Рішення № 10759589, 03.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/20703.08.10 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 До Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (відповідач 1)

Севастопольської міської ради (відповідач 2)

Про стягнення 81 142 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_3 по дов. № 5912 від 19.11.2007

Від відповідача 1 не зявився

Від відповідача 2 не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Севастополя були передані позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Фонду комунального майна Севастопольської міської ради 81142 грн. витрат на проведення невідокремлених поліпшень обєкту оренди, що знаходиться за адресою : м. Севастополь, пр. Г.Острякова, 42.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 22.02.2010 порушено провадження у справі № 5020-11/052 та призначено до розгляду на 09.03.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 09.03.2010 розгляд справи № 5020/11-052 був відкладений на 05.04.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 15.03.2010 в звязку з тим, що 05.04.2010 припадає на святковий день, який є неробочим, справу № 5020/11-052 відкладено на іншу дату 06.04.2010.

Відповідач 1 у поданому письмовому відзиві на позов проти позову заперечує, оскільки з 12.11.2004 по 16.02.2004 діяли умови оренди відповідно до яких поліпшення обєкта оренди проведені орендарем за власний рахунок які не можуть бути відокремлені від обєкта оренди без нанесення йому шкоди, відшкодуванню орендодавцем не підлягають. Саме в цей період мали місце обставини на які посилається позивач, а саме 26.09.2002 наказом № 425 позивачу надано дозвіл Управлінням з питань майна комунальної власності на проведення поліпшень обєкта оренди та 30.01.2004 були виконані невідємні поліпшення, на які було надано дозвіл Управлінням. Отже, в період здійснення орендарем з дозволу орендодавця невідємних поліпшень обєкта діяли встановлені договором оренди умови п. 2.6. згідно яких такі поліпшення орендарю не відшкодовуються. Після змін вищезазначених умов договору Фонд не надавав згоду на проведення поліпшень обєкта оренди, орендар поліпшень не здійснював. Оскільки сторони дійшли згоди про виключення п. 2.6. договору тільки 16.02.2004, то обовязок відшкодувати вартість поліпшень може виникнути тільки по відношенню до поліпшень, проведених орендарем за згодою орендодавця після даних змін. В звязку з цим доводи позивача про те, що на момент закінчення договору пункт 2.6. був виключений є безпідставними. Про те, що проведені поліпшення проведені в період дії п. 2.6. не підлягають відшкодуванню також свідчить дача згоди Управління на проведення поліпшень. В разі наявності у Управління зобовязань по відшкодуванню позивачу поліпшень, Управління такої згоди би не надало. Враховуючи викладене просить в позові відмовити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 06.04.2010 за погодженням обох сторін продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 22.04.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 22.04.2010 розгляд справи № 5020/11-052 відкладено на 27.05.2010 та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Севастопольську міську раду.

В судовому засіданні 27.05.2010 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 14.06.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 14.06.2010 розгляд справи відкладено на 17.06.2010 та залучено до участі у справі іншим відповідачем Севастопольську міську раду.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 17.06.2010 матеріали справи № 5020/11-052 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 справу Господарського суду міста Севастополя № 5020/11-052 прийняти до провадження Господарського суду міста Києва, присвоєно номер справи 3/207 та призначено до розгляду на 13.07.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/207 від 13.07.2010, в звязку з незявленням представників сторін в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 23.06.2010, розгляд справи було відкладено на 22.07.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/207 від 22.07.2010, в звязку з незявленням представників відповідачів в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвал суду від 23.06.2010 та від 13.07.2010, розгляд справи було відкладено на 03.08.2010.

Відповідачі 1 і 2 в судове засідання не зявились, вимог ухвал суду від 23.06.2010, від 13.07.2010, від 22.07.2010 не виконали.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилались за адресами, що зазначені в позовній заяві та є юридичними адресами згідно витягів з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 29.07.2010: Фонду комунального майна Севастопольської міської ради - м. Севастополь, вул. Леніна, 3 та Севастопольській міській раді - м. Севастополь, вул. Луначарського, 5.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.08.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

12.12.2001 між Управлінням з питань комунального майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є позивач (орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір № 282-01 оренди нерухомого майна (далі - договір).

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1 договору з метою ефективного використання комунального майна та досягнення високих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно вбудоване приміщення, загальною площею 351,1 кв. м. (підвал), що знаходиться за адресою м. Севастополь, вул. Генерала Острякова, 42 та знаходиться на балансі РЕП-7, вартість якого згідно акту оцінки вартості від 31.08.2001 складає 77 720 грн.

Згідно п. 1.2. договору назване в п. 1.1. нерухоме майно орендодавець передав орендарю для використання під магазин побутової техніки.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобовязаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктами 2.3., 2.4. договору передбачено, що прийом-передачі обєкта оренди здійснюється комісією, що складається з представників орендодавця та орендаря на протязі трьох днів з моменту підписання цього договору. Вступ орендаря в користування майном наступає одночасно з підписанням акту прийому-передачі обєкта оренди.

Як вбачається з матеріалів справи згідно акту приймання-передачі від 12.11.2001 орендодавець передав, а орендар прийняв обєкт оренди, визначений в п. 1.1. договору. При цьому в акті зазначено, що приміщення потребує ремонту.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 7.1. договору цей договір діє з моменту підписання договору до 17.10.2004 (три роки).

30.12.2004 сторонами підписано протокол узгодження змін до договору, відповідно до якого пункт 7.1. договору викладено в редакції: цей договір діє з моменту підписання договору до 17.10.2009.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що оскільки ним під час користування обєктом оренди було за згодою орендодавця здійснено поліпшення майна позивач вимагає на підставі ст. 778 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»компенсації його витрат на ці поліпшені в розмірі 81142 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 4.8. договору визначено, що орендар зобовязаний своїми силами та за власний рахунок проводити поточний та капітальний ремонт обєкта оренди, профілактичний огляд та відновлювальні ремонти інженерного обладнання обєкта оренди, що забезпечують життєдіяльність обєкта при обовязковому узгодженні з орендодавцем.

26.09.2002 Управлінням з питань майна комунальної власності за № 425 відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», керуючись Положенням про управління майном міста, на підставі висновку ЧП «Галатея-Крим-Конслатинг»від 12.09.2002 про необхідність та доцільність проведення ремонту та реконструкції, а також заяви орендаря, було узгоджено проведення реконструкції нежилого приміщення під магазин по пр. Г.Острякова, 42 за рахунок коштів орендаря підприємця ОСОБА_5, згідно проектної документації.

На момент укладення договору сторонами було досягнуто згоду про те, що всі поліпшення обєкта оренди, що відокремлюються без пошкодження обєкта є власністю орендаря. Вартість поліпшень обєкта оренди, проведених орендарем за рахунок власних коштів, які не можуть бути відокремлені від обєкта оренди без нанесення шкоди обєкту, відшкодуванню орендарю орендодавцем не підлягають (п. 2.6. договору).

Проте, 16.02.2004 сторонами підписано протокол узгодження змін до договору, відповідно до якого пункт 2.6. договору викладено в такій редакції : всі поліпшення обєкта оренди, що відокремлюються без пошкодження обєкта є власністю орендаря.

Отже, з 16.02.2004 умови договору не містили застережень щодо невідшкодування орендодавцем орендарю здійснених ним поліпшень, які не можуть бути відокремлені від обєкта оренди без нанесення йому шкоди.

17.06.2004 Управлінням з питань майна комунальної власності виданий наказ за № 345, яким узгоджено обєм невідємних поліпшень в сумі 81142 грн. проведених в нежилому приміщенні по пр. Г. Острякова, 42 орендарем підприємцем ОСОБА_6 за власний рахунок.

27.11.2009 орендар повернув орендодавцю за актом приймання-передачі обєкт оренди.

12.01.2010 позивач листом звернувся до орендодавця з проханням про компенсацію витрат на проведення невідємних поліпшень обєкта оренди.

Листом № 277 від 29.01.2010 орендодавець надав відповідь про недоцільність компенсації витрат, повязаних з проведенням невідємних поліпшень, проведених в орендованому приміщенні з посиланням на те, що орендар відмовився підписати протокол про перегляд орендної плати, в звязку з чим міський бюджет м. Севастополя недоотримав кошти з пропозицією провести оплату заборгованості.

Частина першої статті 778 Цивільного кодексу України визначає, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Згідно ч. 3 ст. 778 Цивільного кодексу України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Частиною 2 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобовязаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Отже, будь-які поліпшення майна, можуть бути проведені наймачем виключно за згодою наймодавця (орендодавця), і наслідки такого поліпшення, зокрема їх відшкодування, залежать від згоди наймодавця (орендодавця) на його проведення.

Матеріали справи свідчать про надання орендодавцем такої згоди при видачі наказу № 425 від 26.09.2002. Більше того, орендодавцем узгоджено й ціну вартості проведених поліпшень наказом № 345 від 17.06.2004.

Понесення позивачем витрат на проведення поліпшень орендованого майна у відповідності до вимог ст.ст. 32 та 34 Господарського процесуального кодексу України підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 3 від 26.02.2004, № 8 від 11.03.2004, № 10 від 18.03.2004, № 14 від 22.04.2004 та № 16 від 29.04.2004 на загальну суму 83550 грн. сплачених Приватному малому підприємству «Парис»(підрядчику), актами виконаних підрядних робіт № 1 та № 2 від 27.02.2004 на загальну суму 81142 грн.

Крім того, орендодавцем не заперечується той факт, що позивачем були проведенні поліпшення обєкта оренди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідачі доказів на спростування викладених позивачем обставин не подали.

Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 обґрунтовані та задоволенню підлягають повністю.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що позивачем вимоги до відповідача 2 - Севастопольської міської ради не предявлені, провадження у справі по відношенню до відповідача 2 підлягає припиненню.

Крім того, як визначають норми чинного законодавства України обовязок відшкодувати здійснені орендарем поліпшення покладено на орендодавця, а не на власника орендованого майна.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 81142 (вісімдесят одну тисячу сто сорок дві) грн. компенсації вартості проведених поліпшень орендованого майна, 811 (вісімсот одинадцять) грн. 42 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі по відношенню до відповідача 2 Севастопольської міської ради припинити.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 09.08.2010.