Рішення № 10759060, 06.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/104 зустр06.08.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома"           

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Московський міст"

Простягнення 4 269 417,72 грн.

За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Московський міст"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома"

Про визнання договору недійсним

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивача Ющенко Н.О. - представник за довіреністю від 21.03.2010 р.

Від відповідача Краснопільська Т.А. - представник за довіреністю від 23.09.2009 р. 06.08.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Аксміома” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Московський міст” 3655465,86 грн. заборгованості за поставлений товар за договорами від 01.06.2008 р. № 29 та від 05.01.2009 р. № 01/01-09АВ, пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, всього 4269417,72 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2010 р. № 46/104, яку призначено до розгляду на 29.03.2010 р.

Ухвалою від 13.03.2010 р. за заявою позивача судом було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача в сумі заявлених вимог з врахуванням судових витрат, що знаходяться на банківських рахунках, вказаних позивачем.

Представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 12.04.2010 р., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1513573,81 грн. основного боргу, 216916,54 грн. інфляційних витрат, 48392,89 грн. 3 % річних за договором від 01.06.2008 р. № 29 та 107377,14 грн. основного боргу за договором від 05.01.2009 р. № 01/01-09АВ.

12.04.2010 р. від відповідача надійшов зустрічний позов, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю “Московський міст” просить суд визнати недійсними договори від 01.06.2008 р. № 29 та від 05.01.2009 р. № 01/01-09АВ, щодо виконання яких виник спір.

          Ухвалою від 12.04.2010 р. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Московський міст” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аксіома” про визнання договорів недійсними до спільного розгляду з позовом у справі № 46/104.

          26.07.2010 р. відповідач за первісним позовом подав відзив, відповідно до якого проти первісного позову заперечує повністю та просить суд відмовити у задоволенні позову позивачу за первісним позовом.

          26.07.2010 р. позивач за первісним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого проти зустрічного позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволені.

          Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.

          В судовому засіданні 26.07.2010 р. оголошувалась перерва.

В судове засідання 06.08.2010 р. з’явилися представники сторін. Позивач за первісним позовом надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1513573,81 грн. основного боргу, (- 6149,04 грн.) інфляційних витрат, 18162,89 грн. 3 % річних, 60221,57 грн. пені за договором від 01.06.2008 р. № 29 та 107377,14 грн. основного боргу, (- 436,23 грн.) інфляційних витрат, 1288,52 грн. 3 % річних, 4272,28 грн. пені за договором від 05.01.2009 р. № 01/01-09АВ.

Під час розгляду спору по суті представник позивача за первісним позовом позов підтримав та просив його задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору щодо строків та повноти розрахунків за отриманий у власність товар, крім того у зустрічному позові просив суд відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом під час розгляду спору по суті зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на безпідставність укладення спірних договорів без надання згоди на їх укладання загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Московський міст”, крім того проти первісного позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволені.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2008 р. та 05.01.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Аксіома” в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Московський міст” в якості покупця уклали договори № 29 та № 1/01-09АВ відповідно, за умовами яких постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупцю, а покупець (відповідач) прийняти нафтові продукти (товар) та оплатити їх вартість по ціні, відповідній до затвердженого постачальником прейскуранта цін на товар, що діє на день здійснення покупцем оплати товару, в кількості та асортименті, зазначених у рахунку-фактурі та видатковій накладній постачальника, на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договорів постачальник передає товар покупцю, а покупець приймає його на умовах: EXW — нафтобаза постачальника, адреса нафтобази вказується постачальником додатково; CPT — термінал покупця, адреса терміналу вказується покупцем додатково.

Передача товару постачальником покупцю здійснюється при наданні покупцем або його довіреною особою, яка уповноважена на одержання товару, довіреності (тип. форма № М-2, затв. наказом Мінстату України № 192 від 21.06.1996 р.) на отримання зазначеної кількості товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною (п. 2.2 договорів).

Згідно п. 3.1 договорів ціна, кількість та асортимент товару вказується у видаткових накладних, що обов'язкові для підписання обома сторонами.

Відповідно до п. 3.2 договору № 29 від 01.06.2008 р. товар, який отримується покупцем, сплачується протягом 4-х банківських днів з моменту отримання рахунку покупцем.

Відповідно до п. 3.2 договору № 1/01-09АВ від 05.01.2009 р. товар, який отримується покупцем, сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку покупцем.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договорів № 29 від 01.06.2008 р. та № 1/01-09АВ від 05.01.2009 р. дає підстави стверджувати, що укладені правочини в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) фактично являють собою договори поставки, оскільки за їх умовами позивач зобов’язався передати, а відповідач - прийняти у власність та оплатити належний позивачеві товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за договором № 1/01-09АВ від 05.01.2009 р. в період з 05.01.2009 р. по 31.12.2009 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 5 144 862,08 грн., що підтверджується видатковими накладними ( в матеріалах справи).

Відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 5 037 485,44 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 1/01-09АВ від 05.01.2009 р. склала 107 377,14 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за договором № 29 від 01.06.2008 р. в період з 01.06.2008 р. по 31.12.2008 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 14 675 851,14 грн., що підтверджується видатковими накладними ( в матеріалах справи).

Відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 13 162 277,33 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 29 від 01.06.2008 р. склала 1 513 573,81 грн.

Часткове погашення заборгованості відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач за договором № 1/01-09АВ від 05.01.2009 р. прийняв товар вартістю 5 144 862,08 грн., частково оплатив його, заборгувавши 107 377,14 грн.. За договором 29 від 01.06.2008 р. відповідач прийняв товар вартістю 14 675 851,14 грн., частково оплатив його, заборгувавши 1 513 573,81 грн., чим порушив умови договорів та чинне законодавство.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Умовами спірних договорів встановлений строк виконання зобов’язання: протягом 3-х банківських днів за договором № 1/01-09АВ від 05.01.2009 р. та протягом 4-х банківських днів за договором № 29 від 01.06.2008 р. з моменту отримання рахунку покупцем.

Слід зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Аксіома” не надало суду доказів виставлення рахунків за спірними договорами.

Таким чином, підставою для проведення відповідачем за первісним позовом розрахунків є, у відповідності з положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України, звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 107 377,14 грн. за договором № 1/01-09АВ від 05.01.2009 р. та у сумі 1 513 573,81 грн. за договором № 29 від 01.06.2008 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу за договорами, позивач за первісним позовом також просить стягнути з відповідача мінус 6149,04 грн. інфляційних витрат, 18162,89 грн. 3 % річних, 60221,57 грн. пені за договором від 01.06.2008 р. № 29, мінус 436,23 грн. інфляційних витрат, 1288,52 грн. 3 % річних, 4272,28 грн. пені за договором від 05.01.2009 р. № 01/01-09АВ та 15 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.6 договору № 29 від 01.06.2008 р. за порушення строків, зазначених п. 3.2 цього договору, постачальник має право нарахувати, а покупець у такому випадку зобов'язаний сплатити йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки п. 3.2 договору № 29 від 01.06.2008 р. передбачено, що товар, який отримується покупцем, сплачується протягом 4-х банківських днів з моменту отримання рахунку покупцем, а рахунки позивач за первісним позовом надав суду тільки 12.04.2010 р., то датою, з якої суд вважається простроченим зобов’язання відповідача, є 12.04.2010 р.

Відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом з моменту прострочення виконання зобов’язання (з 12.04.2010 р.), розмір нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України на суму простроченого відповідачем зобов’язання за договором від 01.06.2008 р. № 29 становить 14430,79 грн. 3 % річних, 13622,16 грн. інфляційної складової боргу, а також 48455,10 грн. пені. За договором від 05.01.2009 р. № 01/01-09АВ - 1023,76 грн. 3 % річних та 966,39 грн. інфляційної складової боргу

Враховуючи той факт, що суд невправі виходити за межі позовних вимог при розгляді даної частини первісного позову, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Аксіома” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Московський міст” про стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в межах розрахунку позивача, згідно з яким збитки від інфляції становлять мінусове значення, тобто дорівнюють 0,00 грн.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 4272,28 грн. пені за договором від 05.01.2009 р. № 01/01-09АВ, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 231 штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду доказів вчинення сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання у письмовій формі, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині вимоги про стягнення з відповідача 4272,28 грн.-пені.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 15000,00 грн., суд вважає, що воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.10 Роз‘яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов‘язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об‘єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 15 000,00 грн. позивач надав угоду про надання адвокатських послуг від 18.02.2010 р. № 8/ю, який укладений між позивачем та приватним адвокатом Ющенко Н.О., свідоцтво № 2387 від 02.12.2005 р. про право на заняття адвокатською діяльністю Ющенко Н.О., квитанцію про сплату ТОВ “Аксіома” Ющенко Н.О. 15000,00 грн.

За зустрічним позовом ТОВ “Московський міст” просить суд визнати договори № 29 від 01.06.2008 р. та № 1/01-09АВ від 05.01.2009 р. недійсними з підстав того, що зазначені договори укладено з порушенням вимог чинного законодавства України, які є підставами для визнання його недійсним, посилаючись на порушення вимог ст. 215 Цивільного кодексу України. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною другою ст. 203 ЦКУ встановлено, що особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, і це вимога, додержання якої є необхідною для чинності правочину.

TOB «Московський міст»звертає увагу на свій статут, яким передбачено, що до компетенції Загальних зборів Учасників Товариства належать наступні питання, зокрема, щодо надання згоди на укладання виконавчим органом Товариства договорів на суму, що перевищують 100000,00 грн. Разом з тим, Статутом встановлено, що дане питання є виключною компетенцією Загальних зборів Учасників Товариства і не може передаватись для вирішення іншим органам Товариства.

Суд критично ставиться до зазначеного твердження TOB «Московський міст», оскільки в договорах № 29 від 01.06.2008 р. та № 1/01-09АВ від 05.01.2009 р. не вказано суми договорів, а ціна на товар вказується у видаткових накладних.

Таким чином, позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Московський міст” (02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, ідентифікаційний код 31065068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аксіома” (09400, Київська обл., с.м.т. Ставище, вул. Радянська, 1, ідентифікаційний код 31542542) 107 377 (сто сім тисяч триста сімдесят сім) грн. 14 коп. основного боргу, 1023 (одну тисячу двадцять три) грн 76 коп. 3 % річних за договором № 1/01-09АВ від 05.01.2009 р. та 1 513 573 (один мільйон п'ятсот тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 81 коп. основного боргу, 14430 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 79 коп. 3 % річних, 48455 (сорок вісім тисяч чотириста п’ятдесят п’ять) грн.10 коп. за договором № 29 від 01.06.2008 р., 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. витрат на послуги адвоката, 16858 (шістнадцять тисяч вісімсотсот п’ятдесят вісім) грн. 27 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині вимог за первісним позовом відмовити повністю.

4.          У зустрічному позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 10.08.2010 р.