Ухвала суду № 107592615, 22.11.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

22 листопада 2022 р. Справа № 120/7890/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Шаповалової Тетяни Михайлівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Смілянець А.Е.,

представника позивача Клименко Д.С.,

представників відповідача Никонюк О.В., Олексюк Т.С.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Морошниченко О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом Керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави до Вінницької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 Керівник Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької міської ради, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Вінницької міської ради Вінницької області щодо невжиття заходів з метою розгляду питання про надання згоди на передачу майна з державної у комунальну власність на пленарному засіданні міської ради відповідно до вимог п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

зобов`язати Вінницьку міську раду Вінницької області розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо передачі з державної у комунальну власність сховищ з обліковими номерами 00024, 00031, 00101, 00102, 00111, 00117, 00219, 00012, які розташовані на території Вінницької міської територіальної громади;

залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Ухвалою суду від 05.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

21.10.2022 представник відповідача подала відзив на адміністративний позов, у якому просила суд відмовити в задоволенні позову. Крім того, представник відповідача подала клопотання, у якому просить розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.10.2022 клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання 08.11.2022 об 10:00.

Також, представник відповідача подала клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що відповідно до положень ст. 53 КАС України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Представник відповідача вказує, що для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Також представник відповідача зазначає, що листом Вінницької окружної прокуратури від 04.10.2022 року № 50-23-21, повідомлено Вінницьку міську раду про відсутність підстав для представництва окружною прокуратурою інтересів держави щодо утримання балансоутримувачами захисних споруд цивільного захисту, що розташовані на території Вінницької ОТГ.

Також, на думку представника відповідача, прокурор у даній справі не набуває статусу позивача, оскільки існують уповноважені державні органи, які наділені повноваженнями щодо звернення з відповідним позовом до суду, зокрема Фонд державного майна України та Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

31.10.2022 керівник Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави подав відповідь на відзив, у якій просить задовольнити адміністративний позов.

Також позивач подав заперечення проти клопотання про залишення позову без розгляду, у яких вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в судах законних інтересів держави у разі порушення бо загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Відповідні повноваження щодо розгляду міською радою з прийняттям рішення на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо передачі з державної у комунальну власність сховищ наявні лише у міської ради. Таким чином, суб`єктом владних повноважень до компетенції якого віднесено відповідні повноваження є лише Вінницька міська рада.

Враховуючи те, що позивач та відповідач в даній справі збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем, з огляду на предмет спору Вінницька міська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем по справі.

Таким чином, на думку позивача, у прокурора обгрунтовано виникають підстави для представництва інтересів держави.

На підставі наведеного, на думку позивача, твердження відповідача про те, що у даній справі прокурор не набуває статусу позивача оскільки існують уповноважені державні органи, які наділені повноваженнями щодо звернення з відповідним позовом до суду - є помилковими.

02.11.2022 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях подав пояснення, у яких просив адміністративний позов задовольнити.

08.11.2022 прокурор Вінницької обласної прокуратури подав клопотання про витребування у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях листів № 05-2/1644/1 від 11.08.2022; № 05-02/1592 від 04.08.2022.

18.11.2022 Керівник Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави подав доповнення до заперечення проти клопотання відповідача проти залишення позовної заяви без розгляду, у яких вказав, що предметом позову є зобов`язання органу місцевого самоврядування розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії ради питання щодо передачі об`єкту з державної у комунальну власність без зобов`язання відповідача прийняти будь яке певне рішення.

Також позивач заперечив те, що листи Вінницької міської ради від 15.09.2022, на які посилається відповідач, стосуються обставин даної справи, оскільки в них мова йшла про інші об`єкти цивільного захисту.

22.11.2022 у підготовче судове засідання з`явилися представника позивача Клименко Д.С., представники відповідача Никонюк О.В., Олексюк Т.С. та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 .

Представник позивача Клименко Д.С. та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 просили відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Представники відповідача Никонюк О.В., Олексюк Т.С. просили задовольнити клопотання про залишення позову без розгляду.

Визначаючись щодо клопотання про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Тому, слід враховувати, що згідно вимог п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України, позивачу, як ініціатору процесу, законодавцем надано широке коло процесуальних прав щодо можливості подання заяв та клопотань, які він може використовувати на власний розсуд, не допускаючи при цьому зловживань. Клопотання про залишення без розгляду позову, є одним із різновидів таких заяв та клопотань.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У Законі України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закон прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18 та від 1 червня 2022 року у справі № 260/1815/21.

Суспільний (публічний) інтерес є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних та таких, що ґрунтуються на моральних засадах, інтересів, які складають певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби та відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами владних повноважень (суб`єктами публічної адміністрації); це поняття не піддається однозначній кваліфікації (визначенню), а тому наявність суспільних (публічних) інтересів повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку.

Інтереси держави, за загальним правилом, охоплюють собою і суспільні (публічні) інтереси, оскільки основне покликання держави (стаття 3 Конституції України гарантує те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави) - це максимально забезпечувати інтереси всіх соціальних груп для досягнення в суспільстві справедливості як найвищого блага.

Особливість суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних, їх майже не можливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов`язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб`єкта, яким може і повинен за чинної Конституції України виступати такий орган як прокуратура.

Так, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Отже, подаючи позов до адміністративного суду в порядку, передбаченому частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідний прокурор повинен мотивувати та довести допустимими та достатніми доказами наявність:

- суб`єктної складової: відсутність жодного суб`єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов, або відмову чи бездіяльність цього суб`єкта щодо звернення з таким позовом (цьому повинно передувати офіційне звернення прокурора до такого суб`єкта з проханням подати позов); суд вирішує питання щодо доцільності залучення такого суб`єкта, зокрема, як третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору);

- об`єктивної складової: наявність порушення законних інтересів держави або загрози порушення інтересів держави; загроза порушення інтересів держави (часткова відсутність предмету позову на момент звернення до суду при встановленні судом факту того, що дії або бездіяльність відповідача у справі дають підстави стверджувати про реальну загрозу вчинення порушення у майбутньому) та дозволяє прокурору звертатися з таким превентивним позовом, зокрема, для запобігання у майбутньому вчинення відповідними суб`єктами порушень вимог законодавства.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 1 червня 2022 року у справі № 260/1815/21.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту полягають інтереси держави, а саме - інтереси територіальної громади м.Вінниці , порушення яких зумовлено протиправною бездіяльністю Вінницької міської ради щодо не прийняття у комунальну власність захисних споруд цивільного захисту.

Тобто прокурор стверджує порушення інтересів територіальної громади м. Вінниці у зв`язку з відсутністю у достатній кількості захисних споруд цивільного захисту для захисту населення в умовах воєнного стану та небажання місцевої ради розглянути питання про можливість передачі їх у комунальну власність для подальшого належного утримання та використання для захисту мирного населення.

Суд вважає таке обґрунтування сумісним із з розумінням «інтересів держави», з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що прокурор може представляти інтереси територіальної громади і це є сумісним з вимогами частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва прокурором інтересів держави у суді у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду (зокрема, у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 8 жовтня 2019 року у справі № 920/447/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 813/1009/17 та від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19) сформулювала низку правових висновків стосовно застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» під час визначення судами наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді:

- таке право виникає у разі наявності органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, за умови, якщо таким органом не вживаються заходи для належної реалізації своїх повноважень або вживаються не у повній мірі (такий орган не звертається до суду з відповідним позовом, не застосовує свої владні повноваження для самостійного вирішення спірної ситуації, ухиляється від сплати судового збору тощо);

- прокурор у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі має обґрунтувати наявність підстав для звернення до суду, однак незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

КАС України також встановлені певні обмеження, спрямовані на подачу прокуратурою безпідставних позовів, зокрема: 1) право суду повернути позовну заяву позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (стаття 169); 2) право суду щодо постановлення окремої ухвали у випадку неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства прокурором, яка надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора (стаття 249); 3) обов`язок органів прокуратури сплачувати судовий збір на загальних підставах (стаття 139).

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор у позовній заяві вказав на те, що у спірних правовідносинах фактично відсутній орган, який може контролювати місцеву раду. Адже відповідно до ч.4 ст.55 КАС України, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган місцевого самоврядування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що прокурор визначив Вінницьку міську раду відповідачем у цій справі, оскільки стверджує про бездіяльність органу місцевого самоврядування.

З огляду на це, судом не встановлено органу, до повноважень якого відноситься здійснення контролю за Вінницькою міською радою, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності цього органу у спірних правовідносинах.

Стосовно права на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування, суд враховує, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.

Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як цивільний захист населення.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 20 липня 2021 року у справі № 480/3093/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 18 грудня 2021 року у справі № 804/3740/18, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18, від 5 травня 2022 року у справі № 320/6514/18.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 922/3272/18 дійшов висновку про те, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування прийняв рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем; іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Такий висновок Верховного Суду можливо застосувати і до правовідносин, які стосуються бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 920/447/18 наголосила, що бездіяльність міської ради щодо захисту законних інтересів територіальної громади свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Отже, звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як цивільний захист населення, особливо враховуючи умови воєнного стану в Україні.

А тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

При цьому суд враховує, що згідно з Рекомендацією CM/Rec (2007)4 Комітету Міністрів державам-членам щодо місцевих та регіональних державних послуг (прийнята Комітетом Міністрів 31 січня 2007 року на 985-му засіданні заступників міністрів) місцеві органи влади повинні застосувати таку форму управління, яка забезпечує найкращий баланс усіх законних інтересів та ефективну діяльність, зокрема, з точки зору соціальної солідарності, захисту навколишнього середовища та ефективного використання території.

Враховуючи наведені обставини, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду із зазначених відповідачем підстав слід відмовити.

Керуючись ст. 44, 53, 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, Законом України «Про прокуратуру», суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 28.11.2022.

СуддяШаповалова Тетяна Михайлівна