Рішення № 107585050, 24.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.11.2022Справа № 910/20534/21За позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель"

про стягнення 301271,51 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Єременок О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Стеценко М.В.

Від відповідача: Кротенко О.В.

В судовому засіданні 24.11.2022 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" про стягнення 301271,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 24-10/165 від 04.08.2008, в зв`язку з чим позивач нараховує 3% річних та просить стягнути їх у судовому порядку.

Ухвалою суду від 20.12.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.01.2022 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 20.12.2021 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

22.02.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи Господарським судом міста Києва.

Ухвалою суду від 10.08.2022 заперечення відповідача проти розгляду справи Господарським судом міста Києва залишено без розгляду. Надано відповідачу строк на подання відзиву протягом 5 днів з дати вручення даної ухвали.

19.08.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки, заява про усунення недоліків позовної заяви була підписана не повноважним представником. Також відповідач подав клопотання про призначення у справі судового засідання.

Ухвалою суду від 25.08.2022 залишено без руху позовну заяву; надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п`ять днів з дня вручення ухвали; встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів в підтвердження повноважень адвоката Стеценка М.В. представляти інтереси Акціонерного товариства "Альфа-Банк" в Господарському суді міста Києва станом на 05.01.2022.

07.09.2022 (в межах наданого судом строку) на електрону адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано в підтвердження повноважень адвоката Стеценка М.В. представляти інтереси позивача - довіреність № 016962/21 від 29.12.2021 (дійсна до 31.07.2022), довіреність № 018034/22 від 19.07.2022 (дійсна до 31.12.2022).

Ухвалою суду від 09.09.2022 продовжено розгляд справи, призначено у справі судове засідання на 27.10.2022.

20.10.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшло заперечення проти розгляду справи Господарським судом міста Києва

Судове засідання 27.10.2022 не відбулось, в зв`язку з знеструмленням електромережі суду та виходом з ладу сервера автоматизованої системи суду.

Сторін було повідомлено про дату наступного судового засідання 10.11.2022 під розписку.

03.11.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Через канцелярію суду 10.11.2022 від відповідача надійшло клопотання про розгляду судовому засіданні заперечення проти розгляду справи Господарським судом міста Києва та клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні 10.11.2022 оголошено перерву до 24.11.2022.

В судовому засіданні 24.11.2022 представник відповідача підтримав своє заперечення проти розгляду справи Господарським судом міста Києва та підтримав клопотання про витребування доказів. На думку позивача, з призначенням у справі судового засідання строк на подання заперечень був поновлений.

Представник позивача проти задоволення заперечення щодо розгляду справи Господарським судом міста Києва заперечував, з приводу клопотання про витребування доказів поклався на розсуд суду.

Суд відмовляє у задоволенні заперечення проти розгляду справи господарським судом, оскільки, ухвалою суду від 10.08.2022 було встановлено, що розгляд даної справи по суті розпочався 17.02.2022, а отже, відповідачем пропущено строк на звернення з відповідним запереченням. Призначення у справі судового засідання при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження не свідчить про початок розгляду справи спочатку та про поновлення строку на подання заперечень.

Щодо клопотання про витребування доказів, то відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки, відповідачем клопотання про витребування доказів заявлено з пропуском строку, суд протокольною ухвалою 24.11.2022 залишив його без задоволення.

В судовому засіданні 24.11.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив врахувати переплату за відсотками.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

04.08.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", (кредитор) та Акціонерним товариством закритого типу "Будівельна фірма "Старатель", правонаступником якого є ПАТ "Будівельна фірма "Старатель" (позичальник) було укладено договір кредиту №24-10/165.

Відповідно до п. 1.1 Договору кредитор зобов`язується передати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 1129000,00 грн. зі сплатою 21 процента річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами та послугами по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід`ємною складовою частиною цього договору, та порядком повернення кредиту рівними частинами в сумі 94083,00 грн. не пізніше 03 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано кредит, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 03.08.2009 р. в сумі 94087,00 грн., на умовах, визначених цим договором.

Судом встановлено, що відповідно до Рішення №5/2019 єдиного акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" від 15.10.2019 було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", які зазначені у передавальному акті, виникає в Акціонерного товариства "Альфа-Банк" з дати, визначеної в Передавальному акті, а саме - з 15.10.2019.

Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Альфа-Банк" від 15.10.2019 вирішено затвердити Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", які зазначені у Передавальному акті, виникають у Акціонерного товариства "Альфа-Банк" з дати, визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15.10.2019.

У Передавальному акті від 11.10.2019, який затверджений рішенням єдиного акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" від 15.10.2019 №5/2019 та рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Альфа-Банк" від 15.10.2019 №4/2019, зазначено, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" правонаступником всього майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є Акціонерне товариство "Альфа-Банк". Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків виникає з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства "Альфа-Банк" та рішенням єдиного акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", а саме - з 15.10.2019.

Відповідно до п. 1.2 Статуту Акціонерного товариства "Альфа-Банк" банк є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на підставі передавального акту (затверджений рішенням єдиного акціонера №5/2019 від 15.10.2019 та рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Альфа-Банк" №4/2019 від 15.10.2019), відповідно до якого до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" були передані все майно, права і зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

Відповідно до частин 1, 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про державну реєстрацію припинення Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03.12.2019, підстава - рішення щодо реорганізації).

При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що правонаступником Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" є Акціонерне товариство "Альфа-Банк".

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація відносно того, що Акціонерне товариство "Альфа-Банк" є правонаступником Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (тобто, відомості щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" банк або банки (далі разом або окремо - банк, що приєднується) мають право здійснити реорганізацію шляхом приєднання до іншого банку (далі - банк-правонаступник, а разом банк, що приєднується, та банк-правонаступник - банки-учасники) за спрощеною процедурою, визначеною цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з підпунктом "г" підпункту 11 пункту 4 статті 1 Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" приєднання банку за спрощеною процедурою передбачає, що не застосовуються положення законодавства щодо завершення приєднання з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо правонаступництва банку-правонаступника, а також одночасного подання документів для державної реєстрації змін до відомостей про банк-правонаступник, що містяться у такому реєстрі, та документів для державної реєстрації припинення банку, що приєднується. Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків банку, що приєднується, виникає у банку-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами банку, що приєднується, та банку-правонаступника.

Отже вказаним Законом України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків", який є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спрощення процедур реорганізації та капіталізації саме банків, прямо встановлені виключення щодо застосування вищевказаних загальних норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №909/1411/13.

Таким чином, саме передавальний акт, затверджений загальними зборами банку, що приєднується, та банку-правонаступника є належним доказом правонаступництва банку-правонаступника щодо майна, прав та обов`язків банку, що приєднується.

З огляду на викладене вище, наданий Акціонерним товариством "Альфа-Банк" передавальний акт, затверджений рішенням єдиного акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" від 15.10.2019 №5/2019 та рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Альфа-Банк" від 15.10.2019 (протокол №4/2019), є належним доказом на підтвердження обставин правонаступництва Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

Вказана правова позиція також застосовувалася Верховним Судом при вирішенні питання заміни сторони у справі правонаступником за заявами Акціонерного товариства "Альфа-Банк", поданими до Касаційного господарського суду, зокрема в ухвалах від 18.12.2019 у справі №910/4769/13, від 23.01.2020 у справі №873/41/19, від 27.01.2020 у справі №910/14303/18, від 16.06.2020 у справі №910/7020/19.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Позивачем до матеріалів справи долучено банківську виписку по рахунку відповідача за період з 15.10.2019 по 05.01.2022, в якій зазначено про передавання залишків при приєднанні АТ "Укрсоцбанк" до АТ "Альфа-Банк" у розмірі 771479,57 грн - вказана сума є сумою заборгованості за тілом кредиту. Крім того, з банківської виписки вбачається нарахування банком відсотків та часткові оплати, здійснені відповідачем.

Спір у справі виник в зв`язку з тим, що відповідачем не було повернуто суму кредиту у розмірі 771479,57 грн та не сплачено відсотки у розмірі 2572928,19 грн, з огляду на що позивач нарахував на загальну суму заборгованості (тіло+відсотки) суму 3% річних, які просить стягнути в судовому порядку.

Згідно розрахунку наданого позивачем, ним було нараховано відсотки за користування кредитом в період з 04.08.2008 по 08.11.2021 на загальну суму 2572928,19 грн .

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, до 03.08.2009, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю суму отриманого кредиту.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання

Тобто з 04.08.2009 банк не мав права нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, які передбачені договором від 04.08.2008 №24-10/165.

В зв`язку з вищезазначеним, нарахування позивачем відсотків за користування кредитом в період з 04.08.2009 по 08.11.2021 є безпідставним та суперечить приписам ст. 1048 ЦК України.

Вказана правова позиція також підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 № 444/9519/12.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18). Ця правова позиція є незмінною (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19; постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, провадження № 61-6356св21та інших.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, ТОВ "БФ "Старатель" за кредитним договором в період з 03.09.2008 по 31.07.2014 було оплачено відсотків на загальну суму 513463,21 грн.

Натомість, сума відсотків за користування кредитом в період кредитування, визначений договором з 04.08.2008 по 03.08.2009 становить 205583,62 грн.

Отже, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за відсотками за користування кредитом, натомість існує переплата у розмірі 307879,59 грн.

Щодо суми заборгованості за тілом кредиту, відповідач не надав суду доказів в підтвердження погашення заборгованості у розмірі 771479,57 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.12.2018 по 01.12.2021 у розмірі 301271,51 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, правопорушення відповідача щодо не повернення кредитних коштів є триваючим, вимоги позивача про стягнення з ТОВ "БФ "Старатель" 3% річних є обгрунтованими.

Проте, позивачем нараховано 3% річних на суму заборгованості у розмірі 3344407,76 грн, яка включає в себе тіло кредиту у розмірі 771479,57 грн та відсотки за користування кредитом у розмірі 2572928,19 грн. Як уже було зазначено судом вище, у відповідача відсутня заборгованість за відсоткам, оскільки, вони в супереч приписам ст. 1048 ЦК України нараховувались позивачем після закінчення строку кредитування (03.08.2009) по 08.11.2021.

Отже, обгрунтованою базою для нарахування 3% річних, суд вважає суму тіла кредиту у розмірі 771479,57 грн. Згідно перерахунку суду сума 3% річних за період з 01.12.2018 по 01.12.2021, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 69496,57 грн.

Щодо прохання відповідача зарахувати переплату за відсотками в погашення інших платежів, суд відзначає, що в рамках даного провадження не наділений повноваженнями вчиняти зазначені зарахування.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими в часті, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" (02068, м. Київ, вулиця Анни Ахматової, буд. 5, ідентифікаційний код: 13682121) на користь Акціонерного товариства "Альфа-банк" (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 100, ідентифікаційний код: 23494714) 3% річних у розмірі 69496 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 57 коп., судовий збір у розмірі 1042 (одна тисяча сорок дві) грн. 45 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 231774,94 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 30.11.2022

Суддя І.В.Усатенко