Рішення № 10758932, 09.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/27209.08.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»          

До Приватного підприємства «Ацерола»

Простягнення 23532,45 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаПрокошина В.І. —представник за довіреністю від 18.05.2010 р.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Ацерола»18200,00 грн. заборгованості за договором зберігання від 01.08.2009 р. № 104, 1 892,00 грн. пені, 3131,35 грн. інфляційних витрат, 309,10 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 р. № 46/272, яку призначено до розгляду на 09.08.2010 р.

У судове засідання, призначене на 09.08.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду від 22.06.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог, на порушення відповідачем умов договору щодо строків та повноти розрахунків за надані позивачем послуги по зберіганню майна відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»в якості зберігача та Приватне підприємство «Ацерола»в якості поклажодавця уклали договір зберігання № 104 (далі –договір), за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання продукти харчування (майно) згідно прибуткових накладних протягом строку дії цього договору.

Здача-приймання майна на зберігання здійснюється представниками сторін згідно накладних (п. 2.1 договору).

Відповідно до п.7.1. договору, вартість зберігання складає 5300,00 грн. на місяць. Оплата проводиться до 5-го числа поточного місяця.

Згідно п. 6.4 договору відповідач оплачує фактичний строк зберігання згідно з розцінками, встановленими п. 7.1. даного договору.

Виходячи з аналізу умов підписаної сторонами угоди, слід зазначити, що за своєю правовою природою договір від 01.08.2009 р. № 104 є договором зберігання. Загальні положення про договори даного виду закріплені у главі 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу на зберігання майно на загальну суму 27440,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000138 від 01.08.2009 р.

Відповідно до договору позивачем були надані наступні послуги:

відповідальне зберігання майна у жовтні 2009 року, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-1680 від 22.09.2009 р. на суму 4 300,00 грн. та актом виконаних робіт № ОУ-001847 від 31.10.2009 р., з яких 2 000,00 грн. були сплачені відповідачем, що підтверджується банківськими виписками від 17.05.2010 р. на суму 500,00 грн., від 31.05.2010 р. на суму 1 500,00 грн.;

відповідальне зберігання майна у листопаді 2010 року, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-1839 від 21.10.2009 р. на суму 5 300,00 грн. та актом виконаних робіт № ОУ-2056 від 30.11.2009 р.;

відповідальне зберігання майна у грудні 2010 року, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-2071 від 20.11.2009 р. на суму 5 300,00 та актом виконаних робіт № ОУ-2234 від 31.12.2009 р.;

відповідальне зберігання майна у лютого 2010 року, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000156 від 22.01.2010 р. на суму 5 300,00 та актом виконаних робіт № ОУ-0000352 від 22.02.2010 р.

Згідно видаткової накладної № РН-00001 від 26 лютого 2010 року позивач повернув відповідачу майно зі зберігання на загальну суму 27 440,10 грн.

Проте, відповідач надані позивачем послуги по зберіганню майна оплатив частково на суму 2000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача склала 18200,00 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом позивач надав відповідачу послуги зберігання на суму 20200,00 грн., які відповідач оплатив частково у сумі 2000,00 грн. чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 18200,00 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 18200,00 грн. за договором від 01.08.2009 р. № 104 документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 1 892,00 грн. пені, 3131,35 грн. інфляційних витрат, 309,10 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. п.8.3. договору, за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 1 892,00 грн. пені, 3131,35 грн. інфляційних витрат, 309,10 грн. 3 % річних.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Ацерола»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11, ідентифікаційний код 34617620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, ідентифікаційний код 34353218) 18200 (вісімнадцять тисяч двісті) грн. основного боргу, 1 892 (одну тисячу вісімсот дев’яносто дві) грн. пені, 3131 (три тисячі сто тридцять одну) грн. 35 коп. інфляційних витрат, 309 (триста дев’ять) грн. 10 коп. 3 % річних, 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 32 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко