Рішення № 10759350, 05.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/29605.08.10 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» додитячої поліклініки №1 Дарницького району м. Києва

простягнення 178205,21 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Гаркавенко С.В. (довіреність від 03.06.2010 року)

від відповідача:представник Коваль М.М. (довіреність від 17.05.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з дитячої поліклініки №1 Дарницького району м. Києва заборгованості за договором №3309081 від 25.09.2002 року у сумі 178205,21 грн. (у тому числі 145891,30 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію; 3693,11 грн. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію; 11217,25 грн. пені; 14549,88 грн. інфляційних втрат та 2853,67 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за договором про постачання електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010 року порушено провадження у справі №23/296 та призначено її розгляд на 15.05.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 05.08.2010 року представником Позивача було надано суду уточнений розрахунок боргу, відповідно до якого Відповідач погасив основний борг у розмірі 149584,41 гривень.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечив проти задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю вини у невиконанні договірних зобов’язань, просив відмовити у стягненні пені та надав докази погашення основної заборгованості.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №3309081 від 25.09.2002 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Відповідачу, а останній –оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання. Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно пункту 2.1 договору Позивач відпускає електроенергію дозволеної до використання потужності за умовами та величинами споживання електроенергії та потужності, визначеними договором, за яку Відповідач згідно пункту 4.1 договору зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати.

Згідно пункту 2.1 додатку 2 «Порядок розрахунків»до договору Відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії за розрахунковий період за фактичним показанням засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з позовної заяви, за період з 01.04.2008 року по 01.04.2010 року Позивачем поставлено, а Відповідачем спожито активної електричної енергії на суму 499823,87 грн. та у період з 01.08.2009 року по 01.04.2010 року спожито реактивної електричної енергії на суму 8415,48 гривень.

У свою чергу, Відповідач за поставлену активну та реактивну електричну енергію розрахувався частково внаслідок чого утворилась заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 145891,30 грн. та реактивну електричну енергію у розмірі 3693,11 гривень.

У судовому засіданні представник Позивача надав суду уточнений розрахунок суми боргу, згідно якого Відповідач погасив основний борг за спожиту активну та реактивну електроенергію у розмірі 149584,41 гривень.

Таким чином, оскільки Відповідачем проведено оплату теплової енергії згідно договору №3309081 від 25.09.2002 року, суд припиняє провадження в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу на підставі підпункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина друга статті 193 Господарського кодексу України визначає, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 договору №3309081 від 25.09.2002 року Відповідач у випадку несплати до кінця розрахункового періоду спожитої активної та реактивної електроенергії з першого числа наступного за розрахунковим сплачує пеню у розмірі 0,75 % за кожен день прострочення платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за прострочення оплати теплової енергії у сумі 11217,25 гривень.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в тому числі у період, який вказано Позивачем), тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов’язань, і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Разом із цим, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Із наданих Відповідачем пояснень вбачається, що бюджетне фінансування Відповідачу у період виникнення заборгованості не виділялося, однак при надходженні коштів Відповідачем було негайно погашено заборгованість.

Відтак, Відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, а в силу викладеного та положень Бюджетного кодексу України вина Відповідача у порушенні зобов’язання відсутня.

Наведене, згідно статті 614 Цивільного кодексу України виключає можливість застосування до Відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені за порушення зобов’язання.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з дитячої поліклініки №1 Дарницького району м. Києва (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, 8-Д; ідентифікаційний код 26188248) на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 2853,67 грн. (дві тисячі вісімсот п’ятдесят три гривні 67 копійок) трьох процентів річних; 14549,88 грн. (чотирнадцять тисяч п’ятсот сорок дев’ять гривень 88 копійок) інфляційних втрат; 1669,88 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят дев’ять гривень 88 копійок) державного мита та 221,14 грн. (двісті двадцять одну гривню 14 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 149584,41 грн. основного боргу.

4. В задоволенні інших позовних вимог –відмовити.

5. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк

Дата підписання рішення: 09.08.2010 року.