Рішення № 107568786, 25.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2022 року № 640/20180/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії щодо повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не було повернуто суму безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в Україні відсутня єдина система реєстрації прав на нерухоме майно, внаслідок чого відповідач позбавлений можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше.

Ухвалою від 20.10.2022 суд встановив пропущення позивачем строку звернення до суду, у зв`язку з чим запропонував позивачу надати клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Суд приймає до уваги доводи позивача, що зміна судової практики у спорах цієї категорії, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, є поважною причиною пропущення строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та продовжити розгляд справи.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

Позивач, з метою укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , який посвідчений 26.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І. та зареєстрований за № 1191, сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 27224,82 грн, що підтверджується квитанцією від 26.02.2019 № 1307С71ЕЕ2.

Вважаючи, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачений безпідставно, позивач 24.05.2021 надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про повернення безпідставно сплачених грошових коштів.

Листом від 31.05.2021 № 2600-0603-8/88315 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про неможливість встановлення факту придбання житла вперше, оскільки це не належить до повноважень пенсійного органу, а тому заява є безпідставною.

Позивач, вважаючи, що відповідач зобов`язаний сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення йому суму помилково сплачено збору, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 151 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (далі по тексту - Порядок) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 153 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в обов`язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна; проте, особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Як зазначає позивач у позовній заяві, нерухоме майно ним придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири інша нерухомість ним не придбавалася.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав доказів, які б підтверджували придбання позивачем нерухомого майна вдруге чи втретє.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомо мого майна щодо об`єкта нерухомо мого майна від 23.05.2021 № 257820814, копія якої міститься в матеріалах справи, у власності позивача, станом на день формування довідки, не перебуває будь-якого іншого об`єкту житлової нерухомості, окрім спірної квартири.

Таким чином, до придбання спірної квартири позивач не мав у власності житла, у зв`язку з чим, за відсутності протилежного, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивач придбав житло вперше, а тому звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У той же час, оскільки на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок доказування, саме відповідач зобов`язаний довести факт, що позивач зобов`язаний сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та придбав житло не вперше.

На думку суду, відсутність механізму встановлення органами Пенсійного фонду України обставин придбання житла конкретними особами вперше, не є підставою для позбавлення законодавчо встановлених пільг по сплаті збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та звуження існуючих прав особи.

Отже, суд вважає, що позивач помилково сплатив до бюджету збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 819/1249/17, від 19.06.2018 у справі № 819/1554/16.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, і він визначає випадки, за яких органи Державної казначейської служби України зобов`язані виконувати операції з повернення помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів).

Згідно з пунктом 5 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Вказаним пунктом також передбачено, що подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно, для повернення помилково сплачених коштів відповідач має сформувати відповідне подання та видати його безпосередньо позивачу. У свою чергу, вже позивач має подати до органів Державної казначейської служби України з оригіналом або копією документа, який підтверджує перерахування коштів. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо відмови у поданні відповідного подання до органів Казначейства.

Водночас, суд вважає недоцільним зазначення у резолютивній частині рішення суду банківських реквізитів, оскільки за час розгляду справи розрахункові рахунку могли змінитись, що призведе до ускладнення виконання рішення суду та звернення сторін до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду. При цьому, актуальні реквізити для сплати заборгованості позивач може повідомити виконавцю під час процедури примусового виконання або безпосередньо відповідачу у разі добровільного виконання рішення суду.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 134, 139, 143, 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у формуванні подання щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 27224,82 гривень.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 27224 (двадцять сім тисяч двісті двадцять чотири) гривні 82 копійки, сплаченого відповідно до квитанції від 26.02.2019 № 1307С71ЕЕ2.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов