Рішення № 10759341, 05.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/30105.08.10 за позовомвідкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»

до1) державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

2) державного підприємства «Свердловантрацит» простягнення 1904,25 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:не з’явились

від відповідача1:представник Майданік В.В.(довіреність від 03.02.2009 року)

від відповідача2:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відкрите акціонерне товариство «Вінницяоблпаливо»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»та державного підприємства «Свердловантрацит»1904,25 грн. нестачі вугілля.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010 року порушено провадження у справі №23/301 та призначено її розгляд на 01.06.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судові засідання не з’явився, але направив клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву, яким зазначив, що позовні вимоги до нього є необґрунтованими, оскільки вантаж завантажено засобами вантажовідправника, маса вантажу при навантаженні визначена засобами вантажовідправника, вантаж завантажено нижче бортів, а також відсутні відомості про застосування катка для ущільнення вантажу для запобігання його втрати при перевезенні. На думку Відповідача1 втрата частини вантажу відбулась в результаті його вивітрювання та просипання під час перевезення.

Відповідач 2 у судове засідання представника не направив, проте надав відзив на позовну заяву, яким проти задоволення вимог до нього заперечив, пославшись на відсутність вини у нестачі частини вантажу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Відповідача 1, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та відкритим акціонерним товариством «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання»був укладений договір №1.7 від 22.01.2009 року, згідно з яким постачальник зобов’язався відвантажити, а Позивач прийняти та оплатити вугілля.

Відповідно до залізничної накладної №51651309 Відповідачем 2 було відвантажено на адресу Рахнянського паливного складу ВАТ «Вінницяоблпаливо»вантаж –вугілля антрацит марки АМ в кількості 69 тон. Вантажовідправником вугілля згідно з накладною є державне підприємство «Свердловантрацит».

Під час перевезення на станції Знам’янка Одеською залізницею було виявлено заглиблення (довжиною 4 000 мм, шириною 1 500 мм та глибиною 300 мм) на поверхні вантажу з правої сторони за напрямом руху вагону над 1-2-3 люками. Одеською залізницею здійснено перевантаження вагону №67185181, в результаті чого встановлено, що маса нетто вантажу становить 65 300 кг, що менше маси, зазначеної в залізничній накладній, на 3 700 кг. Зважування вагона здійснювалось двічі, недостача підтвердилась. Вантаж, якого не вистачає, в вагоні вміститися міг.

Зазначені обставини зафіксовані в комерційному акті серії АА № 053761/866/6 від 01.09.2009 року (оригінал якого залучено до матеріалів справи).

Таким чином, з наявних у справі документів вбачається, що втрата частини вантажу залізничного на піввагону №67185181 відбулась під час його перевезення.

Суд не погоджується з доводами Відповідача1 про те, що “наявність поглиблення та відсутність захисного маркування у місці поглиблення свідчить не про виїмку вугілля при транспортуванні, а підтверджує просипання, просідання та вивітрювання вугілля під час руху вагону”. Акти загальної форми (залучені до матеріалів справи) № 17372 та №17382 містять відомості про те, що в місці поглиблення відсутнє захисне маркування, течі вантажу немає, слідів просипання вантажу на деталях вагону не виявлено.

Згідно пункту шостого Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 542 від 20.08.2001 року з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою ( емульсією ) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Додана до матеріалів справи накладна №51651309 свідчить про те, що завантаження вантажу проводилось засобами вантажовідправника –Відповідача 2, який виконав вимоги щодо збереження вантажу на час його перевезення та здійснив маркування вугілля вапном (графа 4 залізничної накладної). З дослідженого комерційного акту та актів загальної форми вбачається, що захисне маркування вапном відсутнє виключно в місці заглиблення вантажу, що свідчить про його виїмку, а не про просипання чи видування.

Вищевикладеними обставинами встановлюється та підтверджується, що виїмка та нестача вантажу відбулась саме під час перевезення та з вини перевізника. Опис в актах стану вантажу свідчить про явно видимий характер нестачі останнього, який може бути виявлений візуально та без застосування додаткових вимірювальних пристроїв чи дій.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі і завантаженому засобами відправника, та якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов’язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об’єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов’язань.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов’язань –причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань (виключає його відповідальність).

Відповідач 1 не довів суду належними та допустимими доказами, що нестача прийнятого до перевезення вантажу виникла не з його вини.

Таким чином, оскільки вантаж прибув на станцію призначення з явними ознаками його часткової втрати під час перевезення суд не вбачає правових підстав для звільнення Відповідача1 від відповідальності.

Пунктом статті 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи нестачу –у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його нестачі.

Відповідно до статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника.

У відповідності до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.

При здійснені розрахунку Позивачем враховано зазначені вище вимоги та підтверджено вартість недоотриманого ним вугілля договором №1.7 від 22.01.2009 року та рахунком-фактурою №1410 від 25.08.2009 року. Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок, суд визнає його обґрунтованим.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення вартості втраченого вантажу з Відповідача 1.

Оскільки наявними у справі доказами фактично підтверджується відсутність вини Відповідача2 (як вантажовідправника за договором перевезення) суд відмовляє у задоволенні заявлених до нього позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача 1 на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги до державного територіально –галузевого об’єднання «Південно - Західна залізниця»задовольнити.

2.Стягнути здержавного територіально –галузевого об’єднання «Південно - Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 04713033) на користь відкритого акціонерного товариства “Вінницяоблпаливо” (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, ідентифікаційний код 01880670) 1904,25 грн. (одну тисячу дев’ятсот чотири гривні 25 копійок) збитків, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні позовних вимог до державного підприємства «Свердловантрацит»відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Т.Ю.Кирилюк

Дата підписання рішення:09.08. 2010 року.