Ухвала суду № 107551389, 29.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.11.2022Справа № 910/12960/22Суддя Господарського суду міста Києва Зеленіна Н.І., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азвірт" в особі "Представництво "Азвірт" ММС", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольшаницький каменедробильний завод" про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 29 449 795,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки ТОВ "Азвірт" в особі "Представництво "Азвірт" ММС" прострочило зобов`язання з оплати по договору поставки №1909/19 від 19.09.2019, який укладено між ТОВ "Ольшаницький каменедробильний завод" (постачальник) та "Представництвом "Азвірт" ММС", яке діє від імені ТОВ "Азвірт" (покупець), позивач пред`являє вимогу про стягнення заборгованості спільно з нього та з його поручителя - ТОВ "Ольшаницький каменедробильний завод". При цьому, позивач набув право вимоги до ТОВ "Азвірт" в особі "Представництво "Азвірт" ММС" в обмін на факторингове кредитування ТОВ "Ольшаницький каменедробильний завод" відповідно до договору факторингу з регресом №КІЕ-Ф-12121 від 18.03.2021. Набуття права вимоги та характеристика набутих прав підтверджується відповідним реєстром №18 від 21.02.2022, форма якого передбачена договором факторингу, а також сплатою позивачем авансових платежів в обмін на право вимоги (факторингове фінансування).

Разом із позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Азвірт" у межах ціни позову в сумі 29 449 795,35 грн, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем; накладення арешту на грошові кошти, що належать "Представництво "Азвірт" ММС", яке діє від імені ТОВ "Азвірт", у межах ціни позову в сумі 29 449 795,35 грн, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунка, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем; накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Ольшаницький каменедробильний завод" у межах ціни позову в сумі 29 449 795,35 грн, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Положеннями ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, накладення арешту в межах ціни позову на грошові кошти відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті цьому товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним із визначених законом способів забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову, що знаходяться на рахунку відповідачів.

Дослідивши матеріали заяви та документи надані заявником в обґрунтування заяви, суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Слід зазначити, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на наступні обставини.

ТОВ "Азвірт" є юридичною особою, яка зареєстрована за законодавством Республіки Азербайджан, та через діюче на території України від його імені "Представництво "Азвірт" ММС" не обмежене у можливості набувати майно та відкривати банківські рахунки в України, а також відчужувати наявне майно та кошти з метою ухилення від виконання рішення суду. Діяльність "Представництва "Азвірт" ММС" на території України може бути припинено, майно відчужено, а представництво ліквідоване у короткий строк, що становить значний ризик для належного виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Окрім того, у ТОВ "Азвірт" в особі "Представництво "Азвірт" ММС" відсутнє будь-яке нерухоме майно, за рахунок якого в майбутньому можливо буде виконати рішення суду у випадку задоволення позову та задовольнити грошові вимоги позивача.

Протягом 2022 року ТОВ "Азвірт" в особі "Представництво "Азвірт" ММС" виступало відповідачем у низці судових процесів про стягнення грошових коштів, що може свідчити про наявність у останнього заборгованості перед іншими контрагентами, що також може вплинути на можливість виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Розмір статутного капіталу ТОВ "Азвірт" значно менший за розмір майнових вимог позивача.

ТОВ "Ольшаницький каменедробильний завод" не має значних активів, які гарантували б виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Окрім того, статутний капітал ТОВ "Ольшаницький каменедробильний завод" значно менший за розмір майнових вимог позивача, та за Товариством обліковується податковий борг.

ТОВ "Ольшаницький каменедробильний завод" не має зареєстрованого нерухомого майна, та у період 2022 року Товариство виступало відповідачем у низці судових процесів про стягнення грошових коштів

Зазначене у сукупності свідчить про наявність негативного впливу на фінансовий стан відповідачів у справі та їх спроможність виконати рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

На переконання позивача з огляду на предмет та підстави позову у цій справі, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог позивача, безпосередньо буде залежати від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів у присудженій до стягнення сумі.

Оскільки сума позовних вимог є значною, грошові кошти є активом, який може зникнути з банківських рахунків ТОВ "Азвірт" та ТОВ "Ольшаницький каменедробильний завод", на переконання позивача, є всі підстави вважати, що при невжитті заходів забезпечення позову, виконання майбутнього рішення суду шляхом стягнення боргу за рахунок грошових коштів відповідачів буде ускладненим або взагалі неможливим.

Як вбачається із матеріалів справи, спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань за договором поставки №1909/19 від 19.09.2019; при цьому, позивач набув право вимоги до відповідача 1 в обмін на факторингове кредитування відповідача 2 згідно договору факторингу з регресом від 18.03.2021, яким передбачено, що відповідач 2 поручається перед Банком за виконання відповідачем 1 грошових зобов`язань, що випливають з договору поставки, права вимоги за яким відступлені Банку, в сумі несплаченої вартості прав вимоги, та відповідає перед Банком як солідарний боржник з відповідачем 1.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17.06.2022 у справі №910/2382/21, згідно із якою виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Зі змісту ч. 1 ст. 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Накладення арешту на грошові кошти відповідачів не завдасть шкоди та збитків відповідачам, не позбавить їх конституційних прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідачів реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №915/373/20 та від 03.12.2021 у справі №910/4777/21.

Разом з тим, судом враховано, що статтею 136 ГПК України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Тобто, за замістом ч. 2 ст. 136 ГПК України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звертається позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову судом також враховано чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту) права відповідачів, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін; чи спроможні відповідачі фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ТОВ "Азвірт" в особі "Представництво "Азвірт" ММС", за останнім не зареєстроване нерухоме майно (окрім земельних ділянок, які перебувають в оренді останнього), за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги позивача у цій справі.

Окрім того, згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ТОВ "Ольшаницький каменедробильний завод", за останнім не зареєстроване нерухоме майно за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги позивача у цій справі.

Отже, єдиним джерелом погашення заборгованості за рішенням суду у цій справі, фактично, можуть бути лише грошові кошти, що акумулюються (перебуватимуть) на рахунках, що належать відповідачам.

"Представництво "Азвірт" ММС", не маючи статусу юридичної особи, не підлягає процедурам санації, реструктуризації, банкрутства, що свідчить про відсутність можливості у випадку задоволення позовних вимог задовольнити вимоги позивача з використання передбачених законом процедур у разі відсутності майна в Україні.

Окрім того, з матеріалів заяви вбачається, що статутний капітал ТОВ "Ольшаницький каменедробильний завод" становить 500 000,00 грн, а статутний капітал ТОВ "Азвірт" становить 128 733,20 АЗН. Зазначені суми значно менші ніж сума заявлених до відповідачів позовних вимог, що свідчить у сукупності з іншими доказами про існування сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

За таких обставин, дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, суд дійшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову, а саме, накладення арешту на грошові кошти у межах заявленої до стягнення суми, є обґрунтованим, адекватним, відповідає предмету спору, спрямований на запобігання виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позову, з урахуванням того, що відповідачами тривалий час не вживаються дії щодо повернення заявлених до стягнення грошових коштів, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову, а також захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд вважає обґрунтованими доводи заявника про існування підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідачів в межах заявленої суми, з огляду на те, що предметом спору є вимоги про стягнення з відповідачів грошових коштів.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.06.2019 у справі №916/73/19, у постанові від 24.02.2021 року у справі №916/2364/20, від 17.06.2022 у справі №910/2382/21.

Крім того, немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження прав відповідачів чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються в володінні та користуванні відповідачів, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідачів до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

При цьому, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З огляду на викладене вище, у даному випадку, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту, забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Наведене підтверджує наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, керуючись ст. 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про забезпечення позову від 24.11.2022 - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі №910/12960/22 шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Азвірт", що є юридичною особою згідно законодавства Республіки Азербайджан (адреса реєстрації: Республіка Азербайджан, 2231-2232, вул. Нобель, Хатай, Баку АЗ1026; ідентифікаційний код: 2000025721) у межах ціни позову в сумі 29 449 795 (двадцять дев`ять мільйонів чотириста сорок дев`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 35 коп., що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову;

- накладення арешту на грошові кошти, що належать "Представництво "Азвірт" ММС" (адреса реєстрації: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 6, офіс 11; ідентифікаційний код: 26628084), яке діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Азвірт", у межах ціни позову в сумі 29 449 795 (двадцять дев`ять мільйонів чотириста сорок дев`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 35 коп., що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову;

- накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ольшаницький каменедробильний завод" (адреса реєстрації: 09643, Київська область, с. Бушеве, вул. Гранітна, буд. 1; ідентифікаційний код: 42571151) у межах ціни позову в сумі 29 449 795 (двадцять дев`ять мільйонів чотириста сорок дев`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 35 коп., що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.

3. Cтягувачем за даною ухвалою є Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (адреса реєстрації: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код: 14282829).

4. Боржником 1 за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Азвірт", що є юридичною особою згідно законодавства Республіки Азербайджан (адреса реєстрації: Республіка Азербайджан, 2231-2232, вул. Нобель, Хатай, Баку АЗ1026; ідентифікаційний код: 2000025721).

5. Боржником 2 за даною ухвалою є "Представництво "Азвірт" ММС" (адреса реєстрації: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 6, офіс 11; ідентифікаційний код: 26628084).

6. Боржником 3 за даною ухвалю є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольшаницький каменедробильний завод" (адреса реєстрації: 09643, Київська область, с. Бушеве, вул. Гранітна, буд. 1; ідентифікаційний код: 42571151).

Ухвала є виконавчим документом та набирає законної сили з моменту її підписання.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна