укладений між Відкритим акціонерним товариством "Київтекстиль", як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизайн Про Плюс", як орендарем, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування офісне приміщення загальною площею 90,00 кв.м. та складське приміщення загальною площею 797,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 54-А. Строк дії договору з 02.01.2006 по 31.11.2006.

Акти здачі –прийняття робіт (надання послуг), які підписані між Відкритим акціонерним товариством "Київтекстиль", як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизайн Про Плюс" орендарем, а саме: акт № 09100-0 - оренда приміщень за вересень 2008 на загальну суму 34105,68 грн., акт № 11100-О- оренда приміщень за листопад 2006 на загальну суму 25965,61 грн., акт № 10100-О –оренда приміщень за жовтень 2006 на загальну суму 34105,68 грн., акт № 12100-0 за грудень 2006 –оренда приміщень на загальну суму 41282,41 грн., акт № 12100-Т за оренду території на загальну суму 2754,00 грн. Всього на загальну суму 137943,38 грн.

Договір суборенди від 15.06.2007 № МСУ07 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Євросувенір", як суборендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизайн Про Плюс", як суборендарем, відповідно до умов якого суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове володіння приміщення загальною площею 192,36 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 54-А. Договір суборенди діє до 15.05.2008.

Оцінюючи подані позивачем за зустрічним позовом докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до статі 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1,2 цієї статті).

Обов’язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки –це об’єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов’язань наступає об’єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов’язань та яке ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання кредитором доходів у разі, якщо зобов’язання було би виконано.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно з ст. 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Враховуючи обставини, які встановлені судом під час розгляду первісного позову, суд відзначає, що підрядні роботи виконувались відповідачем за зустрічним позовом протягом червня - грудня 2006 року.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом, що підрядні роботи не були закінчені до 01.09.2006.

Судом враховуються положення п. 4.2, п. 4.3 Договору, в яких сторонами погоджено, що строки виконання робіт можуть бути продовжені при умові, якщо погодні умови перешкоджають проведенню робіт; підрядник розпочинає роботи за договором після отримання від замовника погодження.

Отже, умовами договору передбачено продовження строків виконання підрядних робіт при умові, якщо погодні умови перешкоджають проведенню робіт.

Відповідачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів того, що продовження виконання підрядних робіт, відбулось через погодні умови; не надано жодних доказів відсутності його вини у порушенні строків виконання підрядних робіт.

За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем за зустрічним позовом строків виконання підрядних робіт та про наявність вини відповідача у порушенні строків виконання підрядних робіт.

Однак суд не може погодитись з наявністю причинного зв‘язку між порушенням відповідачем за зустрічним позовом строків виконання підрядних робіт та збитками, які заявлені позивачем за зустрічним позовом.

Як вбачається зі змісту зустрічного позову, збитками позивач вважає, суму орендної плати, яку він сплатив на користь третьої особи по договору оренди нежитлових приміщень від 02.01.2006 № 188 за оренду приміщень з вересня 2006 по грудень на загальну суму 137943,38 грн.

Також, суму орендної плати по договору суборенди нежитлового приміщення за оренду з січня 2007 року по січень 2009 року на загальну суму 509772,00 грн.

Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на право останнього на неустойку передбачену п. 2.1, п. 6.1 Договору у розмірі 91250,00 грн.

Як вбачається з резолютивної частини зустрічного позову позивач просить стягнути збитки у розмірі 115 652,82 грн.

Отже, обґрунтування зустрічного позову в частині стягнення неустойки судом не розглядається, оскільки така вимога не заявлена в резолютивній частині зустрічного позову.

Суд не може погодитись з доводами позивача за зустрічним позовом що понесені останнім витрати по сплаті орендної плати по договору від 02.01.2006 № 188, є збитками, що понесені в результаті несвоєчасного виконання відповідачем за зустрічним позовом з наступних обставин.

Договір оренди приміщень від 02.01.2006 № 188 укладений на строк з 02.01.2006 і до 31.11.2006, тобто укладаючи 02.01.2006 позивач за зустрічним позовом вже планував оренду приміщень до 31.11.2006 незалежно від строків виконання підрядних робіт по договору від 26.05.2006.

Договір суборенди взагалі не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів його виконання. Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що він орендував приміщення по договору суборенди з 01.01.2007 по 01.01.2009, а відповідно до договору суборенди, останній був укладений 15.06.2007 і діяв до 15.05.2008.

Суд також відзначає, що позивачем за зустрічним позовом жодним чином не доведено те, що він укладав договори оренди саме у зв‘язку з тим, що відповідачем за зустрічним позовом порушені строки виконання підрядних робіт.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що відповідачем за зустрічним позовом не завершені будівельні роботи, жодним належним доказом не підтверджується.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що причинний зв’язок між порушенням відповідачем за зустрічним позовом строків виконання підрядних робіт та заявленими позивачем за зустрічним позовом збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, відсутній, а тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 66, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн Про Плюс" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 54-а, код 32304064 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Закритого акціонерного товариства "Київське будівельно –монтажне управління "Приладбудмонтаж" (01135, м. Київ, вул. П.Пестеля, 11, код 05414918) суму основного боргу у розмірі 223568 (двісті двадцять три тисячі п‘ятсот шістдесят вісім) грн. 80 коп., неустойку у розмірі 42500 (сорок дві тисячі п‘ятсот) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 2660 (дві тисячі шістсот шістдесят) грн. 68 коп. та 152 (сто п‘ятдесят дві) грн.13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині первісного позову відмовити.

4.          У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5.          Задовольнити заяву Закритого акціонерного товариства "Київське будівельно –монтажне управління "Приладбудмонтаж" про забезпечення позову частково.

6.          З метою забезпечення виконання рішення суду накласти арешт на грошові кошти у розмірі 268882 (двісті шістдесят вісім вісімсот вісімдесят дві) грн. 60 коп. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн Про Плюс" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 54-а, код 32304064), які знаходяться на рахунку 26004302806401 в ПАТ "Сведбанк", МФО 300164 (01032, м. Київ, вул. Петлюри, 30), а також на будь-яких інших рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн Про Плюс" 01033, м. Київ, вул. Гайдара, 54-а, код 32304064), виявлених під час виконавчого провадження; заборони відчуження нерухомого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дизайн Про Плюс" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 54-а, код 32304064), а саме нежиле приміщення –будівлі цехів оздоблювальних та рулонно –ворсанітових матеріалів літери "Ж", "Ж1", "Ж2" загальною площею 2606, кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вул. Дзержинського, 16 (один літера "б".)

7. В іншій частині заяви Закритого акціонерного товариства "Київське будівельно –монтажне управління "Приладбудмонтаж" про забезпечення позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти Дата підписання 06.08.10